Шпо́ла — місто в Україні, що входить до Звенигородського району, Черкаської області, і центр Шполянської міської громади. Розташоване на Придніпровській височині на річці Шполка, притоці Гнилого Тікичу за 75 км від обласного центру. Через місто проходить автошлях Золотоноша — Умань . Станом на 2024 рік у місті постійно проживало близько 16 тисяч осіб. Знаходиться за 3 км від Географічного центру України
Етимологія назви Кількість версій про походження загадкового слова «Шпола» сягає десятка. Народні перекази виводять назву райцентру з козацько-гайдамацьких часів. У XIX ст. старожили розповідали державним чиновникам, що місто заснував гайдамацький ватажок Шполка, який, відійшовши від ратних справ, наприкінці XVIII ст. збудував курінь на лівому березі річки й оселився у ньому. Звідси пішла назва річки Шполка. Згодом біля нього з'явилися інші поселенці, таак і постало містечко, яке на честь старого отамана назвали Шполою.
Клімат Помірно-континентальний, пересічна температура січня — 5,6 °, липня + 20,3 °C. Опадів 509 мм на рік.
Історія
До кінця XIX століття Неподалік міста виявлено кургани трипільської культури, скіфські кургани та ранньослов'янське поселення черняхівської культури.
Вперше Шпола згадується в документах 1594 року. В другій половині XVII століття Шпола була зруйнована татаро-турецькими військами і в друге відродилося на початку XVIII століття. Як село Звенигородського староства Речі Посполитої згадується в XVIII столітті.
з 1625 по 1704 Шпола входить до складу Корсунського полка.
в 1702 році на шполянщині або як тоді називали цю місцевість Германувщиною відгриміло Повстання Палія, після нього з 1704 по 1714 рік землі шполянщини отримали фактичну незалежність та були під владою козаків хоча формально до 1709 року знаходились під владою Мазепи.
В 1768 році жителі Шполи і її околиць під проводом ватажків Степана Главацького і Савки Плиханенка брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні — Коліївщині.
В 1787 році Францішек Ксаверій Любомирський продав свої Смілянські володіння Григорію Потьомкіну, але в 1798 році частину цих володінь а саме Шполянський ключ викупила Дарія Миколаївна Лопухіна .
З 1793 року Шпола входила до складу Російської імперії, як містечко Брацлавського намісництва, з 1795 Вознесенського, а з 1797 Звенигородського повіту Київської губернії.
Основним заняттям жителів було сільське господарство. На початку XIX століття в Шполі налічувалося 459 селянських дворів і 2181 десятина землі.
Поступово в Шполі розвивалась промисловість. В 1812 році тут виникла полотняна мануфактура — на 12 верстатах 24 кріпаки виготовляли полотно та інші вироби для потреб поміщицького двору. 1851 року засновано цукровий завод, при якому жили у двох бараках 500 робітників. 1858 року почав діяти паровий млин, 1860 року — механічна майстерня, де працювало 80 робітників.О. О. Нестеренко. Розвиток промисловості на Україні, ч.1, стор.285.
1866 року Шпола стала центром Шполянської волості Звенигородського повіту. Її розвитку сприяло будівництво залізничної станції, що розгорнулося 1874 року. Через рік тут уже були поштова контора, телеграфна станція.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі мешкало 3069 осіб, налічувалось 529 дворових господарств, існували 2 православні церкви, синагога, 2 єврейських молитовних будинки, 2 школи, 2 лікарні, залізнична станція, 3 постоялих двори, трактир, рейнський погріб, 27 постоялих будинків, 147 лавок, базари, 23 вітряних млина. За 3 версти — бурякоцукровий завод з механічними майстернями.
.
Початок ХХ століття
Станом на 1 січня 1900 року в Шполі налічувалося 1856 дворів і 10 133 жителіСписок населенных мест Киевской губернии, стор. 721—722.. За містечком було закріплено 7246 десятин землі, з них поміщикам належало 4615, селянам — 2511. На початку XX століття у Шполі діяло 2 церкви, велика цукроварня, на якій працювало 350 осіб, 2 миловарні заводи, 3 шкірних, 6 лудних майстерень, 1 паровий млин, 43 вітряки, 20 кузень, 1 гуральня. Розвинений хлібний ринок Губернського значення.
1912 року з 1233 шполянських господарств дві третини зовсім не володіли землею або мали її менше 1-2 десятин, 412 не мали ніякої худобиИтоги переписи скота у сельского крестьянского населения Киевской губернии в 1912 году. стор.123.. У містечку на той час була одна лікарня, де працювало 4 лікарі і 5 фельдшерів, аптека. Діти навчалися у двох церковно-приходських школах і двокласному училищі при цукровому заводі.
З листопаду 1917 року по лютий 1919 року село входило до складу УНР.
У 1918 році у Шполі декілька десятків селян об'єдналися в кредитове товариство з метою придбання для одноосібних селян різних сільськогосподарських машин для загального користування. Головою цього кредитного товариства було обрано Івана Шорубалка.Коваль Роман. Коли кулі співали: біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу: воєнно-історичні нариси / Р. Коваль. — К.; Вінниця: Державна картографічна фабрика, 2006 .
27 лютого 1919 року група 3-го Гайдамацького пішого полку Армії УНР, очолювана Волощенком, звільнила Шполу від комуно-московських окупантів, але після тяжких боїв відступила на захід. 11 березня 1919 року за Шполу вів бої Кінний полк ім. Петра Болбочана Армії УНР, перейменований згодом на Кінний полк Чорних Запорожців під командуванням Петра ДяченкаКоваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012.
Прихід радянської влади
Після низки змін влади під час Громадянської війни, 22 червня 1920 року Перша кінна армія під командуванням Будьонного захопила місто й встановило там радянську владу. На той час у Шполі мешкало 12 250 жителів, діяли 43 дрібні промислові підприємства з 409 робітниками. Того ж року 50 бідняцьких і середняцьких господарств Шполи об'єдналися в артіль «Червоний хлібороб».
Від 1923 року — Шпола районний центр.
У 1922–1923 роках у Шполі проживало понад 10 000 православних вірян, які належали до двох парафій. Діяло 2 храми. Дерев'яний храм був побудований коштом шполян, а мурований — збудував князь Урусов, маєток якого був поблизу Шполи. Кожна парафія мала свого священика.Березенко Микола. Відродження Української православної церкви на Шполянщині. 1920-ті рр. // Церква і життя. — 1961. — Ч. 2.
У 1926 року у Шполі запущено в дію власну електростанцію. Населення на 1 січня 1926 року становило 15170 осіб.Черкаська округа. Матеріали по опису округ УРСР, стор.3.
Під час колективізації в Шполі виникли дві сільськогосподарські артілі: «Червона Нива» (1929) та ім. Сталіна (1934). Також в 1929 році в місті утворена МТС, яка через три роки мала 49 тракторів. В 1932 році при цукрозаводі створено радгосп, що спеціалізувався на вирощуванні цукрових буряків.
Не оминув Шполу Голодомор 1932—1933 років. Від голоду померло, тільки за офіційними даними близько 150 мешканців.
1938 року Олекса Коваль започаткував у Шполі автошколу.
Діяло 2 лікарні, дитяча поліклініка, жіноча консультація. Діти навчалися в 2 середніх і 3 семирічних школах.
Друга світова війна 31 липня 1941 року стався бій з оборони Шполи. Оборону тримав 1-й батальйон 548-го стрілецького полку 116-ї сд 26-ї армії Південно-Західного фронту. Згідно з матеріалом О. Давиденко «Йшов другий місяць війни», опублікованому в районній газеті «Шполянські вісті» (номер від 23 червня 1983 р.), батальйон підбив 4 німецькі танки та один ворожий літак, після бою відступив у бік Сміли і далі на Черкаси. За даними, встановленими місцевим істориком Д. Цяпкалом, командував батальйоном старший лейтенант Сурен Авакян. 2 серпня 1941 р. він зник безвісти поблизу с. Руська Слобода неподалік Черкас. В бою за Шполу батальйон Авакяна втратив загиблими 24 бійці, з них 14 були уродженцями м. Херсон, 3 — Миколаївської області, 1 — Ворошиловградської (Луганської) області України, ще 4 бійці були представниками Азербайджану (2), Вірменії та Казахстану.
27 січня 1944 року місто було визволене від німецьких військ 155-тою Червонопрапорною танковою бригадою під командуванням підполковника І. І. Прошина.
З 3 по 19 лютого 1944 року в сусідньому селі Журавка розташовувався командний пункт 53-ї армії 2-го Українського фронту. 19 лютого КП армії передислокувався в с. Терешки, і знаходився тут до 14 березня 1944 року.
З 1 по 18 березня 1944 року на місцевій залізничній станції розміщувалася тилова база 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту.
У квітні-травні 1944 року у с. Станіславчик (12 км від міста) дислокувався 24-й гвардійський авіаційний полк 50-ї авіадивізії дальньої дії. Полк приймав активну участь у боях за Крим. У ніч з 4 на 5 травня 1944 року, під час повернення з бойового вильоту в район Севастополя, загинув екіпаж літака Іл-4 під командуванням Веніаміна Ухалова. Він і четверо його товаришів поховані в с. Матусів.
За мужність і героїзм, проявлені на фронтах війни 1021 шполянина нагороджено урядовими нагородами. Почалася відбудова міста.
Вже 1944 року з 20 довоєнних торговельних підприємств відновили роботу 17. Було відкрито лікарню на 75 ліжок, поліклініку, клінічну лаболаторію, дитячі ясла, середню та семирічну школи. Працювали міський кінотеатр, бібліотеки.
Післявоєнні роки
1950 року три шполянські колгоспи об'єдналися в один — ім. Жданова. Наприкінці цього ж року вже були повністю відбудовані всі промислові підприємства.
1963 року в місті збудовано двоповерховий магазин продовольчих товарів, міський стадіон на 10 тисяч місць. 1966 року здано в експлуатацію готель, будинок побуту, середню школу на 960 місць.
Станом на 1972 рік у місті працювали районна лікарня на 160 ліжок, поліклініки для дорослих і дітей, рентген-кабінет, три аптеки, станція швидкої допомоги. У місті було 9 шкіл (4 середні, 3 восьмирічні, школа-інтернат, середня школа робітничої молоді та заочна), 7 бібліотек з книжковим фондом понад 131 тисячу книг, широкоекранний кінотеатр на 600 місць. У місті діє теле-радіомовна студія, випускається три газети — «Шполяночка», «Шполянські вісті», «Центр України».
У 1990–1991 роках видавався часопис шполянського осередку Народного руху України «Поклик долі».
Часи незалежності З 1999 року в Шполі працює районе телебачення, діє мобільний зв'язок. До послуг гостей готель «Шпола-центр». Початок реформування колективних сільськогосподарських підприємств у сільськогосподарські товариства на основі приватної власності на землю. Завершення будівництва Свято-Миколаївської церкви у Шполі та проведення першого Богослужіння на Великдень.
2009 році центр міста Шполи прикрасила вежа з годинником, який щогодини особливим дзвоном відбиває 12 українських патріотичних мелодій.
У травні 2011 р. на околиці міста встановили 14-метровий монумент, яким стверджено, що Шпола є географічним центром України.Пуп Батьківщини — у Шполі // Україна молода, 11.05.2011
2015 в сквері біля районної бібліотеки встановлено пам'ятний знак загиблим під час революції гідності Героям Небесної Сотні.
У Шполі в рамках дерусифікації перейменували 30 вулиць та 4 провулки. Також нові назви тепер мають 23 вулиці та 6 провулків в населених пунктах Шполянської міської громади.
Населення
Чисельність
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці96,36 %росіяни2,61 %білоруси0,29 %вірмени0,19 %молдовани0,13 %євреї0,11 %інші/не вказали0,31 %
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібВідсотокУкраїнська18 67097,36 %Російська4282,23 %Білоруська280,15 %Вірменська270,14 %Румунська40,02 %Інші/Не вказали190,10 %Разом19 176100 %
Влада Міський голова м. Шпола — Кравченко Сергій Володимирович (до 06.04.2023), Олег Іванович Кошовий (після 06.04.2023 та до 04.06.2025), Сторчак Анатолій Володимирович(після 04.06.2025).
Роки Прізвище, ім'я Посада Роки Прізвище, ім'я Посада Роки Прізвище, ім'я Посада 2006—2010Плосконос Юрій Михайловичміський голова 2010—2015Заскалета Віктор Михайловичміський голова 2015—2023Кравченко Сергій Володимировичміський голова 2023—2025Кошовий Олег Івановичміський голова2025-Сторчак Анатолій Володимировичміський голова
Релігія