Ізраїль — західноазійська країна, що лежить на східному узбережжі Середземного моря . Загальна площа країни 20 770 км² (154-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 20 330 км², а на поверхню внутрішніх вод — 440 км². Площа країни приблизно дорівнює площі Львівської області України.
Назва Офіційна назва — Держава Ізраїль, Ізраїль (; ). Назва країни, утвореної 1948 року на основі рішення Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1947 року походить від біблійного терміну Ізраїль. У ній це слово означало як Землю Ізраїльську ( — Е́рец-Ісрае́ль), так і власне весь єврейський народ. Згідно з Книгою Буття патріарх Яків після боротьби з ангелом Бога отримує ім'я Ізраїль, тобто той, хто боровся з Богом. За іншою версією, це ім'я походить від дієслова «сарар», що означає управляти, бути сильним, мати владу, дану зверху. Згодом, єврейський народ, який походить від Якова, став називатися Дітьми Ізраїлю, Народом Ізраїлю або просто ізраїльтянами. Перша в історії згадка слова Ізраїль була знайдена на стелі Мернептаха на території Стародавнього Єгипту (кінець XIII століття до н. е.) та належить до єврейського народу. Після смерті царя Соломона 928 року до н. е. об'єднане Ізраїльське царство розділилося на Північне (Ізраїль) та Південне царства (Юдея, — Земля Єхуди), а в 727 року до н. е. назва південного царства поширилась на територію обох царств. Пізніше територія Ізраїлю називалася Сирійська Палестина, або просто Палестина.
Історія дослідження території Територія країни належить до одних найбільш древніх освоєних людиною територій — сліди місцевих землеробських цивілізацій відомі з початку голоцену.
Географічне положення Ізраїль — західноазійська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на південному заході — з Єгиптом (спільний кордон — 208 км) і сектором Газа Палестинської держави (59 км), на сході — з Йорданією (307 км) і Західним берегом Йордану (330 км), на півночі — з Ліваном (81 км) і Сирією (83 км). Загальна довжина державного кордону — 1068 км. Через істотні територіальні суперечки кордони Ізраїлю визначені неточно. Більшістю країн кордоном визнається так звана Зелена лінія, роздільна лінія, встановлена при підписанні угоди про припинення вогню після війни 1948—1949 років, що обмежує територію загальною площею 20 770 км². Проте під фактичним контролем Ізраїлю знаходиться ряд інших територій, деякі з них офіційно анексовані: Голанські висоти (1176 км²), територія Східного Єрусалима (70 км²). Разом із палестинськими територіями територія Ізраїлю становить 27 799 км².
Ізраїль на заході омивається водами Середземного моря, Атлантичного океану, на півдні має вихід до вод Червоного моря, Індійського океану (Акабська затока). Загальна довжина морського узбережжя 273 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Континентальний шельф — до глибин придатних до експлуатації.
Крайні пункти
Ізраїль, у межах міжнародно визнаної Зеленої лінії, лежить між 33°17′ і 29°29′ паралелями північної широти, 34°16′ і 35°40′ меридіанами східної довготи.
Крайні пункти: крайня північна точка — поблизу поселення Метула ; крайня південна точка — поблизу КПП Таба ; крайня західна точка — трифінія ізраїльсько-єгипетсько-палестинського кордону ; крайня східна точка — поблизу кібуцу Дан .
Час
Час в Ізраїлі: UTC+2 (той самий час, що й у Києві). Літній час вводиться у п'ятницю що передує останній неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.
Геологія
Ізраїль розділений з півночі на південь гірським хребтомяка його назва?, що простягнувся паралельно узбережжю річки; Єрусалим знаходиться на вершині цього хребта. Зі сходу країну обмежує великий грабен, що привів до утворення Йорданської рифтової долини.
Територія країни складена переважно породами мезозою, третинної та четвертинної систем. Найбільш широко поширені верхньокрейдяні відклади, представлені вапняками, мергелями та доломітами, що мають потужність до 750 м. Третинні відклади (вапняки та пісковики) поширені в прибережній частині і на плато Галілея. В ізраїльській частині долини річки Йордан зустрічаються потужні алювіальні утворення. На півночі біля узбережжя також значні відкладення крейди, з якої сформовані такі формації як Рош-ха-Нікра.
Уздовж вапнякових шарів велика кількість води стікає на схід, утворюючи кілька джерел біля Мертвого моря, навколо кожного з яких виникла оаза — зокрема населені оази Ейн-Геді та Ейн-Бокек.
Через хімічну ерозію вапняків, в цих шарах отримали широкого розвитку карстові процеси. Хоча карстових печер тут багато, лише одна відкрита для відвідувачів. Також на території Ізраїлю багато невеликих природних печер, що історично використовувалися як укриття, склади, місця зібрань.
Корисні копалини
Надра Ізраїлю багаті на ряд корисних копалин: калійні солі, мідь, природний газ, фосфати, магній, каолін, пісок. У Неґеві знаходяться крупні родовища фосфоритів, звідки продукція доставляється по залізниці до обробних підприємств, розташованих в районі Хайфи. 2003 року було видобуто близько 1 млн т фосфатних руд, що ставить Ізраїль на 8-е місце у світі за їхнім видобутком. З вод Мертвого моря витягують калійні, натрієві, та бромові солі, що використовуються в сільському господарстві і фармацевтичній промисловості. Так, виробництво калійної солі в 2003 році склало 2,05 млн т, велика частина видобутку йде на експорт. Мідні копальні в Міхрот-Тімні (місце легендарних «копалень царя Соломона») були відкриті для експлуатації в 1955 році, але в 1976 році, після падіння світових цін на мідь, були законсервовані.
У Неґеві видобувають глини для виробництва цеглини й черепиці, будівельний камінь, мармур та кварцовий пісок для скляної промисловості. У багатьох кар'єрах ведуться розробки мергелевих глин, що використовуються для виготовлення цементу.
У верхньокрейдяних відкладах зустрічаються поклади бітумів. Також в країні наявні родовища залізної, хромової та марганцевої руд, торфу, на крайньому півдні країни — коштовне каміння. В пустелі Неґев є невеликі запаси горючих сланців та слюди.
У країні є невеликі запаси нафти (1,92 млн барелів станом на 2002) і природного газу (45 млрд м³, 2003 рік). Об'єм видобутку нафти неухильно скорочується (з 550 тис. т в 1996 році до 5 тис. т в 2003 році). Нині ведуться роботи з використання як палива глинистих сланців. Крім того, як джерело енергії широко використовується сонячна енергетика (перш за все, для нагрівання води у домах), а в пустелі Неґев ведеться будівництво великої сонячної електростанції.
Рельєф
Середні висоти — 508 м; найнижча точка — уріз води Мертвого моря (-408 м); найвища точка — гора Мерон (1208 м), або гора Хермон на окупованих у Сирії Голанських висотах (2814 м). Ізраїльська прибережна рівнина простягається уздовж східного узбережжя, переривається лише горою Кармель біля затоки Хайфа. Ширина рівнини від 5 км на півночі до 40 км на півдні. На схід від рівнини простягається система центральних пагорбів і невисоких гір. На півночі вони утворюють нагір'я Галілею, підвищену рівнину висотою в середньому 600—700 м, максимальна висота — гора Мерон (1208 м). Гори мають складчасто-брилову будову, однак у рельєфі складчастість не дуже виражена. Круті схили масивів у багатьох районах прорізані вузькими та глибокими долинами. На південь від Галілеї, на території правого берега річки Йордан, знаходяться пагорби Самарії висотою близько 800 м, розділені численними родючими долинами, такими як Їзреел. На південь від Єрусалима, знову на території Західного берегу, знаходяться пагорби Юдеї, найвища точка — гора Хеврон (1026 м), середні висоти 610 м. На схід від центральної смуги пагорбів лежить великий грабен — Йорданська рифтова долина. Долиною тече річка Йордан. На південь від Мертвого моря долина продовжується до Акабської затоки у вигляді долини Арава.
Пустеля Неґев на півдні є продовженням Синайської пустелі. Пустеля формує великий трикутник з основою уздовж лінії між містом Беер-Шева, Мертвим морем та пагорбами Юдеї, і з вершиною біля міста Ейлат на південному кінці країни. Унікальною особливістю рельєфу цього району є кілька кратероподібних западин — «махтеш»: Махтеш-Рамон, Махтеш-Ґадоль і Махтеш-Катан. Пустеля дещо перекривається з іншими топографічними районами країни.
Узбережжя
Клімат
Територія Ізраїлю лежить у субтропічному кліматичному поясі. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою спекотною антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу.
Рельєф значно обумовлює різноманіття кліматичних умов в різних районах країни. Пересічна річна кількість опадів різко спадає із заходу на схід та з півночі на південь: від 1 000 мм у Верхній Галілеї до 30 мм в районі Ейлата та від 500 мм в центральних районах до 50 мм на узбережжі Мертвого моря. Найбільша кількість дощових днів припадає на січень-лютий. В ці місяці відносна вологість складає в середньому 72 %, тоді як у червні — 47 %. Грози бувають рідко, в середньому 7 днів на рік.
Пересічна річна температура на узбережжі Середземного моря +20 °C, в гірських районах знижується до +15–16 °C. Найбільш спекотний клімат має південна частина країни, де середньорічна температура перевищує 22 °C, а пересічна температура найспекотнішого місяця 30 °C. Взимку бувають від'ємні температури; абсолютний мінімум температури сягає −4 °C на висоті 750 м.
У центральних районах країни, на висоті приблизно 750—800 м, при середньорічній температурі 17 °C, пересічні місячні показники коливаються від 9 °C у січні до 24 °C у серпні. Тут понад 300 днів на рік утримується температура понад 15 °C, а 160 днів — понад 25 °C.
Переважаючи вітри мають північний та західний напрямки: влітку північні та північно-західні, узимку — північно-східні. Навесні та на початку літа з півдня та південного сходу дме спекотний та сухий вітер хамсин, який сильно підвищує температуру та сухість повітря та негативно впливає на рослинність. У Неґеві бувають пилові бурі (в середньому приблизно 12 діб на рік).
Ізраїль є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.
Внутрішні води
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 1,78 км³, з яких 1 100 млн м³ дають малі річки та джерела, 320 млн м³ — ізраїльська частина Йордана, 200 млн м³ — водостоки басейну річки Яркон. Прісну воду отримують також шляхом опріснення морської води та очистки стічних вод. Уже в шістдесяті роки мин .століття джерела прісної води Ізраїлю були об'єднані в національну мережу, головна артерія якої, Національний водовід, доставляє воду з півночі і центру країни на посушливий південь. При розвитку водних ресурсів особлива увага приділяється опріснення морської води, повторному використанню стічних вод і засіванню хмар. Основним резервуаром системи водопостачання країни слугує Тиверіадське озеро (приблизно 4 млрд м³), від якого йде водогін протяжністю 142 км до міста Рош-ха-Аїн, де він з'єднується з водогоном Яркон — Негев (109 км).
В Ізраїлі проводиться програма з осушення боліт та озера Хула в долині Хула для потреб сільського господарства з 1950-х років. Ці дії, проте, на додаток для звільнення земель для сільського господарства, привели до деградації ґрунтів, в результаті озеро (Агамон-ха-Хула) було частково відновлене. Існує проєкт будівництва Каналу Двох морів, що включатиме опріснення води Червоного моря та постачання її через долину Арава до Мертвого моря з метою іригації пустелі Неґев та відновлення історичного рівня Мертвого моря, що знизився через використання більшої частини стоку Йордану для іригації. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 2 250 км² зрошуваних земель.
Річки