Владислав Іванович Щерби́на (27 жовтня 1926, Вознесенськ — 26 лютого 2017, Київ) — український скульптор пластики малих форм; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Чоловік скульпторки Оксани Жникруп.
Біографія Народився 27 жовтня 1926 року у місті Вознесенську (нині Миколаївська область, Україна). Протягом 1845—1950 років навчався на скульптурному відділенні в Одеському художньому училищі, де був учнем Антона Чубіна, Михайла Жука.
Упродовж 1950—1951 років працював на Городницькому; у 1951—1954 роках — на Баранівському порцелянових заводах; з 1954 по 1988 рік — на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Впродовж 10-ти років був головним художником останнього. Одночасно з 1960 по 1990 рік був постійним членом Всесоюзної художньої ради Міністерства легкої промисловості СРСР; у Спілці радянських художників України з середини 1960-х років очолював секцію декоративно-прикладного мистецтва, у 1970-х роках перейшов до скульптурної секції. Після звільнення із підприємства налагодив маленьке виробництво у своїй творчій майстерніМ. Г. Лампека. Порцеляна Київського експериментального керамікохудожнього заводу в контексті мистецької культури України ХХ — початку ХХІ століть. Київ. 2021..
Жив у Києві, в будинку на Русанівській набережній, № 14/1, квартира № 113, в будинку на Русанівському бульварі, № 2, квартира № 110Щербина Владислав Іванович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 168. та в будинку на вулиці Ентузіастів, № 11, квартира № 98Щербина Владислав Іванович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 263.. Помер 26 лютого 2017 року.
Творчість Працював в галузі декоративного мистецтва (художній фарфор, пластика малих форм). На Київському експериментальному кераміко-художньому заводі створив близько тисячі оригінальних скульптурних композицій. Серед робіт:
декоративна ваза «Великий Кобзар» (1954); «Тарас Бульба» (1954); «На злобу дня» (1956); «Садко» (1956); сервіз «Конкурсний» (1956); «Одарка і Карась» (1956); «Кожум'яка» (1957); «Хліб-сіль» (1957); «Травнева ніч» (1957); «Коник-горбоконик» (1957); «Дівчина з ромашками» (1959); «Біля криниці» (1960); триптих «Енеїда» — «Троянці», «Дідона», «Еней» (1960); «Мавка» (1960); декоративна композиція «Я до школи носити воду школярам» (1961); декоративна композиція «На панщині пшеницю жала» (1964); «Сон» (1964); «Солдати» (1965); «Назар Стодоля» (1965, у співавторстві з Оксаною Жникруп); декоративна композиція «Таченка» (1967); декоративна композиція «Мир народам, земля селянам» (1967); «Сумач» (1967); «Арсенальці» (1970); «Перший літак» (1970); «Солоха і дяк» (1975); фляга «Квадратна» (1975); фляга «Вакула» (1975); фляга «Русь» (1976); фляга «Мисливська» (1976); «Українські пісні» (1980); «Бурлески» (1983); триптих «Мій Шевченко» (1984); «Нове вбрання короля» (1984); «Принцеса на горошині» (1984); «Свинопас і принцеса» (1984); «Пастушка і трубочист» (2008); «Викрадення Європи» (2008). </div> Брав участь у республіканських виставках з 1951 року, всесоюзних — з 1957 року, зарубіжних — з 1956 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1993, 2006, 2011—2112 роках, Мінську у 2012 році.
Твори скульптора зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, інших музеях України та за кордоном.
Примітки
Література Щербина Владислав Іванович // ; Щербина Владислав Іванович // Щербина Владислав Іванович // , С. 395; ; Щербина Владислав Іванович // ; Корусь Елена. Владислав Щербина. Фарфор и керамика. Київ, «АРТ КНИГА». 2016. с. 376 с.: цв. и тон. ил. ISBN 978-617-7242-22-1. , ;