Щире́ць — селище в Україні, у Львівському районі Львівської області. Адміністративний центр Щирецької селищної територіальної громади.
Населення У 1880 році в Щирці мешкало 1754 особи: 1385 євреїв, 103 німці, 183 поляки та 112 українців. 1900 року було 1730 мешканців: 1324 євреї, 166 греко-католиків, 138 римо-католиків та 102 особи інших віросповідань. 1910 року — 1614 мешканців: 1264 євреї, 165 українців, 113 поляків, 62 німці. У 2001 році було 5496 осіб, у 2022 році — 5289 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: +МоваЧисло ос.Відсоток українська 5 394 98,14 польська 56 1,02 російська 35 0,64 молдовська 5 0,09 білоруська 4 0,07 вірменська 1 0,02 інші мови 1 0,02+
Географія Щирець розташований в Опіллі на правому березі річки Щирець, притоки Дністра, за 25 км на південний захід від Львова на залізничній лінії Львів — Стрий — Чоп.
Історія Про Щирець уперше згадується в літописі під 1113 роком (за іншими даними — 1125) як про руське поселення.
Стародавній Щирець містився на невисокому, пласкому пагорбі (тепер тут центральна площа Щирця). Місто зі всіх боків було оточене мурами, підступитись до яких було доволі важко: з західного боку пагорба протікав (і нині протікає) невеликий струмок, який впадав у інший, більший струмок (притока річки Щирки), що проходив з південного боку пагорба, а зі сходу була річка Щирка. Щоб утруднити доступ до стін, на струмках зводили греблі. Отже місто з трьох боків оточували водні перепони і болота. Лише з півночі не існувало таких перепон, тому там було вирито глибокий рів (тепер тут проходить дорога на сусіднє село Піски).
1241 року — Щирець знищений монгольським військом.
1391 року — Ян з Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, посприяв створенню в Щирці римо-католицької парафії.
1397 року — польський король Владислав II Ягайло надав містові магдебурзьке право.
1516 року — Щирець спалений і знищений татарами.
13 листопада 1509 року король Сигізмунд I Старий у Львові видав привілей, за яким Щирець повторно отримував магдебурзьке право та дотацію. Причиною цього було знищення міських привілеївSzczerzec… — S. 852..
У податковому реєстрі 1515 року в місті документується піп (отже, уже тоді була церква) і міський млинZródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — S. 153. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s..
У 1516 році король знову видав привілей для міста, яке перед цим спалили татари: Щирець на 8 років звільнявся від данин і поборів.
XVI—XVII століття — місто кілька разів руйнують татари.
В червні 1594 року король Сигізмунд III Ваза в Стокгольмі видав привілей, за яким війтівство в Щирці отримав Себастьян СобеськийHenryk Gmiterek Sobieski Sebastian h. Janina (ok. 1552—1615) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2000. — Polska Akademia Nauk, PAU. — Tom XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 509. .
1621 року — Щирець спалений татарами.
1638 року — місто постраждало від великої пожежі, про що згадано у Львівському літописі: «В тім же року 1638 весна було барзо сухая, не хотіл дощ падати… Радимно вшистко вигоріло, Яворув, Тишовці, Щирець міста погоріли…»Львівський літопис і Острозький літописець. — К., 1970. — С. 119.. Приблизно того ж часу місто вславилося виробництвом гіпсу та вапна.
1645 року — з Щирецького ключа на хоругви князя Вишневецького і частини німецьких найманців з королівської гвардії, крім встановленої норми, було забрано продуктів ще на 10389 флоринів.
1648—1655 роки — жителі Щирця брали участь у національно-визвольній війні українського народу, особливо під час облоги Львова військом Богдана Хмельницького у 1648 році.
1662 року — зазначено, що через постій військового обозу в Щирці під час північної війни жителі його зовсім розорені, більшість ланів не засіваються.
Під владою Габсбургів
1772 — після після першого поділу Речі Посполитої місто ввійшло до складу володінь Габсбурґів (того часу належало родині Потоцьких).
Поряд із Щирцем 1786 року в межах йосифінської колонізації заснували німецьку менонітську колонію РозенберґОлешко О., Петришин Г. Поява і господарська діяльність німецьких поселенців на Галичині та архітектурна специфіка німецьких колоній // Олешко О., Петришин Г. // Німецькі поселення в Україні. Історія та сьогодення. — Київ–Миколаїв, 2006. — 415 с. — С. 91–108.. Спочатку в ній оселилися три менонітські родини. Станом на 1808 рік в колонії Розенберґ мешкали 54 протестантиМонолатій І. (упорядкування, передмова). Німецькі колонії Галичини у таблицях. Довідник. — Коломия, 2000. — С. 16, табл. № 1..
XIX століття — у Щирці діяли каменярня та фабрика гіпсу.
1873 року — через Щирець прокладено «залізницю Ерцгерцога Альбрехта», яка з'єднала міста Львів і Стрий.
1888 — у Щирці створили першу в Галичині філію Руського педагогічного товариства (згодом т-во «Рідна школа»).
3 березня 1918 року в місті відбулося «свято державності та миру» (віче на підтримку дій уряду Української Народної Республіки), в якому взяли участь близько 10000 осіб.
Західноукраїнська Народна Республіка 1 листопада 1918 року в місті та повіті Щирець було встановлено владу ЗУНР. Того дня щирецький військовий комісар ЗУНР Василь Тибінка звітував, що 200 українських вояків перебрали владу в місті, 30 стрільців під командуванням хорунжого Миколи Опоки скеровані до Львова.
Щирець став центром сформованої в листопаді групи «Південь II» або як ще її називають група «Щирець». До кінця грудня її командантом був Констянтин Слюсарчук. А сама група розміщувалася на становищах Дубової Долини біля Любеня Великого. З січня тут вже розташовувався один з прифронтових штабів 7-ї Стрийської бригади (пізніше Львівської) на чолі з отаманом Альфредом Бізанцом.
17 травня 1919 місто було захоплене польськими військами після удару груп полковника В. Сікорського та генерала В. Єнджеєвського на позиції 7-ї Львівської бригади УГА.
II Річ Посполита 27 березня 1934 року Щирець отримав статус містаRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. // Dziennik Ustaw. — 1934. — nr 28. — poz. 232. — S. 473. . Тоді в ньому проживало приблизно 1500 осіб.
Друга світова війна Важких втрат зазнав Щирець під час Другої світової війни. В ніч проти 27 червня 1941, напередодні вступу гітлерівських військ, під гуркіт трактора НКВС замордувало 26 мешканців Щирця та довколишніх сіл Лани, Хоросно, Піски, Гуменець, Красів, Добряни, Сердиця. 7 липня 1941 знайдені тіла були перепоховані громадськістю на Горішньому кладовищі Щирця.
Під час німецької окупації майже все єврейське населення Щирця вивезене до табору смерті в Белжцю і там знищене.
Після війни За радянських часів Щирець деякий час (1939—1941, з 1944 до початку 1960-х років) був районним центром (згодом Щирецький район приєднали до Пустомитівського).
Оскільки селище розташоване відносно близько до Львова, воно вважається перспективним і тут активно розбудовують «приватний сектор».
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», селище увійшло до складу Щирецької селищної територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Пустомитівського району, селище увійшло до складу новоствореного Львівського району.
Економіка Виробництво будівельних матеріалів (гіпсовий завод).
Освіта В селищі діють Щирецький ліцей імені Героя України Богдана Ільківа Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області та Щирецький заклад загальної середньої освіти I-III ступенів Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області.
Пам'ятки архітектури Щирець відомий визначними архітектурними пам'ятками: Оборонний костел святого Станіслава (1556). Внесений до реєстру пам'яток архітектури за охоронним номером 462/1-2. Троїцька церква XVI ст. з дзвіницею (XVIII ст.) і мурами (УГКЦ). Внесена до реєстру пам'яток архітектури за охоронним номером 463/1-2. Оборонна церква Різдва Пресвятої Богородиці (XVI ст.) з мурами та оборонною вежею (формально належить до громади с. Піски, але розташована поблизу центру Щирця) (ПЦУ). Внесена до реєстру пам'яток архітектури за охоронним номером 479/1-2. Належить до Пустомитівського деканату, Львівської єпархії ПЦУ.
Музей пам'яті жертв сталінських репресій
Відомі люди Народилися Гавриш Ольга-Галина Іванівна ( 1950) — українська оперна співачка. Ільків Богдан Іванович — Герой України, загинув при захисті Майдану (лютий 2014). Кончевич Тарас Григорович (1979—2015) — капітан медичної служби Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни 2014—2017. Курилас Осип Петрович — український маляр. Леон Льовенкопф — діяч німецького соціал-демократичного руху єврейського походження, борець проти нацизму. Мацейко Григорій — бойовик ОУН, виконавець замаху проти Броніслава Перацького ( 1934). Станіслав Мачек — польський генерал, учасник першої та другої світових воєн, українсько-польської війни 1918—1919. Давид Ноймарк — юдейський релігійний філософ. Сенькович Федір — український маляр 1-ї третини XVII століття. Скочиляс Мирослав Федорович (1935—1999) — український тележурналіст. Хайман Ісаак Фельдман (1897—1981) — член Американського інституту архітекторів, президент спілки архітекторів Нью-Йорка.
Пов'язані зі Щирцем Мочурад Михайло Андрійович — діяч ОУН, надрайонний референт пропаганди ОУН Городоччини. Науменко Кім Єлисейович ( 1930) — український історик, навчався у Щирці. Томаш Піравський — посідач проборства у місті, львівський єпископ-суфраганHieronim E. Wyczawski Pirawski (Piravius) Tomasz (ok. 1568—1625) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981. — Tom XXVI/…. — Zeszyt 11…. — S. 538. . Хонігсман Яків Самійлович — український економіст єврейського походження, доктор економічних наук, дослідник історії Східної Галичини та єврейської спільноти у Західній Україні. Юць Богдан Володимирович — український військовик, старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Поховані Клим Олег Іванович — український військовик, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, адвокат.
Старости Див. :Категорія:Щирецькі старости
Світлини
Див. також Німецькі колонії Львівського повіту
Примітки
Джерела Ю. З. Данилюк, Д. Я. Вортман Щирець //
Chester G. Cohen Shtcherzetz // Shtetl Finder Gazetteer: Jewish Communities in the 19th and Early 20th Centuries in the Pale of Settlement of Russia and Poland, and in Lithuania, Latvia, Galicia, and Bukovina, with Names of Residents. — Los Angeles: Periday Co., 1980. — P. 91.
Szczerzec // Encyclopedia of Jewish Life. — 2001. — P. 1276.
Посилання