Іва́н Іва́нович Масле́нников (, Чаликла, Саратовська губернія, Російська імперія — 16 квітня 1954, Москва, СРСР) — радянський воєначальник, один з керівників органів державної безпеки СРСР, заступник Головнокомандувача радянських військ на Далекому Сході, генерал армії (1944), Герой Радянського Союзу (1945). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1939—1954 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань.

Біографія

Ранні роки і початок військової кар'єри Народився на станції Чаликла нині Озінського району Саратовської області. Син дорожнього обхідника на залізниці. Закінчив двокласне міністерське залізничне училище та залізничну телеграфну школу. З 1915 до 1917 року працював телеграфістом станції Чебишево Урало-Ілецької залізниці, в 1917 році — телеграфістом станції Уральськ Рязано-Уральської залізниці, а потім — телеграфістом станції Красний Кут Рязано-Уральської залізниці.

У 1917 році вступив до лав Червоної гвардії і був призначений командиром Краснокутського червоногвардійського загону, а потім — начальником команди зв'язку червоногвардійського загону, який діяв у районах Астрахані та Красного Кута. Брав участь у роззброєнні жандармів на Урало-Ілецькій залізниці. За завданням Краснокутського ревкому Масленников сформував новий червоногвардійський загін.

З березня 1918 року служив у Червоній армії, брав участь в Громадянській війні. У березні 1918 року призначений начальником команди зв'язку 1-ї Української стрілецької дивізії. З березня до червня 1919 року — начальник зв'язку 199-го стрілецького полку, з червня 1919 до 1920 року — начальник команди кінних розвідників, командир кінної сотні 199-го стрілецького полку. З березня до червня 1920 року — командир кінної групи, помічник командира 67-го стрілецького полку. З червня до серпня 1920 року — командир 126-го кавалерійського полку. З серпня 1920 до 1921 року тимчасово виконував обов'язки командира бригади 12-ї кавалерійської дивізії, а потім командував 3-ю кавалерійською бригадою. Воював проти військ Денікіна і Врангеля.

У 1922 році — помічник командира ескадрону 79-го кавалерійського полку, з 1922 до 1925 року — командир ескадрону 79-го кавалерійського полку та командир Окремого кавалерійського ескадрону.

Член РКП(б) з серпня 1924 року.

З 1925 до 1926 року навчався на середньому курсі Новочеркаських кавалерійських курсів удосконалення командного складу РСЧА, після закінчення якого з 1926 до 1927 року служив командиром та військовим комісаром Окремого кавалерійського ескадрону 37-ї стрілецької дивізії РСЧА.

У 1928—1929 роках — начальник маневрених груп 47-го і 48-го прикордонних загонів ОДПУ. У 1929—1930 роках — інструктор стройової підготовки 48-го прикордонного загону ОДПУ. У 1930—1931 роках — помічник начальника 48-го прикордонного загону ОДПУ із стройової частини.

У 1931 році направлений на навчання на старший курс Новочеркаських кавалерійських курсів удосконалення командного складу РСЧА, після закінчення якого в 1932 році призначений командиром і військовим комісаром 11-го Хорезмського кавалерійського полку ОДПУ—НКВС. Одночасно навчався в Середньоазіатському комуністичному університеті імені В. І. Леніна, який закінчив у 1934 році, а також заочно у Військовій академії імені М. В. Фрунзе, яку закінчив у 1935 році.

Брав участь у знищенні загонів басмачів у Середній Азії. Частини під командуванням Масленникова знищили загони Утан-Бека (1929), Ібрагім-Бека (1931), Ахмет-Бека і Дурди-Мурта (1933).

27 січня 1936 року призначений на посаду помічника начальника відділу бойової підготовки Управління прикордонної та внутрішньої охорони НКВС Закавказької РФСР.

З січня до 11 вересня 1937 року — начальник відділу бойової підготовки Управління прикордонної та внутрішньої охорони НКВС Азербайджанської РСР. З 11 вересня до 20 грудня 1937 року — заступник начальника Управління прикордонної та внутрішньої охорони НКВС Азербайджанської РСР.

З 20 грудня 1937 року — начальник Управління прикордонної та внутрішньої охорони НКВС Білоруської РСР. З 1938 до 28 лютого 1939 року — начальник прикордонних військ НКВС Білоруської РСР.

З 21 січня до 28 лютого 1939 року — 1-й заступник народного комісара внутрішніх справ Білоруської РСР.

28 лютого 1939 — 3 липня 1943 року — заступник народного комісара внутрішніх справ СРСР з прикордонних та внутрішніх військ.

Причетний до проведення масових репресій наприкінці 1930-х років, зокрема до розстрілу польських громадян і військовополонених у Катині.

Друга світова війна У червні 1941 року був призначений на посаду командира оперативної групи Західного фронту. З липня до грудня 1941 року — командувач 29-ї армії, а з грудня 1941 до липня 1942 року — командувач 39-ї армії. Під час Ржевско-Вяземської операції 39-та армія під командуванням Масленникова прорвала оборону противника і, розвиваючи наступ на місто Сичовка, забезпечила введення в прорив 11-го кавалерійського корпусу. У липні 1942 року 39-та армія потрапила в оточення під Холм-Жирковським і майже повністю загинула. Масленников отримав поранення і був вивезений з оточення.

З 8 серпня 1942 до 24 січня 1943 року — командувач Північної групи військ Закавказького фронту. З 24 січня до 13 травня 1943 року — командувач Північно-Кавказького фронту. Брав участь у проведенні Моздок-Малгобекської і Нальчицько-Орджонікідзевської оборонних операцій, в результаті яких була зірвана спроба прориву німецьких військ у Південний Кавказ і до нафтових районів Грозного і Баку.

З травня до серпня 1943 року — заступник командувача Волховського фронту. З серпня до жовтня 1943 року — заступник командувача Південно-Західного фронту. З жовтня до грудня 1943 року — заступник командувача 3-го Українського фронту.

У грудні 1943 року генерал-полковник Іван Масленников командував 8-ю гвардійською армією, а з грудня 1943 до березня 1944 року — 42-ю армією на Ленінградському фронті. 42-га армія під командуванням Масленникова відзначилася в ході Ленінградсько-Новгородської операції. Під час Красносільсько-Ропшинської операції 42-га армія спільно з військами 2-ї ударної армії прорвала оборону противника південніше Пулковських висот, завершила оточення і знищення Красносільсько-Ропшинського угруповання німецьких військ. З березня до квітня 1944 року — заступник командувача Ленінградського фронту.

З 21 квітня до 16 жовтня 1944 року — командувач 3-го Прибалтійського фронту. Війська фронту під командуванням Масленникова успішно брали участь в Псковсько-Островській, Тартуській та Ризькій операціях, звільняючи Прибалтику від німецьких загарбників.

У серпні 1945 року був призначений на посаду заступника Головнокомандувача радянських військ на Далекому Сході. Разом з Маршалом О. М. Василевським брав безпосередню участь у розробці плану операції розгрому Японії. Володіючи великим військовим досвідом і організаторськими здібностями, генерал Масленников вніс ряд цінних пропозицій до плану розгрому Квантунської армії. Під час бойових дій Масленников знаходився на вирішальних напрямках, надаючи допомогу командуванню фронтів і армій.

8 вересня 1945 року за особисту мужність і вміле керівництво фронтами в період Радянсько-японської війни, генералу армії Івану Івановичу Масленнікову присвоєно звання Герой Радянського Союзу.

Післявоєнний період З вересня 1945 до травня 1946 року — командувач Бакинського, а з травня до грудня 1946 року — Закавказького військового округу.

З 1947 до 1948 року навчався на Вищих академічних курсах при Військовій академії Генерального штабу в Москві.

З 10 червня 1948 до 12 березня 1953 року — заступник міністра внутрішніх справ СРСР із військ. З 5 січня 1952 до 12 березня 1953 року був членом колегії МВС СРСР.

З 12 березня 1953 до 16 квітня 1954 року — заступник міністра внутрішніх справ СРСР. З 29 липня по 1 серпня 1953 брав участь у переговорах, а потім у придушенні Воркутинського повстання.

Генерал армії І. І. Масленников застрелився 16 квітня 1954 року в Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі.

Нагороди Герой Радянського Союзу (8.09.1945) чотири ордени Леніна (26.04.1940, 13.12.1942, 21.02.1945, 8.09.1945) чотири ордени Червоного Прапора (14.02.1936, 12.01.1942, 3.11.1944, 6.11.1947) орден Суворова І ст. (28.01.1943) два ордени Кутузова І ст. (21.02.1944, 29.07.1944) орден Червоної Зірки (14.02.1941) орден Червоного Прапора (Монгольська Народна Республіка; 1945) медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» (22.02.1938) медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «За перемогу над Японією» (1945) медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» (1948) медаль «За Перемогу над Японією» (Монгольська Народна Республіка; 1945) «Почесний співробітник державної безпеки»

Військові звання полковник (20.07.1936) комбриг (03.12.1937) комдив (09.03.1939) комкор (14.03.1940) генерал-лейтенант (04.06.1940) генерал-полковник (30.01.1943) генерал армії (28.07.1944)

Посилання Иван Иванович Масленников Масленников Иван Иванович Судьба генерала и чекиста Ивана Масленникова