Архикатедра́льний собо́р Свято́го Ю́ра (давніше катедральна церква Святого ЮріяДопомога бідним і голодним // Діло. — Львів, 1933. — Ч. 75 (26 березня). — С. 4.) у Львові — собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі чину Василіян, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762), вважався головною святинею українських греко-католиків, до побудови Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві.
Побудований на Святоюрській горі, за адресою: площа Святого Юра № 5. Висота над рівнем моря — 321 мЛьвів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи 2007. — С. 166..
З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: барокового собору (1745–1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761–1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і митрополичі сади (1772).
Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди. Перший період тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої оселі приблизно до середини XVIII століття, — завершився руйнацією старого храму. Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю. Завершився він у XIX столітті, коли з'явилася остання з існуючих нині будівель.
У давніших джерелах — Катедральний храм Святого ЮріяКатедральний храм святого Юра // libraria.ua.
Передісторія
Княжий період
За давньою легендою, це місце було заселене приблизно з 1280 року. Тоді ж існувала печера. Досі не з'ясовано: була вона штучною чи природною. У ній усамітнився чернець Василь (Василиск), який в постійних молитвах спокутував земні гріхи. Походить ця легенда з давніх-давен, але вперше записана дослідником Львова Бартоломеєм Зіморовичем у XVII столітті.
Як вважав Володимир Січинський, у легенді про загадкового Василиска дивним чином переплуталися в часі окремі події та особи. Справді, добре відомий з літописів князь Василько Романович у 1259 р. не з власної волі супроводжував до Судомира ворожі загони монголо-татарського полководця Бурундая. Трапилося це після того, як князь змушений був добровільно здати чужинцям і навіть «розкидати» та попалити міські укріплення Володимира на Волині. Як повідомляє літописець, внаслідок походу татар на Судомир загинуло майже все його населенняЛітопис руський / Переклад з давньоруської Л. Є. Махновця; Відповідальний редактор Олекса Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — С. 422—423.. Проте не підлягають сумніву літописні свідчення про те, що князь Василько Романович помер значно раніше за вказану в легенді дату і ще у 1269 році був похований у храмі Успіння Пресвятої Богородиці в ХолміТам само. — С. 428. Тому особа загадкового Василиска має різні, неоднозначні тлумачення. Наприклад, польський дослідник Олександр Чоловський вслід за істориком Ізидором Шараневичем ідентифікував Василиска як Лавриша Римонта, сина ТройденовогоЧоловский А. Львов во времена русского владычества / Пер. с польского. — Пб.: Тип. О-ва А. С. Суворина, 1915. — С. 63.
Існують також інші версії щодо першої церкви на Святоюрській горі. Зокрема, існує версія, що церкву Юра та монастир заснував галицький князь Лев Данилович, який у 1282 році до вже існуючого монастиря переніс із Галича тіло свого батька — короля ДанилаСічинський В. Архітектура катедри св. Юра у Львові… — С. 36.. Хоча Святоюрська гора не виділялася так активно, як Замкова на протилежному березі Полтви, — ні з огляду на абсолютні висотні позначки, ні з огляду на загальну територію, придатну для будівництва, проте, згідно з інформацією Мартіна Ґруневеґа, почутою ним від старожилів, саме ця гора привернула увагу князівських слуг, коли вони почали будувати замок. Потім за розпорядженням князя тут була вимурувана церква на честь святого Юра. М. Ґруневеґ навіть зробив висновок, що «…церква Юра була першою будівлею міста після замку»Ґруневег М. Опис Львова // Жовтень. — 1980. — № 10. — С. 111..
Серед інших імовірних засновників монастиря є також ім'я князя Юрія ЛьвовичаКрип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові… — С. 123., але однозначних документальних підтверджень жодної з цих версій немає.
Щодо посвяти, більшість дослідників схиляються до думки, що посвята храму від самого початку була пов'язана з ім'ям святого Юрія, хоча історія храмової архітектури подає нам непоодинокі приклади перепосвят, які траплялися за різних обставин, особливо під час змін конфесійної приналежності. Взагалі, храми в ім'я святого Юрія були досить поширені серед православних, а згодом і греко-католицьких церков, про що свідчать дослідження статистики храмових посвят львівської єпархії східного обрядуSzolginia W. Ikonografia dawnego Lwowa. — Cz. 1: Najstarsze widoki Lwowa. — Warszawa: PAN Instytut Sztuki, 1991. — S. . .
На думку новітнього дослідника Ігоря Мицька, отруєння останнього галицько-волинського князя Юрія ІІ (Болеслава Тройденовича) відбулося саме у Святоюріївській церкві 7 квітня 1340 рокуМицько І. Новознайдені історичні джерела про церкви Галичини ХІІ-ХІІІ ст. // Давні обителі України. Архітектура: Темат. зб. Святопокровського монастиря Студійського уставу. — Львів, 2002. — Вип. 13.. Після смерті Юрія II Казимир III захопив Львів. Під час нападу, за давніми переказами, руські мешканці перетворили монастир у місце завзятого опору і після здобуття королем укріплень, були всі перебиті.Головацкій Я. Львовская руская епархіа перед стома лѣты; Львовъ: Типография Ставропигійского Инст. — С. 10. Ця історія підтверджується записами митрополита Лева ШептицькогоШараневичъ І. Стародавныи Галицкїи Городы, Часть ІІ. Стародавный Львовъ (от року 1250—1350); 1861, Львовъ: Типография Ставропигійского Института. — С. 112.У вогні великої пожежі згорів і перший храм Святого ЮраСічинський В. Архітектура катедри св. Юра у Львові… — С. 37 Окремі польські автори намагались подати цю інформацію як вигадку, не підтверджену фактами, а відповідальність за масштабні руйнації в місті покладали на литовські загони, які намагались укріпити у Галичині князя Дмитра Любарта.Чоловский А. Львов во времена русского владычества… — С. 75.
Першим незаперечним доказом фактичного існування храму Святого Юра можна вважати інформацію, подану у вигляді меморативного напису на старовинному мідному дзвоні, який ще й нині розміщується в соборній дзвіниці. Давній кириличний текст зазначає:
З цього напису можна зробити принаймні два важливі висновки: по-перше, згадка імені князя Дмитрія, найімовірніше, вказує на його безпосередню причетність до виготовлення дзвона в ролі патрона та жертводавця, по-друге, з погляду хронології ця інформація свідчить про те, що через рік після вторгнення Казимира храм функціонував при чернечій оселі, яку очолював ігумен Євфимій.
Не всі дослідники згідні з думкою, що перший храм був дерев'яний. Зокрема є інша версія, яку досить розлого обґрунтував Ю. Диба: перший храм був не дерев'яним, а вимуруваним з тесаних кам'яних блоківДиба Ю. Невикористані писемні свідчення про початки церкви Святого Юра у Львові // Вісн. Львів, університету. — Сер. «Мистецтвознавство». — 2005. — Вип. 5. — C. 152—160..
Стара церква не раз зазнавала руйнацій та реконструкцій. Так, зокрема Мартин Ґруневеґ на початку XVII століття стосовно цієї церкви занотував: «за моїх часів вона була повністю перемурован໥руневеґ М. Опис Львова… — С. 111.. З подання Антонія Петрушевича довідуємося, що у 1608 році «…в неділю по Пасці грім вдарив у церкву Святого Юра і хрест церкви зверху і камінь, у якому хрест стояв, і образи всередині церкви попалив і престол надвоє розбив»Петрушевич А. Сводная Галицко-Русская летопись с 1600 по 1700 год. — Львов, 1874. — С. 34.. Повідомлялося також, що «року 1643… святий Юрій погорєл», а у 1648 році «Львов, боронячися, передмістя сами всі спалили округом… у церкві Святого Юр'я трупа 54 забитих людей, і татарин, на самий престол упавши, розбився»Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець: Джерелознавче дослідження. — К.: Наукова думка, 1971. — С. 120, 123.. Відомо також, що значної шкоди завдали храму турки в 1672 р.
Польський період
Перші згадки про спорудження мурованого собору Святого Юра в давніх літературних джерелах знаходяться у праці львівського історика, радника і бургомістра XVII ст. Бартоломея Зіморовича «Потрійний Львів» («Leopolis Triplex»), яку іноді ще умовно називають «Хронікою Зіморовича». Автор хроніки подає інформацію про будівництво храму в різних місцях тексту під двома різними датами: спочатку — 1363, а потім — 1437. Наступну згадку про церкву св. Юрія в «Потрійному Львові»
Відомо, що Б. Зіморович не був свідком тих далеких подій, тому його праця, як і будь-яка компілятивна хроніка, звичайно, не була позбавлена неточностей і помилок. На користь такої підозри щодо наведеної характеристики старої церкви св. Юрія може бути те, що в цій хроніці Б. Зіморовича, але в іншому місці, знаходимо ще одне, майже аналогічне повідомлення, подане під значно пізнішою датою, а саме під 1437 рік:
Дуже важко і практично неможливо в цих двох хронікальних поданнях виокремити тверду істину від перекручення чи домислу. Тому в подальшому дослідники та коментатори праці Б. Зіморовича по-різному пояснювали ці два суперечливі повідомлення.
Домінують два погляди. Перший, сформульований ще у XIX столітті Денисом Зубрицьким у його відомій праці «Хроніка міста Львова» і сприйнятий згодом багатьма істориками, ґрунтувався на припущенні, що Б. Зіморович допустив у своїй хроніці помилкове дублювання однієї й тієї самої події, тому достовірною слід вважати лише першу дату, тобто 1363 року. Другу згадку близько 1437 року Д. Зубрицький розцінив як помилкову, повторену про одну й ту саму подіюZubrycki D. Kronika miasta Lwowa. — Lwów: Staurop. inst., 1844. — S. 88. . Згодом припущення Д. Зубрицького було підтримане Владиславом Лозінським у книзі «Львівське мистецтво в XVI—XVII століттях. Архітектура та скульптура», де ще раз повторено усталену у XIX столітті інформацію про те, що власне ці дві церкви — Вірменська та Святоюрська — стали першими новобудовами після знаменного для міста 1370 року. Окремо наголошено на тому, що обидві церкви були не лише творіннями одного майстра, але й були зведені, за словами Б. Зіморовнча, «quod schema unifonne fabricae utrinsque facit manifestuin», тобто мали подібний конструктивний устрій і зовнішній виглядLamski W. Sztuka lwowska w XVI—XVII wieku: Architektura i rzeźba. — Lwów: Nakł. Księgarni H. Altenberga, 1901.— S. 2. Такий наголос давав певні підстави для хоча б приблизного уявлення про архітектурний вигляд першого мурованого храму св. Юра, оскільки стародавній вірменський храм непогано зберігся і міг служити реальним об'єктом для порівнянь і певних архітектурних висновків. Пристав до цієї версії також І. Мицько у своєму коментарі до новітнього перекладу «Потрійного Львова»Зіморович Б. Потрійний Львів: Leopolis Triplex… С. 200.