Іва́н Я́кович Юхи́менко (, Харків — жовтень 1941, Харків) — український актор, режисер і педагог. Заслужений артист УРСР (1936).

Біографія Народився року у Харкові в робітничій сім'ї. Здобувши початкову освіту, працював техніком в архітектурній майстерні. Опановував ази сценічної майстерності у театральній школі Ольги Маслової, студії Павла Ільїна. Дебютував на сцені Харківського міського театру у 1914 році. У молоді роки брав участь в антрепризних проєктах. Виконував ролі у п'єсах «Троянда і хрест» О. Блока, «Плач Рахілі» Н. Крашеніннікова, комедії «Спід життя» Хасінто Бенавенте-і-Мартінеса, постановках за творами Б. Шоу.

У 1917 році на запрошення Івана Мар'яненка переходить до Національного зразкового театру, який працював у приміщенні Троїцького народного дому у Києві. Далі — до Молодого театру Леся КурбасаВасиль Василько Театру віддане життя. — К.: Мистецтво, 1984. — С. 152., що на вулиці Прорізній, 17, «але, не погодившись з пропагованим Лесем Курбасом символічним напрямком цього театру, наприкінці 1918 року вийшов зі складу Театру і вступив у січні 1919 року до театру імені Шевченка по вулиці Мерінга, 8», – записав у автобіографії.

Втративши роботу через окупацію Києва Добровольчою армією А. Денікіна, виїхав до Харкова. З грудня 1919 року — художній керівник Театру імені Шевченка у приміщенні театру «Муссурі». Як актор грав на сценах Малого театру, Народного дому, театру «Тіволі».

31 серпня 1922 року в Харкові утворено молодіжний драматичний театр «Наш шлях» з етнографічним ухилом, фундатором став Юхименко — головний режисер Українського державного драматичного театру імені І. Франка.

Згодом професор та викладач Харківського музично-драматичного інституту (1925—1927) і режисер Театру для дітей (1924—1925), режисер Полтавського театру української драми імені І. П. Котляревського (1926—1928), далі в Дніпропетровському театрі імені Тараса Шевченка (1928—1930), Харківському театрі Ленінського Комсомолу (1931), Одеському (1933—1937) і Харківському (1937—1938) театрах Революції. Відомі учні: Народний артист Української РСР Іван Твердохліб (Павло у фільмі «Коліївщина»), заслужена артистка Української РСР Варвара Чайка (дружина Мартина Борулі Палажка, Хивря у фільмі «Сорочинський ярмарок»).

Від 6 лютого 1936 року — заслужений артист УСРР.

У 1937 році, після арешту керівництва Одеського театру Революції, був знятий з роботи «за допущення художніх і політичних помилок». Згодом — призначений режисером новоствореного Театру імені Ленінського Комсомолу в Харкові, з трупою якого у грудні 1940 році переїздить до Чернівців, де призначений на посаду художнього керівника Чернівецького державного українського драматичного театру.

У Чернівцях разом з дружиною й іншими акторами відвідав Ольгу КобилянськуНауковий вісник Чернівецького університету. — 2004. — С. 166.. Іван Якович розповів письменниці про творчі плани театру.

У липні 1941 року повертається до Харкова, де у вересні його заарештовує НКВС, а потім був спалений живцем разом з іншими політичними в'язнями Харківської в'язниці під час відступу з міста частин Червоної армії у 1941 році . Але йому, як це часто було з багатьма іншими жертвами репресій, потім вигадали інше місце смерті — немов би Іван Якович помер у Казані у 1943 році.

Смерть Юхименка у жовтні 1941 року підтвердив й професор Воронін, але зазначив інше місце смерті — він згорів у підпаленому переповненому в'язнями сараї поблизу Харкова«… Я уви­дел, как го­рела тол­па». Как погиб классик украинской поэзии // Проєкт «Аргумент». .

Іван Якович Юхименко реабілітований у 1958 році.

Театральна діяльність Вистави «По зорі» Володимира Ґжицького (1924); «Диктатура» Івана Микитенка (1929); «Ревізор» Миколи Гоголя (1930) в Дніпропетровську з актором Блакитним у головній ролі; «Павло Греков» Бориса Войтехова і Леоніда Ленча (1931); «Загибель ескадри» Олександра Корнійчука (1933); «Республіка на колесах» Якова Мамонтова; «Отелло» Вільяма Шекспіра; «Сорочинський ярмарок» за Миколою Гоголем та інші.

Примітки

Джерела

Юхименко Іван Якович //  — С. 671.

Література Юхименко І. Я. — Пройдений шлях // Перший драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка. — Харків: Літ. і мистецтво, 1931. — С. 8. Голота В. В. Творче кредо Івана Юхименка // Театральна культура: Щорічник. — 1984. — № 10. Покарана за кохання, або Життя, зрада і смерть, варті пера Шекспіра // Житомир Щодня. — 28 липня. — 2024.

Посилання Україна: хроніка подій XX століття: 31 серпня // Інститут історії України НАН України.