Мета́лооргані́чні сполу́ки () — органічні сполуки, в яких реалізується безпосередній зв'язок атома металу з вуглецем. Зважаючи на незначну поширеність металоорганічних сполук у живій природі, цей тип речовин можна розглядати як поєднувальну ланку між неорганічною та органічною галузями хімії.
Загальний опис Металоорганічні сполуки — сполуки, що містять зв'язок M—C, який може мати σ-характер переважно з неперехідними металами, а з перехідними утворюватися за рахунок заповнення d-оболонок металу π-електронами ненасичених сполук (ароматичних, дієнових та ін.).
В металоорганічних сполуках першого типу, що містять зв'язок M—C полярність і реакційна здатність зв’язків в гетеролітичних реакціях зменшується при переході зверху в низ для сполук ІІб і III груп періодичної системи і збільшується для сполук I, IIa, IV і V груп. Термічна стабільність зменшується зверху в низ для сполук III і IV груп, а також при переході від ароматичних сполук до аліфатичних.
Найпоширенішими металоорганічними сполуками є: Літійорганічні Магнійорганічні (реактиви Гріньяра) Алюмінійорганічні (каталізатори Ціглера — Натта) Металоцени (фероцен), а також тетраетилсвинець і кобальтовмісний вітамін B12 (ціанокобаламін).
Див. також Реакція Гріньяра Правило 18 електронів
Джерела Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0.