Колмого́ров Андрі́й Микола́йович (*, Тамбов — † 20 жовтня 1987, Москва) — російський радянський математик.
Життєпис Мати — Марія Яківна Колмогорова (1871—1903) — померла при пологах. Батько — Микола Матвійович Катаєв — загинув у 1919 році. Колмогорова усиновила і виховала материна сестра, Віра Яківна Колмогорова.
Він рано почав виявляти різноманітні інтереси. Навчаючись у московській гімназії, Колмогоров захоплювався біологією, фізикою, історією. У 14 років самостійно за енциклопедією почав вивчати вищу математику. Усе життя діяльність А. М. Колмогорова була нерозривно пов'язана з Московським університетом, на математичне відділення якого він вступив у 1920 році. В університеті молодий учений приєднався до наукової школи М. М. Лузіна.
У 1920-ті рр. лузінська школа переживала пору свого розквіту, активно працювали П.C. Александров, Д. Є. Меньшов, Л. А. Люстерник. У віці 19 років Колмогоров зробив велике наукове відкриття — побудував всюди розбіжний тригонометричний ряд. Його ім'я стає відомим у науковому світі. Заняття теорією множин і тригонометричними рядами пробудили у Колмогорова інтерес до теорії ймовірностей. Його книга «Основні поняття теорії ймовірностей» (1936), де була побудована аксіоматика теорії ймовірностей, належить до класичних праць в цій галузі науки.
Колмогоров був одним із творців теорії випадкових процесів. Йому належать фундаментальні наукові відкриття у класичній механіці, де після досліджень І. Ньютона і П. Лапласа він зробив радикальний прорив у розв'язку основної проблеми динаміки, що стосується стійкості Сонячної системи.
У гідродинаміці (теорії турбулентності) Колмогорову належать досягнення, які мають характер відкриття законів природи. У 1956—1957 рр. він почав займатися 13-тою проблемою Гільберта. Його учень Володимир Арнольд отримав результат, що призвів до її повного розв'язання і подальшого розвитку цієї проблематики.
Колмогоров збагатив науку в багатьох інших галузях: математичній логіці, топології, математичній статистиці, функціональному аналізі, теорії диференційних рівнянь і динамічних систем, теорії інформації, займався застосуванням математичних методів в теорії стрільби, лінгвістиці, біології.
Наприкінці життя А. М. Колмогоров зробив спробу розкрити сутність понять «порядок» і «хаос», показати, як хаотичні процеси, що ми сприймаємо як випадкові, виникають з детермінованих, але складно влаштованих явищ. Так виникла його концепція випадковості як алгоритмічної складності.
В останні роки свого життя учений брав активну участь розробці питань математичної освіти в школі і університетах.
Особисте життя У 1925 році Колмогоров закінчив Московський державний університет і почав навчатися під керівництвом Миколи Лузіна. Він зав'язав довічну близьку дружбу з Павлом Александровим, однокурсником Лузіна; низка дослідників дійшли висновку, що вони мали гомосексуальний зв'язок, хоча жоден з них відкрито цього не визнавав.
Членство в іноземних академіях та наукових товариствахШиряев А. Н. Жизнь в поисках истины // Природа, 2003. — № 4 http://vivovoco.rsl.ru/VV/JOURNAL/NATURE/04_03/KOLMOG.HTM
Національна академія наук США; Лондонське королівське товариство; Американська академія мистецтв та наук в Бостоні; Нідерландська королівська академія наук; Академія наук Фінляндії; Паризька академія наук; Німецька академія «Леопольдина»; Міжнародна академія історії наук; Національна академія наук Румунії; Національна академія наук Угорщини; Національна академія наук Польщі; Королівське статистичне товариство Великої Британії; Лондонське математичне товариство; Міжнародний статистичний інститут; Математичне товариство Індії; Американське філософське товариство; Американське метеорологічне товариство.
А. М. Колмогорова також було обрано почесним доктором Паризького (1955) та Стокгольмського (1960) університетів
НагородиАндрей Николаевич Колмогоров — ученый и человек http://www.biometrica.tomsk.ru/kolmogorov/kolmogorov_100.htm
А. М. Колмогоров удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, нагороджений 7 орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора і Жовтневої Революції, медалями.
Йому були присуджені Державна (1941) і Ленінська (1965) премії, премії АН СРСР ім. П. Л. Чебишева і М. І. Лобачевського, Міжнародна Бальцанівська премія (1963), Міжнародна премія фонду Вольфа (1981), Медаль Гельмгольця Академії наук НДР, Золота медаль американського метеорологічного товариства.
Деякі публікації А. М. Колмогорова
Статті Колмогорова в журналі Квант (1970—1993).
Примітки
Див. також Середнє Колмогорова Нерівність Колмогорова Аксіоматика Колмогорова (геометрія)
Джерела Колмогоров в воспоминаниях. Ред.-сост. А. Н. Ширяев. — М.: «Наука», 1993 Несколько слов об Андрее Николаевиче Колмогорове. (В. И. Арнольд, «Успехи математических наук», 1988, т. 43, вып. 6. с. 37