Олекса́ндр Мико́лайович Яни́цький (26 травня 1871, Комаргород, нині село Томашпільського району Вінницької області — 9 квітня 1943) — український біофізик.
Біографія
Олександр Яницький родом із Комаргорода на Поділлі.
1895 року закінчив фізико-математичний факультет Київського університету. 1904 і 1906 року працював у лабораторії Паризького університету, 1912 року — в лабораторії Кембриджського університету.
5 років учителював у реальній школі міста Новозибков Чернігівської губернії (нині Брянської області Росії).
6 років працював асистентом Київського політехнічного інституту.
5 років був учителем фізики в Колегії Ґалаґана.
Автор підручника практичних вправ із фізики.
За Першої світової війни Яницький був головним контролером рентгенівських кабінетів Південно-Західного фронту російської армії. Член Воєнно-промислового комітету Києва.
В одному семестрі читав курс фізики в Київському українському народному університеті.
У 1919—1920 роках приват-доцент кафедри фізики українського університету в Кам'янці-Подільському (призначено 29 жовтня 1919 року). — С. 429.
Від 1920 року Яницький на еміграції в Німеччині. Асистент Кайзер-Вільгельм інституту біофізики у Франкфурті над Майном.
Наукова діяльність
Наукові праці Яницького стосуються біологічної дії іонізованого повітря, радіоактивних речовин та рентгенівських променів.
Яницький — винахідник нового типу рентгенівської трубки.
Вшанування пам'яті На державному рівні
16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «26 травня - 150 років із дня народження Олександра Яницького (1871-1943), біофізика, радіобіолога, винахідника нового типу рентгенівської трубки».
Примітки
Джерела
Автобіографія Яницького О. (1919 р.) // — С. 391.