Яросла́в II Ізясла́вич, Ярослав ЛуцькийЛітопис руський за Іпатським списком. — К., 1989, с.310 (; бл. 1132 — † між 1173 і 1180) — князь турівський (1146—1148), новгородський (1148—1154), луцький (1154—1180), Великий князь Київський (грудень 1173 — кінець лютого 1174, початок березня 1174 — кінець червня 1174). Найдовше княжив у Луцькому князівстві — звідси й прізвисько, під яким він згадується у літописах.
У 1173—1174 роках при допомозі Ростиславичів короткотривало сидів на великокняжому престолі у Києві, але наклав велику контрибуцію на населення, за що був вигнаний звідти. За його правління було засноване Луцьке єпископство. У 1149 році одружився з дочкою чеського короля Владислава I.
Життєпис Другий син князя Ізяслава II Мстиславича. Був одружений, за одним припущенням, з донькою чеського короля Владислава I, за іншим — із представницею чернігівських Ольговичів.
1146 року батько посадив Ярослава. в Турові (нині місто Гомельської обл., Білорусь), а восени 1148-го — у Новгороді Великому, звідки його 26 березня 1154 року вигнали новгородці. Після цього Ярослав став князем у Луцьку, в його правління Луцьке князівство відокремилося від Волинського.
Для утихомирення Ярослава і Мстислава Ізяславичів Юрій Долгорукий направив на Волинь велике військо під керівництвом своїх воєвод, до якого приєдналися волинський князь Володимир Мстиславич і зять Ярослав Осмомисл. Після безуспішної облоги Луцька союзні князі повернулися назад. Юрій Долгорукий через посередництво Ростислава Смоленського уклав мир (1155) зі своїми двоюрідними племінниками. За умовами миру, Юрій зберіг за Ізяславичами Луцьк, а ті зобов'язалися не претендувати на Київ і Переяслав.
У 1166 році Ярослав Ізяславич разом зі своїми братами Мстиславом і Ярополком взяли участь у великому поході проти половців, організованому великим князем Ростиславом Мстиславичем.
У 1169—1170 роках Ярослав підтримав брата Мстислава II Ізяславича в боротьбі за Київ. У грудні 1173 завдяки угоді із синами князя Ростислава Мстиславича, які ворогували з владимирським і суздальським князем Андрієм Боголюбським, Ярослав вокняжився в Києві, надавши їм волості в Київській землі. Але на початку 1174 його вибив з Києва чернігівський князь Святослав Всеволодович. Ярослав втік до Луцька, потім повернувся й обклав киян контрибуцією за те, що вони не захистили його від Святослава Всеволодовича. У червні 1174 під тиском Ростиславичів повернувся до Луцька, де й помер близько 1180 року.
Був похований у Федорівському монастирі в Києві.
Сім'я і діти Дружина — Рігеза (Richeza?), донька чеського короля Владислава I, за іншим даними — представниця чернігівських Ольговичів
Діти: Інгвар Ярославич (?—бл. 1220) — князь луцький (1180 — бл. 1220 рр.), Великий князь київський (1201—1202, 1203); Всеволод Ярославич (?—1209) — князь дорогобузький (1180—1186 ? рр.) і луцький (1183 р.). Напевно після 1186 р. був вигнаний з Волині. Ізяслав Ярославич (?—1195) — князь шумський з 1180 р. Мстислав Ярославич Німий (?—1226) — князь пересопницький (1180 — бл. 1220 рр.) і луцький (бл. 1220—1226 рр.). Претендував на Галич (1212 р.)
Родовід
Примітки
Джерела Котляр М. Ярослав Ізяславич //
Посилання
ПопередникВ'ячеслав Володимирович Князь турівський1146-1148 НаступникЮрій Ярославич ПопередникНе було Князь луцький1154-1180 НаступникІнгвар Ярославич ПопередникРюрик Ростиславич Великий князь Київський1173-1174 НаступникСвятослав III Всеволодович ПопередникСвятослав III Всеволодович Великий князь Київський1174вдруге НаступникРюрик Ростиславич