Яси́нський Михайло Микитович (; 29 вересня (11 жовтня) 1862, с. Межиріч, Канівського повіту Київської губернії (тепер село Канівського району Черкаської обл.) — 25 вересня 1935, м. Ніш, Югославія) — історик права, археограф.
Життєпис Народився в родині купця, брат історика Антона Ясинського (*4.10(22.09).1864 — †13.11.1933, — історик-медієвіст, академік АН БРСР).
Закінчив першу Київську гімназію в 1883 р.. У 1883—1887 рр. навчався на юридичному факультеті Київського університету Св. Володимира.
З серпня 1889 р. зайняв посаду наставника в Київському кадетському корпусі. В 1893 р. почав викладати історію руського права в Київському університеті. Захистив магістерську дисертацію — «Головний литовський трибунал, його походження, організація і компетенція» (). З 1901 р. до 1918 р. — професор кафедри російського права Київського університету Св. Володимира (від 27 січня 1912 р. — декан юридичного факультету Київського університету, до 1917 р.).
У 1905 р. — отримав чин статського радника.
Був одружений з волинською поміщицею Ганною Олександрівною Ясинською, мав дочку.
Від жовтня 1896 р. до лютого 1903 р. — секретар Історичного Товариства Нестора-Літописця. Став членом Археографічної Комісії в Києві. Отримав звання почесного професора Київського університету, був в університеті проректором.
За спогадами колишнього міністра віросповідань Української Держави В. В. Зеньківського з 06 до 19 січня 1918 р. М. М. Ясинський брав участь у роботі Українського Помісного Собору (де мало бути вирішене питання створення не підпорядкованої РПЦ Української Автокефальної (Автономної) Православної Церкви). Однак Собор припинив свою роботу 19 січня 1918 р. у зв'язку з обстрілом Києва більшовицькою Червоною Армією. Після того, як 25 січня 1918 року в Київ увійшли більшовицькі війська М. А. Муравйова, М. М. Ясинський залишив місто, а згодом виїхав за межі Української Держави.
З вересня 1920 р. до 1933 р. — ординарний професор юридичного факультету Люблянського університету. Вивчав сербське і далматинське право, опублікував низку досліджень.
Помер 1935 року в місті Ніш.
Праці Ясинский М. Н. Лекции по внешней истории русского права. — Вып. I. Введение и история источников права первого периода. — , 1898. — 162 с.; К истории апелляционных судов в Польше и Литве: Луцкий трибунал как высшая судебная инстанция для Волынского, Брацлавского и Киевского воеводств в последней четверти 16 в. — : 1899 г., т. 1; 1900 г., т. 2.; Уставные земские грамоты Литовско-Русского государства. — , 1889; К истории крестьянских движений в России — , 1890; Обзор последних изданий виленской археографической комиссии. — , 1893; Главный Литовский трибунал, его происхождение, организация и компитенция. — , 1901 Счисление суточного времени в Западной России и в Польше в XVI—XVII века. — , 1902; Закупы Русской Правды и памятников западно-русского права // Сборник статей по истории права, посвященный М. Ф. Владимирскому-Буданову его учениками и почитателями / Изд. под ред. М. Н. Ясинского. — , 1904. С. 430—465.
Нагороди Орден Святого Станіслава 2 ступеня; Орден Святої Анни 2 ступеня; У 1915 р. — Орден Святого Володимира 4 ступеня.
Література
Ясинский, Михаил Никитич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона Т. І. Бондарук. Ясинський Михайло Микитович // Бондарук Т., Ясинський Михайло Микитович // Антологія української юридичної думки. — Том 2. — , 2002. — С. 256—257. Бондарук Т. І., Західноруське право: дослідження і дослідники / Відп. ред. І. Б. Усенко. — : Ін-т держави и права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. — 160 с. Дзюба О. М. Ясинський Михайло Микитович // Заруба В. М., Історія держави і права України: Навчальний посібник. — : Істина, 2006. — 416 с. — С.14, 22; Зеньковский В. В., Пять месяцев у власти [Воспоминания] / Под редакцией М. А. Колерова. — : Издательский дом REGNUM, 2011. 648 с. (Серия «Исследования по истории русской мысли». Том 15). — С.91, 498. Jasinskij, Michail Nikitič (1862—1935) // Slovenska biografija