Шетландська плита — тектонічна мікроплита. Має площу — 0.00178 стерадіан. Зазвичай розглядається у складі Антарктичної плити.
Розташована на північ від Антарктичного півострова у протоці Дрейка, на ній розташовані Південні Шетландські острови. Плита з трьох боків межує з Антарктичною плитою, а четверта сторона межує з плитою Скотія. Північно-західна межа визначається , що відокремлює Шетландську плиту, що розташована з півдня від Антарктичної плити — з півночі. Цей жолоб є залишком зони субдукції, де зникла плита Фенікс, яка зараз є частиною Антарктичної плити та пірнула під Антарктичний півостровів та Шетландські острови. Південно-східна межа — рифтова зона з Антарктичною плитою, що створює . Південно-західна та північно-східна межі є складовими . Південно-західна межа є і відокремлює Антарктичну плиту на південному заході від Шетландської плити на північному сході. Північно-східна межа — і відокремлює Шетландську плиту на південному заході від плити Скотія.
Геологічна історія Шетландська плита почала формуватися 3 — 4 мільйони років тому. До утворення Шетландська плита була складовою Антарктичної плити, частини що прилягає до Антарктичного півострова. У цей період плита Фенікс з північного заходу зазнала субдукцію під Антарктичний півострів та Південні Шетландські острови, утворивши Південно-Шетландський жолоб. Приблизно 3 мільйони років тому спреддінг припинився на у протоці Дрейка. Плита Фенікс зараз вважається частиною більшої Антарктичної плити через відсутність відносного руху між ними. Проте субдукція у Південно-Шетландському жолобі не припинялась. Занурення колишньої плити Фенікс під Південні Шетландські острови спричинило розвиток ріфтингу в околицях Антарктичного півострову, створивши Шетландську плиту та басейн Бренсфілд. Центри рифтингу в басейні Брансфілда продовжують відокремлювати Шетландську плиту від Антарктичного півострова.
На північному заході має зону субдукції під Антарктичну плиту, від якої утворені Південні Шетландські острови. З південного сходу має дивергентну границю з Антарктичною плитою, має коротку конвергентну границю з плитою Скотія.
Примітки
Посилання Peter Bird, An updated digital model of plate boundaries, Geochemistry Geophysics Geosystems, 2003