Сергій Васильович Ястремський (, Харків — , Одеса) — український революціонер, фольклорист, етнограф.
Життєпис Народився в родині дрібного чиновника Державного банку. У десятирічному віці вступив до Харківської гімназії, яку закінчив у 1875 році. Того ж року вступив на медичний факультет Харківського університету, де приєднався до студентського революційного гуртка й займався пропагандою серед робітників і студентів.
У 1876 році його заарештували, але невдовзі звільнили. Виїхав до Львова, де знову був заарештований, а після місячного ув'язнення висланий за кордон. У Женеві (Швейцарія) займався літературною працею — зокрема, надрукував у лондонській газеті «Вперед» статтю про тяжкі умови утримання політичних каторжників у харківських тюрмах. Був членом соціалістичного гуртка М. Драгоманова.
Повернувся до Австро-Угорщини, був заарештований у Львові та переданий російській владі. У березні 1880 року засуджений до 15 років каторжних робіт у рудниках, але через молодий вік термін зменшили до 10 років у фортеці. Покарання відбував на Карійській каторзі, де працював на золотоносних розробках. Згодом його перевели до Нижньої Кари, де діяли столярні майстерні. Серед в'язнів були хімік Ф. Богданович, математик С. Ковалик, енциклопедист А. Михайлов, лікар О. Веймар.
У березні 1886 року разом із дружиною був відправлений на поселення до Якутської області. У червні прибув до Іркутська, звідки під конвоєм вирушив до Якутії. У Дюпсюнському улусі проживав у якута А. П. Афанасьєва, який чудово володів рідною якутською та російською мовами, сформував його інтерес до вивчення мови і фольклору якутів і надав у цьому допомогу.
Під час заслання долучився до Сибіряковської експедиції та за завданням Д. Клеменця досліджував мову і фольклор якутів. У 1896 році, за клопотанням Географічного товариства, генерал-губернатор Горемикін дозволив перевести Ястремського до Іркутська. Тут він працював у Сибірському торговому банку, друкувався у виданні «Восточное обозрение» та активно співпрацював із Східносибірським відділом Географічного товариства. Опублікував низку праць із якутознавства — «Падежные суффиксы в якутском языке», «Грамматика якутского языка» (обидві отримали схвальні відгуки академіка В. Міллера), а також «Остатки старинных верований у якутов».
24 квітня 1900 року департамент поліції встановив за ним негласний нагляд. У серпні того ж року йому дозволили повернутися до європейської частини Російської імперії. Від 1902 року мешкав в Одесі, працював бухгалтером у банку, брав участь у революційних подіях 1905 року. Після Жовтневої революції служив у Одеському статистичному бюро.
Був співробітником АН СРСР.
Наукова діяльність Автор низки праць про якутську мову, зокрема:
«Остатки старинных верований у якутов» (Іркутськ, 1897); «Падежные суффиксы в якутском языке» // «Труды Иркутской экспедиции, снаряжённой на средства И. М. Сибирякова», отд. 2, т. 3, ч. 2, вып. 2. — Іркутськ, 1898; «Грамматика якутского языка» (Іркутськ, 1900; Москва, 1938).
Його дослідження вважаються одними з перших систематичних описів граматики та лексики якутської мови.
Примітки
Джерела
Сергей Васильевич Ястремский. Автобиография Ястремский, Сергей Васильевич в «Иркипедии» Ястремский (Ястржембский) Сергей Васильевич в Библиотеке сибирского краеведения