Ку́рське князі́вство — удільне князівство в XI—XIII століттях, частина Чернігово-Сіверської землі. Було розташоване на річці Сейм і входило до складу Посем'я. Столиця князівства – Курськ.

Курське князівство знаходилося на периферії політичного життя Київської Русі і літописи приділяли йому небагато уваги, тому відомо мало подробиць з його історії.

Історія Вважається, що першим князем у Курську був Всеволод, у 1068—1069 рр. Деякий час ця земля була предметом суперечок між Переяславським і Сіверським князівствами, але більш тяжіла до останнього, за яким і була затверджена. Остаточно князівським уділом Курськ стає приблизно з 1094 року, коли княжий стіл займає Ізяслав Володимирович. На жаль, точного датування, коли у князівстві правив той чи інший князь, немає, відтак, деякі істориками продовжуються дискусії на цю тему.

Відомо, що у 1136—1138 роках тут сидить Гліб Ольгович, а в 1140-х Курськом володіє Новгород-Сіверський князь Святослав Ольгович, за старшим сином якого, Ігорем Святославичем і його потомством, він і залишається.

З усіх відомих курських князів найбільш знаним є Ігор Святославич, головний герой поеми «Слова о полку Ігоревім», який до того, як стати князем у Новгороді-Сіверському та очолити похід проти половців у 1185 році, князював саме у Курську у 1164—1178 рр. Разом з ним у поході був і молодший брат Всеволод, який тоді, після Ігоря, посів його стіл у Курську та Трубчевську, та привів до брата відважних курян-вояків.

Інший відомий курський князь — Олег Святославич, учасник битви на Калці з татарами 1223 року. 1239 року Курське князівство було спустошене татарами і про нього після того немає звісток, хоча курські князі були, ймовірно, до 1278 року, коли Курськ знову був спустошений ханом Ногаєм і коли, ймовірно, був вбитий останній князь Курський Василь Дмитрович.

У 1280-х роках у Курську князів вже не було і містом та навколишніми теренами керували татарські баскаки, зокрема, відомий з літописної історії про жорстокість ординців баскак Ахмат, що управляв Курщиною наприкінці 80-х років XIII ст.

Відродилося руське життя у Курську лише у 1-й половині XV ст., коли Курська земля, разом з іншими сусідніми землями, увійшла до складу Великого князівства Литовського. У 1402 (або, за іншими даними, 1432) році Курськ згадується серед міст, що належали литовському князю Свидригайлу.

Князі Ізяслав Володимирович (1094—1095) Ігор Ольгович (1115—1125) Ізяслав Мстиславич (1125—1129) Гліб Ольгович (1136—1138) Святослав Ольгович (1138—1139) Іван Юрійович (1146—1147) Гліб Юрійович (1147—1147) Олег Святославич (1159—1164) Ігор Святославич (1164—1178) Всеволод Святославич «Буй Тур» (1178—1196) Святослав Ігорович (? — 1206) Олег Святославич (1207 — після 1228 р.) Юрій Ольгович (після 1228 р. — 30-ті роки XIII ст.)

1239 рік — татарська руйнація та занепад.

Дмитро Ольгович (50-ті роки XIII ст.) Василь Дмитрович (? — 1278)

Примітки

Джерела та література

Славянская энциклопедия. Киевская Русь — Московия: в 2-х т. — Т. 1. А — М / Авт.-сост. В. В. Богуславский. — М.: Олма-Пресс, 2005. — 784 с. — С. 640—641. Ігор Роздобудько Курське князівство // Східна Слобожанщина. Українці навколо України.