Менструа́ція (, від  — щомісячний), щомісячні виділення (), ре́гули — частина менструального циклу, коли з вагінальною кровотечею та рядом супутніх симптомів відторгається функціональний шар ендометрію. Менструальний секрет об'ємом 50—200 см³ включає 25—30 см³ крові та секрет залоз слизової матки. Перша менструація (менархе) свідчить про настання другого етапу статевого дозрівання — визрівання жіночої репродуктивної системи, і оточена ритуалами ініціації.

Сучасна наука пояснює необхідність менструації як захисного механізму еволюційним конфліктом між жінкою та плодом через ресурсоємність вагітності для жіночого організму. Через здатність ендоментрію відторгатися відбувається відбір і утилізація яйцеклітин для імплантації, аби не витрачати ресурси на нежиттєздатні зародки.

Менструація та менструальність стигматизуються більшістю , що є формою мізогінії. Культурний осуд жінки як «нечистої» призводить до значних проблем у регулюванні менструальних питань, негативних наслідків для жіночого репродуктивного здоров'я, соціального остракізму, погіршення освіти дівчат, гінекологічних хвороб і подекуди смерті жінок.

Дослідження Грецький філософ Арістотель (III століття до н. е.) розглядав надмірні менструальні кровотечі, про що йдеться в англійських перекладах його праці «Шедеври Арістотеля», хоча вважається, що він значною мірою спирався на праці Гіппократа для медичного обґрунтування. Наприклад: «За кількістю кровотеча є надмірною, каже Гіппократ, коли вона тече близько вісімнадцяти унцій;» «За часом, коли вона тече близько 3 днів;» та «але вона є надмірною, коли через це послаблені здібності тіла».

Авіценна, перський науковець філософ, у своїй книзі «Канон медицини» описує сценарій, коли «менструація рясна і зупиняється з труднощами». Перші спроби науково обґрунтувати призначення менструації належать Томі Аквінському, котрий спирався на філософські судження Аристотеля. Тома вважав, що менструальна кров утворюється з перетравленої їжі, з неї в разі запліднення утворюється тіло плода.

Згідно з теоріями впливового стародавнього лікаря Клавдія Галена, люди вірили, що печінка перетворює їжу на кров. Оскільки жіноче тіло вважалося більш «губчастим» за структурою, ніж чоловічий організм, вважалося, що воно відправляє вниз будь-яку кров, яка не потрібна організму для живлення, звідси й зявляється менструація. У середньовічній книзі «De Secretis Mulierum» («Про жіночі таємниці») матка була описана як «каналізація, розташована посеред міста, куди збираються всі відходи життєдіяльності». Ця точка зору має 2000-річну історію, бо вважалося, що матка не лише позбавляється зайвої крові, але й використовує її для виведення будь-яких шкідливих речовин з організму.

У 1666 році англійський лікар Томас Сіденгам, говорячи про «непомірні менструальні виділення», описав, як «природний потік менструації заповнює посудину розміром з гусяче яйце», можливо, відображаючи бажання передати кількість крові, втраченої під час менструації. Крім того, той самий автор описує, що «при надмірному потоці спостерігаються труднощі, слабкість, анорексія, кахексія, трупний колір обличчя та набряк ніг».

Психіатрія XIX століття визначала менструацію як час ризику психічних розладів, визнаючи відповідні аспекти жіночого досвіду і використовуючи це для аргументації проти жіночої освіти.

Менструація як еволюційний та адаптаційний механізм У XX столітті вченими було запропоновано кілька гіпотез, що пояснюють менструацію як адаптивну функцію, припускаючи, що вона покращує виживання, розмноження або фізичну форму. Одну із теорій висунула Марджі Профет, яка припустила, що менструація виконує специфічну адаптивну функцію у ссавців, захищаючи матку та фаллопієві труби від інфекцій, які можуть бути занесені під час запліднення. Беверлі Штрассманн, еволюційна антропологиня припускає, що менструація є результатом регресії ендометрію (Strassman, 1996). За її словами, цей процес регресії, замість того, щоб бути надмірно витратним, насправді економить енергію порівняно з тривалим підтриманням, необхідним для підтримки ендометрію в диференційованому стані для імплантації. Хоча циклічне відторгнення ендометрію готує матку до потенційної імплантації, сама кровотеча вважається ненавмисним побічним ефектом: менструальна кровотеча не є функціональною, а радше побічним продуктом процесу оновлення ендометрію. З організменної точки зору, менструація розуміється як вбудована в ширші процеси розвитку та внутрішньо- та міжорганізмові взаємодії, а не як ізольована функція (Strassman 1996 ; Emera et al., 2012 ; Critchley et al., 2020). Три основні фактори, досліджені в контексті еволюції менструації: координація циклів яєчників та матки, поява новизни спонтанної децидуалізації (фізіологічного процеус, коли нормальний ендометрій готується до оптимальної підтримки вагітності) та екологічні реляційні впливи, допомагають проілюструвати цей організменний погляд.

Менархе

Перша менструація, свідоцтво сформованості основних зв'язків у жіночій репродуктивній системі, у більшості сучасних дівчаток настає у 11—15 роківМати й дитина: книжка для молодих батьків: Переклад з румунської / Еміл Кепрару, Герта Кепрару ; переклад Марина Солов'янова. — Київ: Веселка, 1994. — 462 с. — ISBN 5-301-01680-6 Сторінка 22. (в середньому в 13 років і кілька місяців), частіше в зимовий період. Однак репродуктивна система далеко не завжди функціонує стійко, тому нерідко регулярний менструальний цикл встановлюється не відразу, у більшості дівчат це відбувається протягом від пів року до 1,5 року.

Менархе не є ознакою статевої зрілості, а всього лише свідчить про настання другого етапу статевого дозрівання — остаточного дозрівання репродуктивної функції жіночого організму. Повноцінна статева зрілість передбачає не лише здатність до запліднення, а й до виношування плоду, пологів, виходжування й вигодовування, а також догляду за дитиною.

У всіх країнах сьогодні в середньому відзначається більш раннє настання менархе, що пов'язано із загальним прискоренням розвитку організму (акселерація). Не вважається патологією і пізніше її настання — у 15—17 років. Певне значення щодо цього мають сімейна схильність (наприклад, пізнє менархе в матері), особливості будови тіла (у повних дівчаток менархе звичайно буває раніше, а в худорлявих — пізніше середнього строку), а також матеріально-побутові умови (за спостереженнями закордонних гінекологів, у дівчаток із менш забезпечених верств суспільства менархе настає пізніше). Розвиток і становлення менструальної функції можуть затримуватись з огляду на посилені заняття спортом. Особливо це характерно для спортивної гімнастики і навпаки цього не спостерігається під час занять плаванням.

Важливо пам'ятати точну дату настання менархе, строк, протягом якого менструації стали регулярними, а також особливості самопочуття в період, який безпосередньо передував менархе, і в період встановлення регулярного циклу. Ця інформація може стати важливою для гінекологічних оглядів у разі виникнення яких-небудь порушень репродуктивної функції (див. Менструальні розлади).

Норми Менструальний період триває в середньому близько 35 років: від менархе до менопаузи (45—50 років). Характер менструацій не залишається постійним: він може змінюватися після пологів, з початком сексуального життя, після аборту (в цьому випадку на якийсь час або постійно може змінюватися тривалість циклу: наприклад, подовжується на 2—3 дні).

Звичайно менструації відбуваються регулярно, через однакові проміжки часу:

через 28 днів (середньостатистичний цикл) — 60 % жінок, через 21 день (короткий цикл) — 28 % жінок, через 30—32 дні (довгий цикл) — 10—15 % жінок.

Тривалість менструації в середньому 5—7 днів.

За час кожної менструації виділяється приблизно 50—200 см³ кров'янистої суміші, в якій кров складає лише 25—30 см³ (це значно менше, ніж вважалося раніше), решта — секрет залоз, розміщених у слизовій оболонці матки. Менструальні виділення не зсідаються, оскільки, по-перше, кров значно розбавлена виділеннями залоз і, по-друге, в них містяться ферменти, які перешкоджають зсіданню. Тобто, виділення при нормальній менструації не повинні відходити згустками, наявність згустків — ознака маткової кровотечі, і в цьому випадку необхідно звернутися до гінеколога.

Дискомфорт при менструації Нормальна менструація не супроводжується хворобливими відчуттями, однак не вважається відхиленням від норми і наявність деякої важкості і болісності внизу живота, погіршення загального самопочуття. Вираженіший дискомфорт може стосуватись передменструального синдрому, сильний — передменструального дисфоричного розладу або гінекологічних захворювань і вимагає звернення до лікаря з проходженням гінекологічного огляду.

Менструальна гігієна

При менструаціях необхідно особливо ретельно дотримуватися гігієни (щоденний душ, підмивання 2-3 рази на день), адже кров'янисті виділення є сприятливим середовищем для розмноження бактерій, у тому числі патогенних.

До засобів менструальної гігієни належать прокладки, тампони. У європейських країнах, США та Канаді набувають популярності також менструальні чаші. Будь-які внутрішні засоби гігієни (тампони, чаші) варто своєчасно замінювати або належно стерилізувати, аби запобігти синдрому токсичного шоку.Медициною під час менструації не рекомендуються:

повні занурення і ванни (як в прісній, так і солоній воді), для купання рекомендується користуватися душем; небажаний статевий акт та інший вагінальний секс через небезпеку інфікування; алкоголь і гостра їжа, оскільки вони посилюють маткові кровотечі завдяки припливу крові до органів черевної порожнини; надмірність у фізичних навантаженнях; психічні та психологічні перевантаження. У країнах з низьким рівнем доходу вибір засобів менструальної гігієни для дівчат і жінок часто обмежений витратами на їх придбання, а також доступністю засобів та соціальними нормами (менструальні табу).

Менструальні розлади

Менструальні порушення поділяються на розлади тривалості циклу, розлади менструацій, розлади виділень, дисменорею та передменструальні синдроми.

Дисменорея (Альгоменорея) — біль під час менструації.

Розлади тривалості менструального циклу:

Поліменорея — підвищена частота менструацій.

Розлади менструації:

Аменорея — відсутність менструацій та менструального циклу. Опсоменорея — збільшення тривалості менструацій.

Розлади виділень:

Менорагія — збільшений об'єм менструальних виділень. Гіперменорея — збільшення кількості крові під час менструації, що настала в термін, при її нормальній тривалості. Гіпоменорея — дуже зменшена кількість менструальних виділень(до 50мл за весь цикл), що настає вчасно;

Передменструальні синдроми:

Передменструальний синдром — індивідуальний симптомокомплекс за 5—14 діб перед менструацією. Передменструальний дисфоричний розлад — ускладнене (інвалідизуюче) протікання передменструального синдрому. Менструальний психоз — важке психічне порушення під час менструального циклу (вкрай рідкісне).

Суспільство і культура

Етимологія і термінологія Слово менструація етимологічно пов'язане з місяцем. Терміни менструація та місячні походять від латинського , яке, у свою чергу, пов'язане з давньогрецьким і з корінням англійських слів month і moon.

Деякі організації почали використовувати термін «менструатор» замість терміну «жінка, що менструює», який використовується щонайменше з 2010 року. Menstruator використовується активістами та науковцями, щоб «висловити солідарність з жінками, у яких немає менструації, трансгендерними чоловіками, які мають менструацію, а також інтерсексуальними та гендерними людьми». Термін може викликати суперечки між різними школами феміністської думки; проте більшість феміністичних дослідниць вважають, що він правильно відображає реальність того, що люди різної статі мають менструації. Також використовують термін «люди, які менструюють».

Традиції, табу і виховання