І́глу (, інуїт. , ) — зимова куполоподібна хатина з прямокутних і трапецієподібних плит снігу або льоду в інуїтів, діаметром 3-4 метри і висотою близько двох метрів. Внутрішня температура нагрівається до кімнатної, стіни стоплюються, але конструкція не тане, через сніг, який виводить зайве тепло назовні хижки в мороз. Будується хатина у вигляді «равлика».
Типи іглу Є три традиційні типи іглу. Вони мають різний розмір і різні призначення.
Найменші іглу слугують тимчасовим прихистком на дві-три ночі. Їх будують і використовують під час полювання, часто на морській кризі. Наступний тип напівпостійне іглу — сімейне житло середнього розміру. Зазвичай це однокімнатне помешкання для однієї або двох родин. Часто зустрічались кілька таких іглу на маленькій території, формуючи селища. Найбільші іглу будують по двоє. Одна будівля тимчасова для спеціальних подій, інша поблизу — житло. Такі іглу можуть мати до п'яти кімнат, в яких може проживати до 20 осіб. Великі іглу можуть будуватися з кількох менших з'єднаних за допомогою тунелів і мають спільний вихід на зовні. Такі іглу використовувались для общинних свят і традиційних танців.
Будівництво іглу Спочатку закладається сніжний кар'єр. Малюється коло і навколо нього, і всередині сніг лишається цілим (він стає фундаментом). По внутрішній грані кола протоптується канальчик, нахилений всередину (як на велотреку), в який ребром вставляються снігові плити завтовшки 12-16 см. Ці цеглинки робляться зі сніжного насту орієнтовно 60х40х15см (співвідношення довжини до висоти 3/2). Плити першого ряду по висоті зменшуються практично до землі і вкладаються настом назовні. Між першою і останньою цеглинкою влаштовується сходинка. З неї починається другий ряд, який іде по спіралі. Сусідні плити стикаються лише верхніми кутами внутрішніх граней і утворюються щілини, які згодом заліплюються снігом.
Перед влаштуванням останньої плити вирізають низький вхід так, щоб можна було проповзти. Якщо вхід буде нижче рівня підлоги — це забезпечить вихід з хижі важкого вуглекислого газу і вхід легшого кисню. Тому копається вхід у вигляді канави зі сходами. З однієї сторони канава захищається від вітру сніжною стіною. Замикає все горизонтальна плита, яка притискає останню трикутну цеглинку останнього витка спіралі. Після побудови, всередину хижі кладеться примус, в цей час ззовні забиваються щілини між плитами (таким чином відбувається «заплавлення щілин»). Світло в іглу потрапляє через снігові стіни, хоча іноді влаштовують вікна з кишок тюленів або льоду. Поряд з основною хижою впритул будуються маленька хижа, де влаштовується туалет. Стінку між основною хижою і прибудовою вирізають ножем.
Всередині великої хижі біля входу розташовують яму (хол), в якій люди обтрушуються від снігу. З холу по засніжених сходах вони підіймаються на сніжну лежанку, застелену пінопластовими підстилками і спальниками. Також внутрішнє приміщення застилають шкурами, іноді шкурами покривають і стіни. Існують селища з хиж іглу, з'єднаних переходами.
Полярні мандрівники довгий час не могли навчитися будувати іглу, першим став канадець В. Стефансон в 1914 році. Про це він написав в своїй книзі і статтях. Сьогодні іглу використовують також в гірськолижному туризмі як аварійне житло на випадок проблем з наметом (не захищеним від сирості) та довгого перечікування негоди. В іглу вхід розташований нижче підлоги для того, щоб холодне повітря хуртовини не потрапляло в приміщення.
Посилання
Іглу - виживання в снігах Снігове житло Іглу Іглу в Карпатах