Тмуторока́нський ка́мінь — мармурова прямокутна плита з висіченим на ній руським написом 1068 року. Пам'ятка української мовиВ. В. Німчук. Пам'ятки української мови / Українська мова. Енциклопедія. — на сайті «Ізборник».Напис на Тмутороканському камені 1068 року // Німчук В. Хрестоматія з історії української мови X—XIII ст. // НАН України. Інститут української мови. — Київ; Житомир: Полісся, 2015. — С. 57. — (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х—ХІІІ ст.). — Назва обкл.: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII ст.Дрібні великокнязівські написи початку XI в. Напис на Тмутараканському каміні 1068 р. князя Гліба Тмутараканського / Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської старо-українщини XI—XVIII в.в. — Київ: вид. «Друкар», 1922. — С. 142.. Питання щодо підробки каменя ставилося з моменту його знаходження багатьма дослідниками. Достовірність другої (нижньої) частини напису ставиться під сумнів сучасними вченими, вважається доведеним факт її пізнішого вигравірування.

Короткий опис Знайдений 1792 року на Таманському березі Керченської протоки. Довжина плити 2,25 м, ширина 70 см, товщина 24 см. Вага близько 850 кг. Напис:

Текст вперше опублікував 1794 року російський колекціонер «старожитностей», обер-прокурор Святійшого Синоду А. Мусін-Пушкін. Тмутороканська плита є цінною епіграфічною пам'яткою Тмутороканського князівства часів панування князя Гліба Святославича. Знахідка мала велике наукове значення, адже допомогла визначити місцезнаходження давньоруського міста Тмуторокані, Тмутороканського князівства. Унікальність напису викликала жваву дискусію про його автентичність. Тмутороканський камінь досліджували російські історики А. Оленін, А. Спіцин, Б. Рибаков, А. Монґайт, американський історик B. J. Boek. З 1857 року Тмутороканський камінь зберігається в Ермітажі (Санкт-Петербург).

Критика та ствердження про підробку каменя Першим у автентичності каменя засумнівався академік Петер-Симон ПалласПаллас П. С. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794 гг. М., 1999, а вслід за ним і інші історики. Вони зазначали, що ні європейські хроніки, ні арабські, ні візантійські літописи, ні в XI, ні в XII, ні в наступних століттях нічого не згадували про загадкове князівство на березі Азова.

1901 року академік Олександр Спіцин зазначив, що Тмутаракані не існувало взагалі. Французький вчений Андре Мазон 1940 року в своїй книзі довів, що Тмутараканський камінь був майстерною підробкою XVIII століттяMazon А. Le Slovo d'Igor, 1940.. Серед вчених, які заперечують автентичність Тмутаракані, був відомий краєзнавець та історик Михайло Успенський. Вперше професор Олександр Зимін відкрито повідомив у своїй доповіді в лютому 1964 року в Ленінграді, що камінь — підробка. У 2001 році у Варшаві про підробку Тмутараканського каменя було оголошено професором Гарвардського університету Едвардом Кінаном10 міфів про історію Криму. Життя вимагає не історичних «казок», а достовірної інформації.

Історик Хоруженко О. І. вважає, що заклики вважати дискусію про достовірність напису на камені завершеними передчасними. Проводячи аналіз досліджень каменю, він дійшов висновку, що перший і другий рядок було виконано двома різними почерками та різними різьбярами у різний час: другий рядок був написаний кількома століттями пізніше і набагато краще зберігся. Початковий текст виглядав так: «Въ лѣто 6576 інді<кта> 6 Глѣбъ кнѧзь мѣрилъ м[…]» і не давав жодної інформації. Незважаючи на цей факт, у підручниках та навчальних посібниках двоскладність напису, ймовірно, передчасно виставляється як «точне та перевірене наукове знання». Таким чином, напис про «замір» князем Глібом ширини Керченської протоки, згідно з дослідженнями її палеографічних особливостей та фізичного стану, відстояв від цієї події, якщо вона взагалі мала місце, на сторіччя або навіть більше.

Примітки

Джерела та література Бистрицький М. Є. Тмутороканський камінь //

Напис на Тмутороканському камені 1068 року // Німчук В. Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст. / НАН України, Інститут української мови. — Житомир: Полісся, 2015. — С. 57.

Література Мусин-Пушкин А. И. Историческое исследование о местоположении Российского Тмутараканского княжения. СПб., 1794. Свиньин П. П. Обозрение путешествия издателя Отечественных записок по России, в 1825 году, относительно археологии // Отечественные записки. Часть XXV. СПб., 1826. Арцыбашев Н. О Тмутаракани // Труды Общества истории и древностей российских. Часть IV. Книга I. М., 1828. Кеппен П. И. Нечто о Тмутараканском камне // Труды и записки Общества истории и древностей Российских, учрежденные при Московском Университете. Часть V. М., 1830. Спасский Г. Исследование Тмутороканского камня с русской надписью // Отечественные записки. Том XXXVI. Раздел II. СПб., 1844. Мирошкин М. Я. Исследование академика Буткова о Тмутаракани и Тмутороканском камне // ИАО. Том II. Выпуск 5-6. СПб., 1863. Прозрителев Г. Н. К истории Тмутараканского камня // Труды XV археологического съезда в Новгороде 1911 г. Том 1. М., 1914. Апостолов Л. Камень с надписью деяний князя Глеба // Труды XV археологического съезда в Новгороде 1911 г. Том 1. М., 1914. Спицын А. А. Тмутараканский камень // Записки отделения русской и славянской археологии Русского археологического общества. Том 11. ПГр., 1915. Веселовский Н. И. К истории открытия Тмутараканского камня // Вестник археологии и истории издаваемый Петроградчским археологическим институтом. Вып. XXII. ПГр., 1917. Бертье-Делагард А. Заметки о Тмутараканском камне // Известия Таврической ученой археологической комиссии. № 55. СПб., 1918. Орлов П. С. Тмутороканский камень — древнейший памятник русской письменности и русских геодезических работ // Доклады Московской сельскохозяйственной академии им. К. А. Тимирязева. Вып. 10. М., 1949. Мазон А. Тъмутороканский блъванъ // Revue des Etudes Slaves. Vol. 39. Paris, 1961. Галицкий В. Тмутараканский камень // Земля и люди, 1968. М., 1967. Лопатина Л. Е. Тмутараканскому камню — 900 лет // Русская речь, № 3. М., 1968. Монгайт А. Л. Надпись на камне. М., 1969. Кузьмин А. Г. Существует ли проблема Тмутараканского камня? // Советская археолгия, № 3. М., 1969. Сапунов Б. В. Ещё раз к вопросу о подлинности Тмутараканского камня // Труды Государственного Эрмитажа. Том XI. Л., 1970. Сапунов Б. В. О Тмутараканском камне 1068 г. // Памятники культуры, новые открытия, 1975. М., 1976. Медынцева А. А. Тмутараканский камень. М., 1979. Попконстантинов К. Рецензия на: Медынцева А. А. Тмутараканский камень. М. 1979 // Советская археология, № 1. М., 1983. Захаров В. А. Заметки о Тмутараканском камне // От Тмутороканя до Тамани IX—XIX вв. Сборник Русского исторического общества, № 4(152). М. 2002. B. J. BOECK, «A Tale of two Stones: Comparing contested epigraphic artifacts from Kensington Minnesota and Kievan Rus'» in Russian History,  32, 3/4, pp. 297—312 http://www.jstor.org/stable/24663265?seq=16#page_scan_tab_contents Майофис М. Л. Тмутараканский камень в культурном строительстве конца XVIII — начала XIX века

Посилання