ГданськВеликий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. — Київ; Ірпінь: Перун, 2005. ( , Stefan Ramułt, Słownik języka pomorskiego, czyli kaszubskiego, Kraków 1893, Gdańsk 2003, ISBN 83-87408-64-6., або ; , або Johann Georg Theodor Grässe, Orbis latinus oder Verzeichniss der lateinischen Benennungen der bekanntesten Städte etc., Meere, Seen, Berge und Flüsse in allen Theilen der Erde nebst einem deutsch-lateinischen Register derselben. T. Ein Supplement zu jedem lateinischen und geographischen Wörterbuche. Dresden: G. Schönfeld's Buchhandlung (C. A. Werner), 1861, p. 71, 237.) — місто на півночі Польщі, лежить на березі Гданської затоки Балтійського моря, у гирлі річки Вісла, столиця Поморського воєводства.
Гданськ — культурний, науковий та економічний центр, а також потужний транспортний вузол Північної Польщі. Місто є великим портом на Балтійському морі, центр промисловості, зокрема нафтохімічної і машинобудування (розвинені суднобудування і судноремонт).
Населення — 487 834 тисяч мешканців (6-те за розміром у Польщі). Разом із Гдинею і Сопотом утворює міську агломерацію — так зване Тримісто (, Труймясто) з населенням понад 1 мільйон мешканців.
Історія міста налічує понад 1000 років, його ідентичність формувалася під впливом різних культур. Гданськ знаний як місто, з якого почалася Друга світова війна і розпочався занепад комунізму в Центральній Європі.
Найпопулярнішими туристичними районами Гданська є Головне та Старе місто Гданська, Вестерплатте та Оліва.
Походження назви міста Назва Гданськ слов'янського походження — її утворено за допомогою праслов'янського суфікса -ськ- від не збереженої назви тутешньої річки (найімовірніше Мотлави — її сучасна назва походить із прусської мови, яка принесена з околиць Пруща-Гданського в другій половині XIII ст.), яка зараз би звучала Гданья. Спосіб створення назви міста від назви річки був у слов'янських мовах широко розповсюджений (наприклад Пуцьк від Путниці, Мінськ від Меньї, Пінськ від Піни i багато інших). Якщо йдеться про назву Гданья, слово гьд- означало вологий, підмоклий (наприклад Гдині, Гацька, Гдиня і т. ін.), у той час як набір суфіксів -Vnьja є типовий на Помор'ї для назв річок і струмків (Гдиня, Радуня, Оруня).
Церемоніальні назви В особливих випадках місто також називають «Королівське польське місто Гданськ» (польською: Królewskie Polskie Miasto Gdańsk, латиною: Regia Civitas Polonica Gedanensis, кашубською: Królewsczi Pòlsczi Gard Gduńsk)Gdańsk, in: Kazimierz Rymut, Nazwy Miast Polski, Ossolineum, Wrocław 1987Hubert Gurnowicz, Gdańsk, in: Nazwy must Pomorza Gdańskiego, Ossolineum, Wrocław 1978Baedeker's Northern Germany, Karl Baedeker Publishing, Leipzig 1904. Кашубською мовою місто називається . Хоча деякі кашуби також можуть використовувати назву «Наше столичне місто Гдуньськ» (Nasz Stoleczny Gard Gduńsk) або «Наше (регіональне) столичне місто Гдуньськ» (Stoleczny Kaszëbsczi Gard Gduńsk), культурні та історичні зв'язки між містом і регіоном Кашубії є дискусійними, а використання таких назв викликає суперечки серед кашубів.
Історія
У праісторичну добу
У праісторичні часи в районі сучасного Гданська зафіксовано низку археологічних культур. Представники жуцевської археологічної культури енеоліту (2500—1500 рр. до н. е.) відомі тим, що вже використовували бурштин. Ця культура також знана як ловці тюленів.
Як свідчить археологія, потреба в балтійському бурштині існувала вже в добу бронзи, коли з ареалу егейсько-адріатичної цивілізації до узбережжя Балтики через Моравію і Карпати протягнулися перші торгові шляхи. З боку Балтії партнерами в такій торгівлі виступали носії лужицької (1300 до 350 рр. до н. е.) чи пізнішої поморської (VI—II ст. до н. е.) археологічних культур. Представники поморської культури вирізнялися оригінальними антропоморфними поховальними урнами, одна з яких зображена на емблемі Гданського археологічного музею. Одним із посередників у торгівлі з римлянами стала факторія в районі тодішнього берега моря — районі сучасного Пруща-Гданського (пізніше належав до міста Гданська).
У середині I ст. н. е. германські племена готів рушили зі Скандинавії на південь і висадились у районі гирла Вісли. Їх прибуття ототожнюють із формуванням мультиетнічної вельбарської археологічної культури. Припускають, що далі готи мігрували з південного узбережжя Балтійського моря до узбережжя Чорного моря та Дунаю, досягнули кордонів Римської імперії та утворили одне з перших державних утворень на території сучасної України.
Після переселення готів у Східному (або Гданському) Помор'ї з'явилися слов'яни та вікінги. Слов'янські землі простягалися на захід до гирла Лаби, а на схід до гирла Вісли, де слов'ян змінювали балти
У ранньому середньовіччі до IV ст. на південному узбережжі Балтійського моря від Щецина до дельти Вісли формується племінна група поморців (поморян чи як вони самі себе називали кашубів), яких з бігом століть консолідувала необхідність протистояння тиску сусідів — данців, німців та полян (поляків).
Перший Гданськ
Вважається що Гданськ виник як місто в X ст. Це базується на першій згадці про місто під 997 р. як urbs Gyddanzc у Першому житії Св. Войцеха, який прибув сюди з місією та концепції територіальної експансії Пястів в X ст.
У X ст. держава Пястів експансувала на прилеглі землі підпорядковуючи собі сусідні слов'янські племена. У випадку Помор'я вважається що Мешко I у 50-х рр. X ст. приєднав частину Східного та Західного Помор'я, які заселяли поморці. До 2005 р. цю концепцію підтримували опис держави Пястів у «Dagome iudex» та помилкове, як виявилося, датування граду в гирлі Мотлави до Вісли на X ст. Опис у «Dagome iudex» є дуже розмитий і згадує сусідів держави Мешка, що сягала по море. Невідомо, де розташовувалося перше городище в Гданську. Мотлавське городище було 2005 р. передатовано на 50—60-ті рр. XI ст. Після цього початки міста пробували пов'язати з городищем на Градовій горі, згідно з традицією про походження міста, яка зберігалася до XX ст. Польський історик Б. Слівінський сформував цілісну гіпотезу початків Гданська пов'язану із занепадом Трусо, функціонуванням порту в Пуцьку та початками Гданська зі сторожевого городища на Градовій горіŚliwiński B. Początki Gdańska: dzieje ziem nad zachodnim brzegiem zatoki Gdańskiej w i połowie X wieku, Gdańsk 2009, ss. 298. Польський археолог С. Вадил піддав цю концепцію критиці, вважаючи, що Гданськ X ст. слід шукати в районі ратуші Головного міста чи на Домініканському острові<ref>Wadyl S. Pomorze Wschodnie w X wieku. Uwagi na marginesie pracy Błażeja Śliwińskiego, Początki Gdańska: dzieje ziem nad zachodnim brzegiem zatoki Gdańskiej w i połowie X wieku, Gdańsk 2009, ss. 298 // «Pomorania Antiqua», tom XXIV, 2015 — 537—574.</</ref>. 2022 р. було підтверджено наявність решток укріпленого поселення X ст. у підземеллях ратушіGdańsk jest starszy niż dotąd twierdzono. Archeolodzy odkryli pozostałości osadnictwa Słowian, 20.12.2022 р..
Гданськ в XI ст. Археологічно досліджене городище в місці впадіння річки Мотлави до Вісли між сучасними вулицями Na Dylach i Dylinki з півночі, Rycerskiej i Karpiej зі сходу, Wapienniczej i Wartkiej з півдня, та Sukienniczej з заходу було збудовано лише в 50—60 рр. XI ст. Городище (град разом з укріпленим підгороддям) займало 2,27 га, археологи припускають що тут було до 250 будинків з 1000 мешканцямиPraca zbiorowa: Słownik starożytności słowiańskich t. 2 F-K, cz. 1 F-H, hasło «Gaj». Warszawa: Ossolineum, 1964, s. 78.. Вважається, що це городище виникло як новий торговельний центр Пястів на Балтиці для важливої міжнародної торгівлі та імовірно для нейтралізації розташованого неподалік «датського» Трусо (кінець якого припадає на середину XI ст.). Якщо не розглядати скандинавську гіпотезу то град мав виникнути не раніше 1047 р. (за Казимира Відновителя) і не пізніше 1060 р. (за Болеслава II Сміливого). Усе XI ст. поморці вперто боролися зі спробами Пястів нав'язати їм свою зверхність. Час перемог Казимира Відновителя над Мецлавом і поморцями в принципі збігається з датуванням городища між Мотлавою та Віслою.
Проте на основі численних знахідок скандинавських предметів та конструкції скринь укріплень на городищі XI ст. не можна виключати, що Гданськ могли заснувати датчани чи шведи в період незалежності Помор'я від молодої держави П'ястів.
Одночасно з укріпленими градом та підгороддям (на острові посеред гирла Мотлави) в інших частинах сучасного міста виникали інші осередки оселення. Вони локалізувалися за західним рукавом гирла Мотлави на краю заплави — Західне поселення та в районі суч. костелу св. Миколая — поселення на Домініканському острові (Kępa Dominikańska). Первинні вогнища оселення тоді могли виникати лише на найбільш підвищених рідко-затоплюваних ділянках заплави Вісли. Лише поступово, у міру відкладання культурного шару поверхня Гданська підвищувалася, тож колишні ділянки заплави займали надзаплавне положення і ставали придатними для поселення.
Вул. Kowalska — Podwale Staromejske становили приблизну західну та південну межу Західного поселення. Воно було поєднане з пігороддям острівного городища мостом, а дорога що сполучала поселення за часу Самбора I була посилена дерев'яним мощенням. З півдня від поселення проходило плече Седлецького потоку, який впадав до Мотлави з лукою в районі костелу св. Миколая. Тут оселялися численні купці, ремісники та рибалки. Центр поселення на Домініканському острові був розташований на території сучасного Старого міста на перехресті доріг у районі костелу домініканців. Тут під час археологічних досліджень відкрито рештки поселення з XI i XIII ст. з напівземлянками, а також цвинтар середини X ст. — 1813 р. та, імовірно, релікти дерев'яного костелу.
У 1069 р., за панування Болеслава II Сміливого Помор'я вийшло з під влади Пястів. Повернути його пробував молодший брат і наступник Болеслава — Владислав Герман. У результаті походу 1090 р. він зайняв Східне Помор'я «аж по море», тобто разом із Гданськом. Проте залишені ним намісники не змогли втриматися тут, через що 1091 р. князь наказав всі гради на Помор'ї спалити. Теоретично в цей час міг бути спалене також гданський град біля гирла Мотлави. Сліди пожежі кінця XI ст. дійсно зафіксовані археологічно. Проте поморці не давали шансів Герману утримати над ними владу, вирізали його представників чи вигнали їх. Потім вели запеклу боротьбу з пробами Германа відігратися.
Під владою Собіславичів У 1119 р. Болеслав Кривоустий завоював Помор'я з Гданськом. Відтоді Гданськ і ціле Східне Помор'я перебували під владою польських князів із династії Пястів. У Гданську від їх імені правили пястовські намісники (перший відомий напівлегендарний Собіслав І)Historia Gdańska dla każdego podcast. Odcinek 10: Pierwsi namiestnicy Gdańska. Sobiesław, protoplasta dynastii (2023). Завдяки вигідному становищу місто швидко розвивається. Влоцлавська булла 1148 р. підтвердила приналежність «castrum Kdanzc» до Влоцлавського єпископства. Єпископу належала десятина від мита, яке збиралося в гданському граді з кораблів, які входили до порту. З середини XII ст. назва Гданськ стала з'являтися в документах регулярно. Проявом встановлення християнства стала побудова в XII ст. у Гданську першого в кам'яного романського костелу Богоматері. Його локалізація та зовнішній вигляд на жаль досі лишаються не відомимиHistoria Gdańska dla każdego podcast. Odcinek 9: Najstarszy kościół Gdańska (2022).