Токма́к (до 1962 — Великий Токмак) — місто в Україні, адміністративний центр Токмацької міської громади Пологівського району Запорізької області. Колишній центр Мелітопольського повіту Таврійської губернії, до 17 липня 2020 року — адміністративний центр ліквідованого Токмацького району. З 2022 року місто окуповане збройними силами Російської Федерації.
Географія Місто Токмак розташоване за 102 км від обласного центру, через автошляхи та , та 74 км від районного центру, на березі річки Токмак.
Назва Назва міста походить від річки Токмак, гідронім походить від — «молот, палиця, обушок».Бушаков, В.А.. Лексичний склад історичної топонімії Криму : [монографія] / В. А. Бушаков; НАН України, Ін-т сходознавства ім. А. Ю. Кримського. – Київ: [б.в.], 2003. – 317 с.
Існує ще декілька версій походження назви: від кримськотатарського toq — «ситий, нагодований»; гідронім від кримськотатарського tökmek — «лити» Слід також враховувати можливість утворення з етноніма: відомі токмак — одна з назв половців.
За іншою версією назва походить від українського товкти, товкмачити або токмачити. Слово «токмак» зустрічається в Букварі 1691 року Каріона Істомина, де означає те саме що «товкачка». Вірогідно що назва міста походить від слова «товкмак», яке означає просту зброю ударно-роздрібнюючої дії, яку також називають кий чи невелика булава. Товкмак використовували і козаки, є наприклад гравюра Крістофера Вайгеля, де зображено козака з токмаком.
Історія
Стародавні часи Території навколо теперішнього Токмаку були заселені ще з доби неоліту. Про це свідчать розкопки декількох поселень та курганів поблизу міста, де знайдені поховання епохи бронзи (III—I тисячоріччя до н. е.), скіфів (IV ст. до н. е.), сарматів (III—II століть до н. е.) і кочівників (X—XII століть до н. е.).
Заснування Інтенсивне заселення краю почалося після 1791 року, коли на березі річки Токмак поселилося кілька родин нащадків запорозьких козаків і державних селян з Полтавщини. Токмак швидко зростав, цьому сприяв торговельний шлях, який проходив через місто Токмак — Старий чумацький шлях. Поселення одержало назву Великий Токмак від назви річки (біля неї серед буйного різнотрав'я у свій час кримські татари випасали коней; звідси й кримськотатарська назва річки — Токмак — ситий, нагодований).
Царат
Під час Кримської війни у селі розташовувався військовий шпиталь, у 1854—1856 роках було поховано 281 воїна, що померлі від ран та хвороб.
У 1861 році поселення увійшло до складу Бердянського повіту Таврійської губернії. Його жителі займалися землеробством, скотарством, торгівлею та ремеслами. Товари реалізовувалися на весняному (9 травня) та осінньому (1 жовтня) ярмарках, куди прибували купці з Москви, Курська, Бердянська.
Уже на початку XX століття на дев'ятьох токмацьких підприємствах налічувалося близько однієї тисячі робітників. Найбільшими з них були заводи з виробництва сільськогосподарських машин, засновані у 1882 році І. І. Фуксом і в 1885 році — І. В. Клейнером.
Подальшому економічному розвиткові сприяло будівництво під'їзних колій, які з'єднали містечко зі станцією Пришиб на лінії Харків — .
Напередодні Першої світової війни місцеві фабриканти й купці побудували залізничну колію Царекостянтинівка — Федорівка, а на ній станцію Великий Токмак, яка сприяла зростанню торгівлі й розвиткові міста загалом.
Почали працювати машинобудівний і чавуноливарний заводи Бергера та Загореліна. Але значна частина населення працюва́ла коло землі́. На той час у Великому Токмаку працювала невелика друкарня, дві фотомайстерні, земська лікарня на 15 ліжок, 5 початкових шкіл. На початку XX сторіття Великий Токмак був одним із найбільших населених пунктів Північної Таврії, де відділення Азово-Донського комерційного банку сприяло ростові експортно — закупівельних операцій хліба, товариство «Тріумф» почало випускати нафтові двигуни, успішно розвивалося гончарство.
Менонітька спадщина На території Токмаку у XIX столітті була територія менонітських поселень. Наприклад, село Ладекоп (далі перейменували у Ладівка) стало у майбутньому околицею міста Токмак. В 1851 році у Ладекопі висадили майже 108 тисяч дерев. У 1869 році у селі було 20 великих та 29 малих фермерських господарств загальною площею 1764 десятини. У 1908 році там функціонувало кілька промислів: цегельня (власник – Д. Вальде), фарбувальна майстерня тканин (Я. Бестватер), два вітряних (А. Тевс, П. Фаст) та один паровий млин (Г. Варкентін).До наших часів зберігалась частина забудівель, зокрема будівля менонітських школи.
Визвольні змагання
Радянська влада
Період радянської окупації почався у 1918 році. З 23 березня 1921 року місто Великий Токмак — адміністративний центр Великотокмацького повіту. Постановою Всеукраїнського Комітету від 7 березня 1923 року було утворено Великотокмацький район із центром у Великому Токмаку, який став селищем міського типу. У ті роки військовим комісаром у Токмаку був Сидір Ковпак, радянський військовий діяч, який у час національно-визвольних змагань в Україні очолював більшовицький диверсійний загін, під час німецько-радянської війни став одним з очільників радянського партизанського руху.
Окрім формування органів адміністративної влади, увага приділялася зокрема промисловості й освіті. У приміщенні, де розташовувався партійний комітет і виконком ради (сучасний будинок швейної фабрики), було відкрито бібліотеку. Виконком організував курси з ліквідації неграмотності. Фахівців різного профілю готували механічний технікум, школа медичних сестер і школа колгоспних бухгалтерів, діяло 8 клубів, 2 кінотеатри, 13 загальноосвітніх шкіл. Почали роботу інфекційні відділення й 2 аптеки.
У 1923—1927 роках завод «Червоний прогрес» випускав серійний триколісний трактор конструкції «Запорожець». За оригінальну конструкцію і його високу продуктивність колектив заводу був нагороджений державним дипломом І ступеня. Це був перший державний завод сільськогосподарських машин. У 1930-ті роки завод випускав 75 % дизельних двигунів малої потужності в СРСР. На ньому почав свою трудову діяльність ще один знаменитий токмачанин Олександр Івченко — пізніше генеральний конструктор КБ «Прогрес», академік Академії наук України, Герой Соціалістичної Праці, винахідник поршневих, турбореактивних і турбогвинтових двигунів для літаків різних типів.
Голодомор та репресії
Населення міста Токмак постраждало від Голодомору 1932-1933 років в Україні. На громадському цвинтарі по вул. Степовій є три відомих місця масового поховання дев’яти членів сім’ї Діденко, які стали жертвами Голодомору.
За спогадами очевидців голодомор переживали так:
Друга світова війна
7 жовтня 1941 року радянські війська полишили Великий ТокмакМедведський В. І., Медведська Г. В. «Что нас ожидает, неизвестно…» // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2020, № 15, с. 75-85.
Під час окупації у 1941—1943 роках німецькими військами у місті активно діяв радянський партизанський загін під керівництвом В. Г. Акулова й І. К. Щави й підпільна партизанська група, організована Г. Ф. Буркутом, В. В. Веретенніковим і В. О. Федюшиним.
20 вересня 1943 року передові частини 2-ї гвардійської армії звільнили Великий Токмак від військ гітлерівської коаліції.
Повоєнні роки
30 грудня 1962 року Великий Токмак перейменований в Токмак й отримав статус міста обласного підпорядкування.
Часи відновленої Незалежності Україні
19 травня 2016 року, на підставі розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 275, перейменовані об'єкти топоніміки міста Токмак. Сучасна назва Попередня назва Датаперейменування вулиця Залізнична вулиця Щорса19 травня 2016 вулиця Василя Вишиваного вулиця Володарського19 травня 2016 вулиця Героїв України вулиця Жовтнева19 травня 2016 вулиця Перемоги вулиця Пролетарська19 травня 2016 вулиця Центральна вулиця Революційна19 травня 2016
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», місто набуло статусу адміністративного центру Токмацької міської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Токмацького району, місто увійшло до складу Пологівського району.
Російсько-українська війна
26 лютого 2022 року на територію Токмацької міської громади прорвалися російські танки, попри спротив українських захисників. З 27 лютого 2022 року точилися бойові дії з російським агресоромУ Токмаку вночі були потужні бої. Проти ночі з 27 на 28 лютого 2022 року, як повідомляють засоби масової інформації, російські диверсанти, які перебували в складі диверсійно-розвідувальних груп на території України та попередньо викрали на одному з військових складів військову форму Збройних сил України, вступили в бій з українськими військовими. За повідомленням Запорізької ОДА, внаслідок протистояння противник втратив велику кількість особового складу та відступив до південної околиці міста Токмак .
1 березня 2022 року Міноборони РФ оприлюднило, що місто було захоплене російськими військами . 2 березня 2022 року заступник міського голови Володимир Харлов повідомив, що ситуація у місті надзвичайно складна, місто оточене російськими військами, були серйозні бої з використанням артилерії, танків та іншої зброї, є вбиті серед українських військових, мирних жителів та окупаційних військ, однак міська влада залишається у місті, на контакт з окупантами не йде та займається вирішенням нагальних потреб та забезпеченням роботи критичної інфраструктури. Відсутність світла, тепла, води та зв’язку у перші тижні окупації, постійна присутність ворожої техніки та військових не зупинили людей у протистоянні ворогу. Три березневих тижні жителі Токмака збиралися на мирні акції протесту проти окупації російських окупантів . З того часу Токмак перебуває під російською окупацією. Місцеві мешканці регулярно проводять мирні акції на підтримку цілісности України.
5 квітня 2022 року стало відомо, що російські військові мали наміри провести «референдум», очільники Запорізької області звернулися до громадян з повідомленням, що такі дії не матимуть законної сили.
7 травня 2022 року стало відомо про раптову смерть міського голови окупованого Токмака (з 2009 року) Ігоря Котелевського, який відмовився співпрацювати з окупантами . Причини смерті Ігоря Котелевського невідомі, однак «Укрінформ» зазначив, що, за неофіційною версією, ймовірно, він скоїв самогубство.
Російські окупанти постійно тиснуть на мешканців міста. Натомість почалося нав'язування ідей «рускава міра»: приїзд одіозної рашистки Чичеріної, акція безсмертний полк. З'явилися й колоборанти з місцевого населення, хто став на бік окупантів.
21 квітня 2022 року одіозна російська пропагандистка та співачка Юлія Чичеріна, перебуваючи в окупованому Токмаку взяла участь в запаленні вічного вогню біля меморіалу загиблих учасників Другої світової війни.
22 червня 2022 року російські окупанти остаточно демонтували та викрали найбільшу в Україні сонячну електростанцію під Токмаком. Сонячні панелі розбирали, пакували та вивозили окупанти впродовж тривалого часу. Сонячна електростанція «Tokmak Solar Energy» біля Токмака — була найбільшою сонячною електростанцією в Україні. Її потужність станції складала 50 МВт, загальною площею — 96 га — це близько 100 футбольних полів.
27 червня 2022 року співвласник СЕС Олександр Рєпкін повідомив, що станція, яка розташована біля міста та колишнього військового аеродрому, деякий час була на лінії вогню, працює, хоча й зазнала значних, а саме частково зруйнована через обстріли з «Градів» та іншої зброї.
11 липня 2022 року Збройні сили України завдали ударів по військовій базі окупантів у Токмаку. Після декілька влучень у район військової частини та складів відбулася детонація боєприпасів.
Жителі окупованого міста, зокрема пенсіонерів, одержують кримінальні впровадження і несуть покарання за підтримку Збройних сил України.
Населення
Чисельність населення 1959 1979 1989 2001 2024 28 575 42 178 45 112 36 275 1 270