Ту́рів () — місто Білорусі, у Житковицькому районі Гомельської області. Розташоване на східному Поліссі, пристань на правому березі Прип'яті.
Географія Турів розташований на правому березі річки Прип'яті, на Поліській розмежувальній лінії.
Історія
Турів — старий княжий город на землі дреговичів. Уперше згаданий в літописі «Повісті минулих літ» під 980 роком. Походження назви пов'язують з ім'ям князя Дреговицької землі Тура, якого вважають засновником міста.
За київського князя Володимира Турівське князівство увійшло до складу Київської держави. У 988 році першим історично відомим князем який посів у місті був Святополк, син Володимира, під владою якого була Київська Русь. У 1005 році за правління Святополка у Турові утворена Турівська єпархія.
За правління другого сина Володимира Ярослава у Турові посів його син Ізяслав.
У X—XIII століттях був столицею удільного Турово-Пинського князівства та центром Турівської єпархії.
Узимку 1241 року місто зруйноване Батиєвою навалою. Після цього занепало й регіональним центром став Пінськ.
З 1320-тих років Турів належав до Великого Литовського Князівства (із середини XV ст. — до середини XVI століття Туровом володіли князі Острозькі).
Згадується у переліку руських міст далеких і близьких кінця XIV століття як «київське» місто.
У 1655—1659 роки входив складу Пинсько-Турівського полку Гетьманщини.
З 1793 року містечко Мозирського повіту Мінської губернії Російської імперії.
4 травня 1796 року у Варшаві дідичка «Турівського ключа» (складався з дільниці міста Турова, сіл Бураже, Рилаже, Ричів, Воросниця, Тереблиці, Короличі, Кароліш, Бакче, Гвинне, Дроздин) Йоанна Потоцька — донька Йоахіма Кароля Потоцького — підписала заповіт, яким заповідала його своїй доньці Маріанні ШимановськійS. Barącz. Pamiątki buczackie. — Lwów: Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s.— S. 72-73. .
У 1917—1920 роках входив до складу до Української Народної Республіки.
Під час Другої світової війни німецький гарнізон у містечку становили 200 німців, 90 поліцаїв, 9 жандармів.
3 серпня 2004 року Рада Міністрів Республіки Білорусь надала Турову статус міста.
Відомі люди Кирило Турівський — єпископ Турівський, руський мислитель; Василь Федорович Острозький — намісник турівськийKsiążęta Ostrogscy (01) ; Костянтин Іванович Острозький — власник міста; Василь Костянтин Острозький — уродженець міста.
Пам'ятки Храм на честь всіх святих (XIX століття)
Див. також Турівське Євангеліє
Примітки
Література
Посилання