Українська галицька армія, УГА чи У. Г. А. — фронтова частина збройних сил Західноукраїнської Народної Республіки. До 17 листопада 1919 року називалась Галицькою армією.
Початки Зародком УГА були українські січові стрільці та підрозділи австро-угорської армії, сформовані з українців, що у Львові й провінції 1 листопада 1918 року підпорядкувалися Українській Національній Раді ЗУНР — Т. 9. — С. 3433. — ISBN 5-7707-4048-5..
Листопадовий чин (у ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 року) у Львові здійснили очолювані Дмитром Вітовським 1410 вояків при 60 старшинах, зміцнені ще 3, 11, 2 куренями УСС із Герцогства Буковина.
Регулярний характер УГА підтверджував закон Української Національної Ради від 13 листопада 1918 року «про загальний обов'язок військової служби громадян ЗУНР», на основі якого були проголошені в листопаді розпорядження Державного Секретаріату Військових Справ (ДСВС) про військово-територіальний поділ ЗУНР, організаційну схему ГА та мобілізацію до ГА чоловіків українців віком від 18 до 35 років. Територію ЗУНР (без Карпатської України) поділено на три військові області: Львів, Тернопіль і Станиславів, а з них кожну на 4 військові округи (по 5—8 повітів). На чолі кожної з них був окружний військовий комендант, що відповідав за набір новобранців, їх вишкіл і поповнення армії боєздатними частинами.
Командування Усіма військовими справами ЗУНР відав ДСВС, що діяв до 9 червня 1919 року та поділявся на Військову канцелярію ДСВС і 16 відділів. Йому безпосередньо підлягали справи поповнення армії, бойового й харчового постачання. Державними Секретарями Військових Справ були: полковник Дмитро Вітовський (з 9 листопада 1918 до 13 лютого 1919) і полковник Віктор Курманович (до 9 червня 1919). Після проголошення диктатури ЗО УНР функції ДСВС перейшли частково до Начальної Команди УГА, а частково до новоутвореної Військової канцелярії диктатора (шеф підполковник Карл Долежаль). Утворена у травні 1919 Команда запілля, що перебрала тимчасово функції ДСВС, увійшла в червні до Етапної Команди УГА.
Формально початково верховним головнокомандуючим УГА був голова УНРади (з червня 1919 функції главковерха перейшли до Диктатора ЗУНР), якому до допомоги була з функціями генерального штабу Начальна Команда Галицької Армії (НКГА). Її очолював Начальний командант УГА, з червня 1919 Начальний вождь (головком), з помічником — начальником генштабу (Генеральної Булави).
Начальними командантами за організаційного періоду послідовно були: полковник Дмитро Вітовський (до 5 листопада 1918), полковник Григорій Коссак (до 9 листопада 1918), полковник Гнат Стефанів (до 10 грудня 1918); згодом генерал Михайло Омелянович-Павленко (до 9 червня 1919), генерал Олександр Греков (до 5 липня 1919), 6 липня 1919 начальним вождем УГА замість генерала О. Грекова призначено генерала Мирона Тарнавського, якого замінив генерал Осип Микитка, полковник Альфред Шаманек (до 21 лютого 1920) і полковник Амброзій Вітошинський (до 1 березня 1920). Заступниками начальних командантів і одночасно начальниками штабу були: полковник М. Маринович (до 5 листопада 1918), отаман Семен Ґорук (до 10 грудня 1918), полковник Євген Мишковський (до 7 лютого 1919), полковник Віктор Курманович (до 9 червня 1919), полковник А. Шаманек (до 7 листопада 1919), генерал Густав Ціріц (до 10 лютого 1920) і знову полковник А. Шаманек (до 1 березня 1920).
НКГА керувала операціями УГА на фронті, а також очолювала усі частини УГА, розташованих на фронті. Усі інші частини УГА підлягали через тилові окружні команди — ДСВС. НКГА поділялася за австрійським зразком на оперативний і організаційно-матеріальний відділи. За генерала О. Грекова у червні 1919 року НКГА реорганізовано — її поділено на Оперативний штаб, Головний відділ фронту і Етапну команду. Зі скасуванням ДСВС НКГА підлягали також усі запасні й вишкільні частини й обозні валки.
Формування
Перші польові формації УГА творилися стихійно проти повстання польських боївок у Львові (1 листопада 1918) та нападу польських військ із Польщі на Галичину (11 листопада 1918 вони зайняли Перемишль). 13 листопада до галицьких частин приєднався козацький загін ім. І. Гонти під командуванням отамана Андрія Долуда, який складався з добровольців із Наддніпрянської України. На 21 листопада 1918 в українських військових ЗУНР підрозділах налічувалося 161 старшина і 4517 стрільців. Під час формування Галицької армії гостро відчувався брак вишколених старшин. В австрійській армії служила значна кількість старшин-українців, але здебільшого це були старшини запасу нижчого рангу. Старшин вищих рангів, особливо штабних, із вищою військовою освітою, практично не було. До кінця грудня 1918 р. ГА була мішаниною різних військових груп регулярного, напівпартизанського, навіть і партизанського характеру, що творили залогу Львова або оперували на шляхах наступу польських військ. Ці групи називалися різно й мали дуже різнорідний склад, залежно від місцевих умов, це були самостійні полки, курені, навіть самостійні сотні. У грудні 1918 р. в ГА існувало 15 бойових груп різної величини й складу. Командири цих військових підрозділів призначені в різний час різними командними структурами — колишнім командантом Гнатом Стефанівим, Державним секретаріатом військових справ. Найсильнішими були підльвівські групи: «Наварія», «Старе Село», «Схід». На північних кордонах ЗУНР для відбиття польської агресії створено групу «Північ» (полковник Осип Микитка); на південно-західних Обл. Команда в Стрию (полковник Григорій Коссак) очолювала різні групи, що створилися самочинно на західному фронті, що тягнувся від Команчі (до 19. 1) до Городка: Команча, Лютовиська, Старий Самбір, Глибока, Крукеничі, Рудки, Південь І і II. Усі ці групи не являли собою суцільної лінії, рідко мали зв'язок з НК ГА і ще рідше між собою. Чисельний стан цих груп у висліді поповнень зростав. На початку грудня 1918 р., коли генерал М. Омелянович-Павленко перебрав начальну команду ГА, вона нараховувала близько 30000 старшин і вояків, у тому числі в бойовому стані 15000 при 40 гарматах (без наддніпрянських частин).
Тоді польсько-український фронт переходив від Тісни на південний захід до Хирова й попри Перемишль до Львова, зі Львова до Яворова й попри Любачів на Раву Руську до Белза, а далі на північ до Крилова на Холмщині. У грудні 1918 р. всі польові формації підпорядковано одностайному командуванню НКГА, а впродовж січня-лютого ГА реорганізовано за планом полковника Євгена Мишковського. Бойові групи зведено в 3 корпуси по 4 бригади, що складалися звич. з 3—6 куренів піхоти (в деяких бригадах об'єднаних у 2 полки), однієї кінної сотні, одного польового гарматного полку з 4—6 батарей, однієї саперної сотні, частин зв'язку та допоміжних відділів і служб.
До І Галицького корпусу (команда в Камінці Струмиловій, командант полковник О. Микитка, начальник штабу отаман І. Куніш) увійшли: 5-та Сокальська (командант сотник О. Демчук, згодом сотник В. Коссар), 6-та Равська (сотник Ю. Головінський), 9-та Угнівсько-Белзька бригада (отаман Б. Шашкевич), 10-та Янівська або Яворівська (полковник Д. Долуд, згодом сотник М. Климкевич, сотник Ф. Кондрацький) бригади.
До II Галицького корпусу (команда — в Бібрці, командант — полковник М. Тарнавський, начштабу — підполковник Й. Папп де Яноші, згодом полковник А. Шаманек) увійшли: І бригада УСС (командант отаман Осип Букшований), 2 Коломийська (підполковник Франц Тінкль, згодом підполковник Антін Виметаль), 3 Бережанська (підполковник А. Вольф, пізніше отаман О. Лисняк), 4 Золочівська (отаман С. Шухевич).
До III Галицького корпусу (команда в Стрию, командант полк. Г. Коссак, потім ген. М. Ґембачів, начштабу підполковник К. Долежаль) увійшли бригади: 7 Стрийська (згодом Львівська; командант підполковник Костянтин Слюсарчук, потім підполковник А. Бізанц), 8-ма Самбірська (отаман К. Гофман), І Гірська (сотник М. Маційович, пізніше отаман В. Перський) і дві групи «Крукеничі» (полковник В. Шепель) і «Глибока» (сотник М. Федик), що з 8-ю Самбірською бригадою були під загальним командуванням полковника А. Кравса. Ця організаційна схема УГА збереглася до кінця її існування. Дальші бригади не можна було створювати через брак старшин і бойового спорядження.
20 січня 1919 р. Начальна Команда Української Галицької армії знаходиться у Ходорові, де остаточно було сформовано два відділи — оперативний та організаційно-матеріальний. До оперативного належали підвідділи — референтури: оперативний, зв'язку, розвідки, летунства, автомобільний, персональний та ін. Аналогічно організовано штаби корпусів і бригад.
За даними документів Харчового уряду ДС ВС, з березня 1919 р. мобілізовано 126000 старшин і вояків, тобто 5 % українського населення, а фактично значно більше, бо численні старшини і вояки, що підлягали мобілізації, не повернулися додому з фронтів світової війни чи з полону (тільки в Італії до виїзду на Україну зареєстровано було до 40000 старшин і вояків-українців, колишніх полонених австрійської армії).
Структура
I Галицький корпус
Утворений 19 лютого 1919 р. з групи «Північ».
Команда (штаб): м. Кам'янка-Струмилова
Командувачі корпусу: генерал В. Курманович, генерал О. Микитка, полковник А. Шаманек. Назва частиниКомандувачіПідпорядковані підрозділиПримітки5-та Сокальська бригадасотн. О. Демчук полк. Захаріїн сотн. П. Петрик сотн. В. Секунда сотн. В. Коссар 3 курені 5-й гарматний полк кінна сотня6-та Равська бригадаот. В. Стафіняк сотн. Ю. Головінський 3 курені 6-й гарматний полк кінна сотня9-та Белзька (Угнівська) бригадаот. В. Стафіняк сотн. В. Хром'як от. Б. Шашкевич сотн. Й. Фещур 3 курені Гуцульський курінь (з травня 1919) 9-й гарматний полк10-та Янівська бригадапідполк. А. Долуд сотн. М. Климкевич сотн. Ф. Кондрацький сотн. І. Чайка 4 курені 10-й гарматний полк саперська сотняПолтавська бригадаБронепотяг «Ч.212»до травня 1919Жидівський пробойовий куріньчервень-липень 1919
II Галицький корпус
Утворений у січні 1919 р. з груп «Схід», «Старе Село» й «Щирець».
Команда (штаб): м. Бібрка
Командувачі корпусу: генерал М. Тарнавський, генерал А. Вольф. Назва частиниКомандувачіПідпорядковані підрозділиПримітки1-ша бригада УССот. О. Букшований 1-й полк УСС (3 курені) 2-й полк УСС (2 курені) 1-й гарматний полк кінна сотня саперська сотня технічна сотня2-га Коломийська бригадапідполк. Ф. Тінкль 3 курені 2-й гарматний полкз червня 1919 у 3-му корпусі3-тя Бережанська бригадаполк. А. Лєгар полк. І. Ом. Павленко от. В. Черський ген. А. Вольф от. С. Горук от. О. Лесняк от. Кучера 5-й полк (2 курені) 6-й полк (3 курені) 3-й гарматний полк4-та Золочівська бригадаполк. Дідюків от. С. Шухевич полк. С. Чмелик от. П. Лясковський от. Б. Шашкевич 7-й полк (2 курені) 8-й полк (2 курені) 4-й гарматний полк
III Галицький корпус
Утворений у січні 1919 р. з груп «Щирець», «Рудки», «Крукеничі», «Глибока», «Старий Самбір».
Команда (штаб): м. Стрий
Командувачі корпусу: полковник Г. Коссак, генерал М. Гембачів, генерал А. Кравс. Назва частиниКомандувачіПідпорядковані підрозділиПримітки1-ша Гірська бригадасотн. М. Маційович от. В. Черськийдо травня 19197-ма Стрийська (Львівська) бригадаполк. К. Слюсарчук підполк. А. Бізанц 13-й полк (3 курені) 14-й полк (3 курені) 7-й гарматний полк саперська сотняз травня 1919 у 2-му корпусі8-ма Самбірська бригадаот. К. Гофман 4 курені 8-й гарматний полкБойова група «Крукевичі»сотн. Кравчук полк. Шепель підполк. В. Федоровичдо червня 1919Бойова група «Глибока»ген. А. Кравс сотн. М. Федикдо червня 191911-та Стрийська бригадаот. К. Шльоссер 4 курені 11-й гарматний полкз червня 191914-та Станиславівська бригадаот. В. Оробко 3 курені 14-й гарматний полк саперська сотняз червня 19191-ша кінна бригада от. Е. Шепарович 1-й кінний полк (3 кінні сотні та скорострільна сотня) 2-й кінний полк (3 кінні сотні та скорострільна сотня)з червня 1919
IV Галицький корпус
Утворений у червні 1919 під час Чортківської офензиви. Повністю так і не був сформований, за винятком окремих бригад, які оперативно підпорядковувались I і II корпусам.
Командувач корпусу: генерал А. Гембачів.