Украї́нське лі́карське товари́ство («Руське лікарське товариство») (РЛТ/УЛТ) — професійне товариство лікарів-українців в Західній Україні.

Історія

Засноване 1910 року у Львові з метою піклування здоров'ям українського населення, оборони професійних інтересів і піднесення знань лікарів. Попередник — лікарська комісія НТШ, утворена 1898 року.

Засновано за ініціятивою д-ра Олександра Козакевича, д-ра Евгена Озаркевича (перший голова УЛТ), д-ра Сильвестра Дрималика, д-ра Мирона Вахнянина, д-ра Івана Бережницького, д-ра Володимира Кобринського, д-ра Маркіяна Долинського, д-ра Володимира Гузара, д-ра Тита-Евгена Бурачинського (серед співзасновників д-р Григорій ГарматійЯ. Гайдукевич. Гарматій Григорій Васильович //  — С. 338 Володимир Янович, д-р Михайло Кос, д-р Лев Воєвідка). З 1910 року почесним президентом УЛТ був академік Іван Горбачевський.Б.Мельничук. Горбачевський Іван Якович // , с. 393

Засновники УЛТ визначили три основні напрямки діяльності: наукову, фахово-організаційну та громадську. Серед діячів товариства були учасники Визвольних Змагань, організатори медичного факультету Українського Таємного Університету у Львові (1920—1925), Народної Лічниці (1903—1944), Українського шпиталю «Народна Лічниця» ім. Митрополита А.Шептицького (став до ладу 1938 року); «Порадні Матерів» (1918—1939); Українського гігієнічного товариства (1928—1938).

Наукову діяльність члени УЛТ здійснювали, зокрема, в лікарській комісії Наукового товариства ім. Т.Шевченка; проводили наукові з'їзди лікарів і природників. За сприяння УЛТ діяла «Медична Громада» (1910—1944) — товариство студентів медиків-українців. Члени УЛТ працювали також у «Рідній Школі» «Просвіті» та інших товариствах. УЛТ видавало науково-популярний часопис «Здоровлє» (1912—1914), журнал «Лікарський вісник» (1920—1939).

1925 року УЛТ нараховувало 205 членів, 1937 — 289 (зокрема, 268 з Галичини).

Першим головою УЛТ був Евген Озаркевич, пізніше довголітніми головами були Т. Бурачинський, Мар'ян Панчишин. До визначних членів належали: О.Козакевич, Іван Горбачевський, Іван Куровець, Максим Музика, Софія Парфанович.

Головами у міжвоєнний період обиралися видатні представники галицької медицини: д-p Іван Куровець, д-p Максим Музика, д-p Олександр Подолинський, д-p Леонтій Максимонько.

З приходом радянської влади 1939 року товариство перестало існувати.

Українське лікарське товариство (УЛТ) у Львові вважає себе чинним спадкоємцем традицій та ідеології УЛТ, яке діяло на теренах Галичини з 1910 по 1939 рік. На сучасному етапі УЛТ як самоврядна громадська організація вважає себе складовою частиною Всеукраїнського лікарського товариства і Світової федерації українських лікарських товариств, діяльність в яких здійснює через своїх повноважних представників, висунутих до екзекутив ВУЛТ і СФУЛТ. УЛТ виражає інтереси лікарів Львівщини.

Установча конференція УЛТ відбулася 28 квітня 1990 року в актовому залі Львівського державного медичного інституту (зараз — університету). На конференції були присутні 145 лікарів Львівщини, які стали членами-засновниками товариства. Ініціативна група, до складу якої входили проф. О.Кіцера, д-p Ю.Дашо, д-p P.Іванців, д-p А.Кравець та інші колеги, опрацювала Статут та Програму УЛТ. Першим головою УЛТ після відновлення діяльності обрали д.м.н. професора Олександра Кіцеру, до складу Головної управи увійшли: Ю.Гаврилюк, І.Герило, Є.Дзісь, В.Кімакович, Ю.Коржинський, А.Кравець, І.Лукавецький, О.Рудавська, Д.Сольман, Д.Хома, В.Чума, Д.Юревич, докооптовано О.Іванціва, Д.Феника, Л.Туркевича (1991). Головою Суду лікарської честі обрано д-ра Богдана Надрагу.

Діяльність Головної управи УЛТ першої каденції

Кіцера Олександр Омелянович народився 24 лютого 1931 року в Луцьку (Волинь). Освіту здобував у школі Сестер Василіянок у Львові, Українській академічній гімназії та школі № 1 м. Львова. 1954 року закінчив лікувальний факультет Львівського державного медичного інституту з однорічною переддипломною спеціалізацією з оториноларингології. Післядипломне навчання проходив у клінічній ординатурі (1958—1960), аспірантурі (1963—1966) та на численних курсах і семінарах. Лікар-отоларинголог вищої кваліфікаційної категорії. Працював отоларингологом в Любашівській та Бібрицькій районних лікарнях (1954—1958) та військовому шпиталі (1960—1963). Від 1966 року працював на кафедрі оториноларингології Львівського державного медичного інституту (зараз — університету) асистентом, доцентом (від 1979 року) і завідувачем кафедри (від 1981 року). Кандидатська дисертація «Роль ендоскопічних методів дослідження в діагностиці злоякісних новотворів дихальних шляхів» захищена 1966 року, докторська — «Діагностика і лікування розладів нюху при деяких хворобах верхніх дихальних шляхів» — 1975 року. Автор 181 наукової праці, серед них — «Ендоскопія дихальних шляхів і стравоходу» (1976), «Практикум з отоларингології» (1981), «Лекції з отоларингології» (1991—1995), «Пропедевтика оториноларингології» (зі співавторами, 1993), «Клінічна оториноларингологія» (1996), в друці знаходиться книга-довідник «Ліки в оториноларингології». Професор О.Кіцера є одним з авторів «Орфографічного словника українських медичних термінів» (1992) та «Українсько-латинсько-англійського медичного тлумачного словника» (1995). Голова Львівського та член Президії Українського наукового товариства оториноларингологів. Ініціатор відродження Українського лікарського товариства у Львові та перший голова відновленого товариства. Нагороджений медаллю імені Митрополита Шептицького. Член Надзірчої Ради Львівської Богословської Академії. Від 1996 року — дійсний член Наукового товариства ім. Т.Шевченка у Львові. Член редакційних колегій низки наукових журналів, зокрема «Acta Medica Leopoliensia», «Central and East European Journal of Oto-Rhino-Laryngology and Head and Neck Surgery». Біографічні довідки вміщені в низці біографічних видань України, США та Великої Британії. Американським Біографічним Інститутом іменований «Людиною року 1997». Від 1985 року керував з українського боку науковою співпрацею з Медичною Академією в Бялостоку (Польща).

Особливі зацікавлення в науковій праці — історія оториноларингології, клінічна термінологія, реконструктивна хірургія носа та приносових пазух, спільні проблеми отоларингології й ендокринології, ольфактологія, фармакотерапія в отоларингології, методика викладання у вищій медичній школі. Окрім професійної праці, займався літературною та перекладацькою творчістю, журналістикою.

Заступники голови — д-p Олександра Рудавська, д-p Аретій Кравець (голова архівної комісії). Протягом усієї каденції проявили себе в суспільній праці члени Управи д-p Дзвінка Хома (кваліфікаційно-кадрова комісія), скарбник УЛТ д-p Ігор Герило, секретар УЛТ д-p Дарія Сольман, голова видавничої комісії д-p Всеволод Чума.

У липні 1990 p. д-p Юрій Дашо і д-p Юрій Гаврилюк завершили роботу по правовій реєстрації УЛТ і з рук голови Львівського обласного виконавчого комітету п. Степана Давимуки отримали зареєстрований Статут УЛТ.

У серпні 1990 p. ініціативна група в складі д-рів О.Рудавської, З.Гельнер та інших членів УЛТ домоглася відкриття меморіальної кімнати проф. Мар'яна Панчишина в будинку, де жив видатний діяч довоєнного УЛТ. Посвята першої експозиції відбулась під час роботи у Львові III Конгресу СФУЛТ, в якому товариство взяло посильну участь.

У січні 1991 p. видавнича комісія УЛТ домоглася відновлення випуску часопису «Народне здоров'я». Редакційну раду очолив голова УЛТ проф. О.Кіцера, до складу редакції увійшли д-ри В.Чума, Я.Шпарик, З.Кравець, А.Олекса, Ю.Гаврилюк, В.Любінець. Річна звітна конференція УЛТ 1991 p. кооптувала до складу Головної Управи д-ра Леоніда Туркевича та д-ра Юрія Копилюка. До засідань Управи часто приєднувався проф. М.Лоба. Товариство налагодило листові зв'язки зі СФУЛТ, УЛТ Австралії, лікарями-українцями з інших країн.

У червні 1990 p. делегація УЛТ (проф. О.Кіцера, колеги А. Кравець, Б. Николайчук, Ю. Гаврилюк, Д. Хома, І. Бловацька, Д. Гельнер, І. Созанська, Д. Сольман взяли участь в установчій конференції Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ), президентом якої обрали випускника Львівського медінституту проф. Любомира Пирога.

Протягом каденції були організовані виїзди на стажування і відпочинок дітей членів УЛТ в Австрію, візит голови УЛТ у Сполучені Штати Америки. До першої справи спричинився проф. Борис Білинський — референт до справ Заходу. Товариство збільшувалося за рахунок вступу нових членів. Делегація УЛТ в травні 1991 p. взяла участь в I конференції ЄКУЛТ (Івано-Франківськ) і в серпні 1992 p. в IV Конгресі СФУЛТ (Харків). У місці розташування шпиталю УПА (Сколівський p-н, Урочище Зелемінь) відкрито і посвячено пам'ятник роботи скульптора Остапа Ребмана. Розпочав діяльність лікарський клуб ім. Ю. Липи. Головою клубу номіновано д-ра Рогніду Сендецьку. 13 січня 1992 p. відновлено щорічний лікарський «Маланчин» бал, який відтоді став традиційним.

Діяльність Управи другої каденції 1992—1994 pp. На звітно-виборній конференції УЛТ, яка відбулася у листопаді 1992 p., за підсумками таємного голосування головою обрали д-ра Леоніда Туркевича. До складу Управи ввійшли: Я. Возниця, Ю. Гаврилюк, Д. Гельнер, І. Герило, О. Іванців, Б. Ковалів, Ю. Копилюк, А. Кравець, М. Лоба, Л. Миколишин, P. Сендецька, Д. Сольман, Д. Хома, В. Чума. Туркевич Леонід Михайлович — голова УЛТ у Львові каденції 1992—1994 p.p.

Туркевич Леонід Михайлович народився 4 вересня 1941 року в м. Луцьку в сім'ї службовця. Дитячі роки пройшли в родинному місті Турка Львівської області. З 1948 по 1958 p.p. навчався у Львівській середній школі № 49. 1964 року закінчив лікувальний факультет Львівського державного медичного інституту. Після отримання диплому лікаря був зарахований в кадри Збройних Сил СРСР. Службу проходив у різних військових округах та групах військ. У 1974 p. закінчив факультет керівного складу Військово-Медичної Академії в Санкт-Петербурзі. В 1985 p. йому присвоєно військове звання — полковник медичної служби.

Автор 24 друкованих науково-практичних робіт, патенту на винахід. В 1988 p. удостоєний звання «Заслужений лікар України». У 1986 p. брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В 1990 p. був обраний депутатом Львівської міської Ради, а у січні 1993 p. — головою постійної депутатської комісії з питань охорони здоров'я та соціального забезпечення. В 1994 p. балотувався на посаду Голови Львівської міської Ради. Того ж року обраний депутатом Львівської обласної Ради.

З 1992 p. по 1994 p. був головою Українського лікарського товариства у Львові. В 1995 p. обраний головою міжрегіонального громадського об'єднання «Організація патріотів України» (ОПУ). На даний час обіймає посаду начальника діагностичного центру 1120 Окружного військового шпиталю — головного рентгенолога Прикарпатського військового округу. Одружений, має доньку.

Заступником голови УЛТ номіновано д-ра Ярему Возницю. Редактором «Народного здоров'я» і головою видавничої комісії номіновано д-ра Ю. Гаврилюка. Кваліфікаційно-кадрову комісію очолила Дзвінка Хома, історико-архівну — д-p Звенислава Гельнер, комісію по зв'язках з іншими товариствами і координації наукових досліджень — проф. Михайло Лоба, керуючим справами УЛТ згодом став д-p Юрій Копилюк. Секретар д-p Д. Сольман і скарбник д-p Ігор Герило продовжили виконання своїх функцій.

Під час каденції остаточно налагоджено правове оформлення осідку УЛТ і музею Галицької медицини в будинку Мар'яна Панчишина, в 1993 p. проведено конференцію до 50-ї річниці з дня його смерті, заініційовано побудову пам'ятника народному професорові М. Панчишину. Делегація УЛТ брала участь у V Конгресі СФУЛТ (Дніпропетровськ) і конференції ВУЛТ.

Діяльність Управи третьої каденції 1994—1996 pp. Звітно-виборна конференція УЛТ 1994 p. обрала головою товариства проф. Михайла Лобу. До складу Управи ввійшли: О. Біленька, Д. Гельнер, О. Іванців, І. Ільницький, Б. Ковалів, Л. Криштальська, В. Кузніцкий, P. Манастирський, Л. Миколишин, Л. Ней-Гоцко, Г. Поліщук, О. Рудавська, P. Сендецька, Я. Яцкевич.