Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Фальц-Фейна — науково-дослідна установа в системі Національної академії аграрних наук України, державний заповідник, заснований 1898 року Фрідріхом Фальц-Фейном.
Назву місцевості дав один з її попередніх власників — герцог Фрідріх Фердинанд Ангальт-Кетен-Плесський у 1841 році на честь власного маєтку Асканії в Німеччині. Звідти — «Асканія-Нова».
У 1920-х роках заповідник мав іншу назву — «Чаплі». Цей топонім походить від давнього українського терміна «чапеля», або «чапля», що означає «під» (западина)Шарлемань М. В. До походження назви «Чаплі». Вісник природознавства, 1927. № 1-2. С.66-67.. До нашого часу цей термін застосовується лише до найбільшого зі збережених степових подів, що також розміщений у заповіднику — Великий Чапельський під.
Асканія-Нова є унікальним не лише для України, а й для всього світу. Це найбільший степовий заповідник Європи, якого щороку відвідувало близько 140 тисяч туристів.
Географія Заповідник міститься на Причорноморській низовині, яка являє собою пласку, дещо нахилену на південь рівнину, що прилягає до Чорного й Азовського морів. Розташована між дельтою Дунаю на заході й річкою Кальміус на сході. Висоти від −5 (поблизу Куяльницького лиману) до 179 м, у середньому 90…150 м.
За тектонічною будовою низовина є частиною Причорноморської западини, заповненої майже горизонтальними потужними шарами осадових порід, переважно морських відкладів палеогену та неогену (глини, піски, піщано-глинисті і піщано-вапнякові породи, вапняки), на яких лежать континентальні відклади антропогенового віку — червоно-бурі глини, ліси, лісоподібні суглинки. Третинні породи відслонюються лише в долинах річок і подекуди — на березі моря.
Великий Чапельський під
Великий Чапельський під — це територія з нижчим рівнем ґрунту десь на 9 метрів порівняно з іншими ділянками, звідси назва — під, низовина. Саме тут скупчуються талі води, що важливо для заповідника. Великий Чапельський під є водно-болотним угіддям заповідника міжнародного значення. Тут табуни диких копитних тварин, загалом до 1000 голів, більшу частину року перебувають на вільному випасі.
Серед рідкісних рослин роду гігрофітів — зіркоплідник частуховий (Damasonium alisma). До Червоної книги України занесені наступні представники асканійської флори: карагана скіфська, ковила українська, ковила Лессінга, ковила волосиста, тюльпан Шренка, тюльпан скіфський. Ніде, крім Асканії, не зустрічається рябчик шаховий або великий.
Клімат
Історія заповідника
1800-ті: заснування і розквіт Територія була заселена ще в давні часи. Тут знайдено мідні прикраси доби пізньої бронзи, виявлено поховання кочівника з конем, кілька кам'яних баб XI —XIII століття. Неподалік сучасного селища пролягав один із чумацьких шляхів. Саме в цьому місці чумацький шлях перетинався з поштовою дорогою, що йшла з Мелітополя на Олешки. На перехресті цих шляхів і виникло поселення Чаплі, яке вперше згадується в документальних матеріалах 1822 року.
Після закріплення Російської імперії на узбережжях Чорного та Азовського морів наприкінці XVIII століття почалося більш жваве заселення цих місць. Необжиті землі, царський уряд роздавав за невисокими цінами. 1828 року німецький герцог Ангальт-Кетенський придбав тут 42,3 тис. десятин. Через 13 років у степу поблизу Чапель виник хутір, названий герцогом на честь власного маєтку Асканія у Німеччині Асканією-Новою. На своїх землях герцог почав розводити мериносових овець, але господарство з часом занепало і 1856 року він продав маєток іншому колоністові — Фейну. Згодом Фейн поріднився зі ще одним німецьким поміщиком — Фальцем. Скуповуючи навколишні землі, Фальц-Фейни швидко стали «королями вівчарства» на півдні України. В маєтку налічувалося близько 200 постійних робітників, всього тут мешкало 312 осіб, 1831 року була відкрита школа. Посезонно на літніх польових роботах працювали сотні найманих робітників. Засновник Асканійського заповідного комплексу нащадок королів вівчарства Фрідріх Фальц-Фейн був широко освіченим біологом і добрим організатором.
1874 року в Асканії Фрідріхом Фальц-Фейном був заснований зоопарк. Саме йому дісталась «Асканія-Нова» у спадок, з-поміж численних маєтків родини на території нинішніх Херсонщини і Запоріжжя. Метою створення зоопарку була передова ідея Ф. Е. Фальц-Фейна навчитись відтворювати у напіввільних умовах рідкісні види тварин, щоб згодом могти поновити їх у природі в разі вимирання останніх. Також, одним з перших в регіоні він розпочав кільцювання птахів під час міграції. У 1887 році було створено ботанічний сад.
У 1898 році. Ф. Е. Фальц-Фейн оголошує про відкриття заповідника — недоторканої ділянки цілинного степу. Зберегти її з метою подальшого вивчення та спостереження за природними процесами землевласника надихнув відомий ботанік Йосип Пачоський.
1900-1920-ті: період становлення
Ще в роки Української народної республіки 1 квітня 1919 року була оголошена народним заповідним парком, а згодом, вже у СРСР 8 лютого 1921 — Державним степовим заповідником УРСР. На Асканію-Нову було покладено завдання зберігати і вивчати природу цілинного степу, а також акліматизувати та вивчати можливо більше число видів тварин і рослин, які мають народногосподарське значення. При Асканії-Новій були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і ботанічний сад.
1926 року заповідник перейменували на «Перший державний степовий заповідник „Чаплі“ ім. Х. Г. Раковського» (саме його декретом заповідник був оголошений 1919 року.
1930-ті: занепад
З 1932 року на базі державного заповідника Асканія Нова, до 1956 року — Всесоюзний науково-дослідницький інститут гібридизації та акліматизації тварин імені М. Іванова, сучасна назва Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» — Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства. У заповіднику починалася наукова діяльність багатьох вчених, зокрема С. І. Медведєва, І. К. Лопатіна.
1933 року у заповіднику відбулись масові арешти переважної більшості працівників (в тому числі всього керівництва і наукового складу), після чого заповідник фактично перестав існувати як природоохоронна установа та втратив свій номінальний статус.
1980-2000-ні: відновлення
У 1983 році заповідник «Асканія-Нова» отримав статус «біосферний заповідник» ЮНЕСКО, що дало поштовх поновленню його юридичного статусу.
1984 року, заповідник внесено до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Після цього, у 1985 році в заповіднику проходили знімання серії «Остання ділянка незайманого степу» (англ. Last of the Virgin Steppe) для британського документального телевізійного серіалу «Даррелл в Росії», що розповідає про візит в Радянський Союз відомого англійського письменника-натураліста Джеральда Даррелла.
1989 року у складі УНДІТ «Асканія-Нова» було виділено у самостійну держбюджетну установу Біосферний заповідник «Асканія-Нова».
З 1964 по 1992 рік включно, за винятком 1976 року, щоліта в Асканію-Нова на практику в інститут тваринництва приїжджали студенти сільськогосподарського факультету Університету Дружби Народів імені Патріса Лумумби (м. Москва). За 28 років близько 260 молодих людей із майже 60 нинішніх країн світу побували на літній практиці в Асканії. Багато хто з них надалі став визначними людьми у своїх країнах: міністрами, послами, професорами, радниками президентів, керівниками агрогосподарств, письменниками, журналістами, перекладачами тощо. Та й просто хорошими фахівцями у своїй галузі чи громадськими діячами. Водночас дюжина асканійців у різні роки та на різних факультетах — головним чином на сільськогосподарському — навчалася в УДН.
У 1995 році було поновлено статус заповідника.
З квітня 1990 по грудень 2021 року посаду директора обіймав еколог та зоолог Гавриленко Віктор Семенович.
З грудня 2021 року посаду директора обіймає ботанік Шаповал Віктор Володимирович.
Заповідник «Асканія-Нова» під час російсько-української війни Біосферний заповідник «Асканія-Нова» був окупований в перші ж години повномасштабного вторгнення: 24 лютого 2022 року о дев'ятій годині ранку на кордоні Асканії-Нової і Чаплинки вже з'явилася російська техніка. За повідомленнями українських джерел, на території заповідника фіксувалося розміщення російської військової техніки та використання окремих ділянок у військових цілях. На початку вересня 2023 стало відомо, що окупанти розмістили на території “Асканія-Нова” 11 опорних точок армії, а саме засоби протиповітряної оборони й бронетанкові війська. На момент окупації на території біосферного заповідника «Асканія-Нова» було обліковано 500 видів вищих рослин та понад 3000 видів тварин. Першою зафіксованою втратою серед тварин заповідника під час окупації став самець антилопи нільгау, який у серпні 2022 року загинув, розбившись об огорожу загону внаслідок паніки від прольоту авіації ВПС РФ. У лютому 2023 року в біосферному заповіднику загинули 23 молоді страуси. Окупаційна адміністрація пояснила їхню загибель спалахом пташиного грипу та запровадила карантин в Асканії-Нова і 10-кілометровій зоні навколо селища, однак через відсутність доступу українських ветеринарних служб незалежно підтвердити причину загибелі птахів було неможливо.
У квітні 2023 року в соціальних мережах були оприлюднені фотографії, на яких російські військовослужбовці позували з убитими козулями, добутими на території біосферного заповідника «Асканія-Нова».
Станом на серпень 2024 року, за повідомленнями українських джерел, унаслідок порушення умов утримання та ускладнень, пов’язаних з окупацією, біосферний заповідник «Асканія-Нова» зазнав втрат серед інших тварин, зокрема загинуло приблизно 150 сайгаків, 28 безкілевих птахів, 4 кафрських буйволи, 1 такін та 1 як. Частина тварин загинула від переохолодження. У березні 2025 року було окремо зафіксовано загибель 33 особин тварин, серед яких 27 страусів ему, один страус нанду, олень Давида та буйвол кафрський. За фактами загибелі тварин правоохоронними органами відкрито кримінальні провадження.
Перебування заповідника під тимчасовою окупацією призвело до порушення його нормального функціонування. Понад рік, до березня 2023 року, попри російську окупацію, управління заповідником та виплата заробітної плати працівникам здійснювалися з боку України. В установі залишилося 140 із 268 штатних працівників, переважно обслуги, яка забезпечувала утримання тварин зоопарку та догляд за дендропарком. За словами директора Біосферного заповідника «Асканія-Нова» Віктора Шаповала, збереження унікальної колекції тварин і рослин залежало від присутності працівників на території заповідника, оскільки без догляду вона могла загинути; водночас перебування співробітників в окупації було спрямоване на збереження установи, а не на співпрацю з окупаційною владою. Придбання корму для тварин та інші видатки фінансувались за рахунок пожертв і внесків.
20 березня 2023 року російські окупаційні сили разом із колаборантами встановили в заповіднику окупаційну адміністрацію. Після встановлення контролю окупаційною адміністрацією доступ до території заповідника було обмежено, а сама установа фактично перетворилася на закритий об'єкт. Управління заповідником перейшло під контроль представників окупаційної влади, що обмежило можливості української адміністрації самостійно визначати подальшу діяльність установи. Управління заповідником окупанти передали Дмітрію Мєщєрякову, який 7 березня 2023 року зареєстрував у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб РФ юридичну особу «». У назві цієї структури не було зазначено імені Ф. Е. Фальц-Фейна, яке присутнє в офіційній назві української установи.