Марґері́т Лонґ (Marguerite Long; *13 листопада 1874, Нім — †13 лютого 1966) — французька піаністка.
Народилася в Німі, Франція. Навчалася в Анрі Фіссо в Паризькій консерваторії, закінчивши її 1891-го з premier prix. З 1906 по 1940 рік викладала у Паризькій консерваторії, серед учнів — Жак Ферві, Віллем Іб, Самсон Франсуа, Зварт Саркіссян. У 1906-му одружилася з музикознавцем і офіцером армії Жозефом де Марльяфом. 1914-го стала вдовою, оскільки чоловік загинув на війні.
До репертуару Марґеріт Лонґ входили переважно твори французьких композиторів, а також Шопена і Шумана. Вона була особисто знайома з Дебюссі і Равелем, з останнім гастролювала у 1930-х, виконуючи його фортепіанний концерт, яким диригував автор. У ці ж роки знайомиться з композиторами «Французької шістки».
У 1950-ті роки 8 французьких композиторів подарували Марґеріт Лонґ на 80-ліття спільно написані «Варіації на ім'я Марґеріт Лонґ». Даріус Мійо так оцінив піаністку: .
Лонґ заснувала (укупі зі скрипалем Жаком Тібо) міжнародний конкурс піаністів і скрипалів, який тепер названо їхніми іменами.
Література Dunoyer, Cecilia, Marguerite Long: a Life in French Music, 1874—1966, 1993) (with discography) Long, Marguerite, Au piano avec Claude Debussy, 1960 (Eng. 1972) —, Le Piano, 1959 —, La Petite Méthode de piano, 1963 —, Au piano avec Gabriel Fauré, 1963 (Eng. 1980) Long, Marguerite and with Pierre Laumonier, Au piano avec Ravel, 1971 (Eng. 1973) Weill, Janine, Marguerite Long: une vie fascinante, 1969
Примітки