Костянти́н Дмитро́вич Уши́нський (, Тула, Тульська губернія, Російська імперія (або Богданка, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія) — , Одеса, Одеське градоначальництво, Херсонська губернія, Російська імперія) — російський педагог і правознавець українського походження, один із засновників педагогічної науки та народної школи в Російській імперії, кандидат юриспруденції. Автор праць з теорії й історії педагогіки, підручників для початкової школи і статей з педагогіки. Представник українського шляхетного роду Ушинських. Працював на різних посадах у Демидівському юридичному ліцеї, та . Також працював редактором і писав статті в таких виданнях, як «Современник», «Библіотека для чтенія», «Журнал для воспитания», «Журнал Министерства народного просвещения».

У педагогічній системі Ушинського важливе місце посідало вчення про мету виховання, що визначалося ним як підготовка людини до життя та праці, як формування в людини почуття обов'язку перед народом та виховування в людини патріотизму. У вихованні дітей він надавав велике значення сім'ї та вважав украй необхідним родинне виховання. Найпершим обов'язком громадянина та батька сім'ї є виховання громадян, корисних для суспільства, — вважав учений.

Окрім того, він приділяв велике значення мові народу, адже, за його словами, «якщо вимерла мова в устах народу, вимер і народ». Педагог обстоював думку, що кожний народ має право мати школу рідною мовою, засуджував царизм за заборону вивчення української мови в школах на українських землях. Визначив основні шляхи й засоби розвиваючого навчання, був поборником класно-урочної системи навчання, врахування вікових і психологічних особливостей дітей. Він надавав важливого значення праці в психологічному та фізичному розвитку людини, вказував на керівну роль школи й особи вчителя у вихованні дітей.

Ушинський склав підручники для початкового навчання «Дитячий світ і Хрестоматія» (1861 року) та «Рідне слово» (1864 року), у яких науковий рівень знань поєднувався з доступністю, яскравістю викладу та служив завданням морального й естетичного виховання. Однак основною фундаментальною працею науковця вважається психолого-педагогічний та філософський тритомний твір — «Людина як предмет виховання». У нього вчилися найкращі грузинські, вірменські, фінські, татарські та болгарські педагоги.

Ушинський розробив програму педагогічної освіти, проект учительської семінарії, розвинув і вдосконалив методику початкового навчання, високо підніс суспільне значення вчительської праці.

Життєпис

Перші роки

Костянтин Ушинський народився (2 березня) 1823 рокуН. М. Дем'яненко. Ушинський Костянтин Дмитрович // , ймовірно, в місті Тулі однойменної губернії Російської імперії (окремі джерела називають датою народження (3 березня) 1824 року, а місцем народження іноді подають село Богданка Глухівського повіту, Чернігівської губернії або міста Новгород-Сіверський чи Охтирку). Труднощі з встановленням точного місця та року народження Ушинського пов'язані з тим, що запису в метричній книзі про його народження не було зроблено, а його батько постійно змінював місце служби, через що метричне свідоцтво Костянтин отримав лише в 1833 році.

Його батько, Дмитро Григорович, був дрібномаєтковим дворянином і викладачем кадетського корпусу. Він багато років був офіцером Російської імператорської армії, а також брав участь у французько-російській війні 1812 року. Після звільнення з військової служби через хворобу підполковник Дмитро Ушинський працював службовцем у різних державних установах імперії. За цей час він побував у Вологді, Санкт-Петербурзі, Олонці тощо. Такі переїзди багато в чому були пов'язані з тим, що сім'я не мала великих матеріальних статків, оскільки Дмитро Григорович відпустив селян на волю ще перед введенням селянської реформи 1861 року. Згодом, після народження Костянтина, Ушинські переїхали до Полтави, а потім, 1832 року, через призначення Дмитра Григоровича суддею, вони переїхали до міста Новгорода-Сіверського на Сіверщині, де народилась донька Софія. Там сім'я відставного підполковника жила у приватній садибі за містом на високому березі Десни.

Мати Ушинського Любов Степанівна походила з українського шляхетського роду Капністів, що були греками за походженням. Вона виховувала Костянтина, навчала його грамоти та прищепила йому інтерес до читання. Окрім того, мати навчала його вдома за програмою перших двох класів гімназії. Однак дуже рано пішла з життя, коли Костянтину було ще 11 років. Батько після смерті матері майже не жив удома. Тому молодик Ушинський залишився з меншим братом без нагляду старших. Згодом юнак пішов навчатися в місцеву повітову гімназію, яка мала великий вплив на формування його як особистості. Як згадував сам Костянтин Дмитрович, у 1830-ті роки в тій гімназії освіта надавалася не гірша, а може й краща, ніж у деяких інших подібних закладах. Неабияк допоміг у цьому тодішній директор новгород-сіверської гімназії, професор Ілля Тимковський. На відміну від інших учнів гімназії, Ушинський не жив у пансіонаті, а кожного дня ходив на навчання пішки за чотири версти в одну й іншу сторону. Там же він товаришував з іншими учнями з незаможних сімей.

У 1840 році Костянтин Дмитрович, гарно склавши вступні іспити, вступив на юридичний факультет Московського університету, який він закінчив з відмінними знаннями через чотири роки у 20-річному віці. У роки навчання на літні канікули він приїжджав у рідний Новгород-Сіверський. Здебільшого Ушинський і його товариші мандрували з Москви до Брянська, там купляли човна та спускалися по Десні до Новгорода-Сіверського. За спогадами друга Костянтина Дмитровича, , уже тоді в майбутнього вчителя було погане здоров'я. Міське життя на нього погано впливало. Під кінець кожного навчального року він приїжджав додому блідий та худий. У селі студент менше працював, писав вірші, багато гуляв, ловив рибу і приїжджав у вересні до Москви рум'яним, повним і цілком здоровим. У навчальному закладі майбутній український вчений захоплювався лекціями історика професора Тимофія Грановського та професора-юриста Петра Редькіна. Окрім того, Ушинський давав приватні уроки, оскільки на той час батько збіднів і не міг надсилати йому грошей. Юнак багато читав, вивчав філософію, захоплювався літературою, мистецтвом, прагнув бути в курсі політичних подій у Російській імперії та за кордоном. По завершенні навчання з відзнакою Ушинський залишився в університеті для підготовки магістерського екзамену. Вже 1844 року постановою Ради університету Костянтину було присуджено ступінь кандидата юриспруденції. Якраз у часи навчання у московському виші Ушинський вирішив присвятити своє життя педагогіці.

Кар'єра

У 1846 році Костянтина було призначено виконувачем обов'язків професора камеральних наук кафедри енциклопедії законодавства, державних законів і установ, законів державного управління та науки фінансів Демидівського юридичного ліцею з міста Ярославля. Тоді ж, під час роботи в Ярославлі у 1848 році, він працював редактором неофіційної частини «Ярославских губернских ведомостей». Його лекції подобалися слухачам у ліцеї. Але царський режим під впливом «Весни народів» в Європі посилив реакцію в Російській імперії: юриспруденція та політика були під особливим контролем. Згодом у Костянтина Дмитровича та його колеги, професора Львовського, розпочався конфлікт з керівництвом ліцею. Їх звинувачували у тому, що ці педагоги «подали надто невигідне про себе уявлення за свободу думок і передачу їх вихованцям ліцею». Саме через це вони були усунені від роботи у ліцеї.

Наступні роки Костянтин намагався знайти педагогічну роботу. Однак це було зробити досить важко. На початку лютого 1850 року українець з великими труднощами влаштувався на посаду помічника начальника департаменту іноземних віросповідань у Міністерстві внутрішніх справ Російської імперії. Проте, попри це, він прагнув займатися педагогікою. У повітовому училищі, куди він намагався влаштуватися працювати, випускнику Московського університету відмовили. Його прямим начальником був відомий українофоб граф Дмитро Толстой, за різкий відгук про якого його звільнили 1 серпня 1854 року. Але під час роботи у міністерстві Костянтин Дмитрович у 1851 році одружився з подругою свого дитинства, Надією Семенівною Дорошенко, яка походила з дворянського українського роду Дорошенків, якій належав хутір Богданка у Глухівському повіті Чернігівської губернії. У той же час педагог писав критичні статті у журналах «Современник» і «Библіотека для чтенія».

1854 року Ушинський почав викладати російську словесність та юридичні предмети у , а наступного 1855 року став інспектором його класів. Там він пропрацював до 1859 року. Саме там він остаточно вирішив, що присвятить себе вихованню та навчанню. На той час Костянтин Дмитрович писав педагогічні статті у такому виданні, як «Журнал для воспитания». Там він почав друкувати свої статті: «Про користь педагогічної літератури», «Три елементи школи», «Про народність в громадському вихованні» (усі 1857 року).

Згодом у 1859 році Ушинського на його прохання було призначено інспектором у . За цей час педагог і правознавець намагався провести в інституті реформи, які викликали невдоволення як серед керівників інституту, так і вихованок навчального закладу. Зокрема цькування видатного українського педагога підтримувала начальниця інституту . Ушинського звинувачували у вільнодумстві, невідповідному ставленні до начальства та навіть безбожництві й аморальності. З наступного 1860 року Ушинський став редактором «Журнала Министерства народного просвещения». Він перетворив його з сухого збірника офіційних доручень і наукових статей у педагогічний журнал, який був доволі актуальним і розвивав нові течії в області освіти. 1861 року вчений видав перший підручник для початкової школи «Дитячий світ» у двох частинах. Наприкінці того ж року Ушинського було усунено з посади редактора журналу За сфабрикованим доносом священика Віталія Гречулевича у січні 1862 року Костянтина Дмитровича було звільнено. Під час роботи у Смольному інституті Ушинський втратив багато сил і був виснажений постійними чварами. Це призвело до важкої хвороби, із горла потекла кров і за короткий час посивів.

Через переконання й передові ідеї, які не віталися тоді в імперії, царська влада переслідувала Ушинського і він фактично був вигнаний з Батьківщини на п'ять років. Він приїхав до Швейцарії на лікування, де детально обґрунтував у своїх працях свою позицію щодо педагогіки. Там він написав свою капітальну працю «Педагогічна антропологія». У 1862—1867 роках Костянтин Дмитрович жив за кордоном, де вивчав стан шкільної справи, досвід народних шкіл, вчительських семінарій та жіночих навчальних закладів в Європі. Побував у Німеччині, Франції, Бельгії та Італії, досліджуючи досвід цих країн в освітній справі. Донька Костянтина Дмитровича Віра у своїх спогадах згадувала, що під час перебування за кордоном часто вечорами всією родиною збиралися за столом і читали літературні твори українських письменників. Одним з улюблених авторів Костянтина Дмитровича був Микола Гоголь. У 1868 році у Санкт-Петербурзі вийшов перший том класичного твору Ушинськиго «Людина як предмет виховання», а наступного року ще один том. Також під час свого вигнання вчений написав такий твір, як «Листи із Швейцарії», загальновідомі підручники «Рідне слово» (у трьох частинах), «Керівництво до викладання за „Рідним словом“» (дві частини) та кілька десятків статей, присвячених проблемам педагогічної психології. Згідно з листами Ушинського лікування за кордоном йому не допомогло.

Хвороба та смерть