Сергій Каюмович Шакуров (; 1 січня 1942, Москва, РРФСР) — радянський та російський актор театру і кіно, телеведучий татарського походження. Народний артист РРФСР (1991), лауреат Державної премії СРСР (1980). Фігурант бази даних сайту «Миротворець».

Біографія Народився 1 січня 1942 року в Москві в російсько-татарській сім'ї.

У десять років Сергій зайнявся акробатикою, ставши згодом майстром спорту. У сьомому класі вступив у драмгурток. Після закінчення школи, у 1961 році, за рекомендацією відомого драматурга Віктора Розова, Сергій Шакуров вступив до школи-студії при Центральному дитячому театрі.

У 1964 році, закінчивши школу-студію, молодий актор почав працювати в Театрі на Малій Бронній, а через рік його прийняли в трупу Центрального театру Радянської Армії. Пішов з театру разом з Леонідом Хейфецем у Малий театр після закриття вистави «Два товариша» за Володимиром Войновичем, але прийнятий не був.

З 1971 року Сергій Шакуров служив у драматичному театрі ім. К. С. Станіславського. Входив до трупи Московського театру юного глядача.

У кіно Сергій Шакуров дебютував у 1966 році, знявшись відразу в головній ролі у фільмі Маноса Захаріаса «Я солдат, мама». Він зіграв Пегакова — впертого новобранця, що не піддається дисципліні, з яким стикається досвідчений старшина (Валентин Зубков).

Серед робіт актора нульових років: картина «Дикунка», поставлена ​​за класичним матеріалом Олександра Островського, фільм Дмитра Месхієва «Щоденник камікадзе» і біографічний серіал Сергія Снєжкина «Брежнєв». Роль Леоніда Ілліча Брежнєва варто відзначити особливо. На неї пробувалися двадцять артистів, серед них — В'ячеслав Шалевич, Богдан Ступка, Родіон Нахапетов, Юрій Стоянов. Оскільки картина була проектом «Першого каналу», затвердженням займався особисто Костянтин Ернст. В результаті були затверджені Артур Ваха і Сергій Шакуров, які зіграли Брежнєва в різні періоди його життя. Серйозного портретного гриму не знадобилося. Сергій Шакуров розповідає: Тільки брови — адже вони основна риса Леоніда Ілліча — і наклали сиве волосся. Більше нічого з обличчам не робили. Щоки і друге підборіддя я «наростив» сам. Потім розучував його повільний погляд — щоб дуже органічно і точно увійти в роль.

Оскільки Леонід Ілліч був вищим від Шакурова і щільнішим за статурою, акторові довелося використовувати спеціальні туфлі з каблуком в п'ять сантиметрів і носити спеціальний ватяний каркас, який імітував груди і живіт. Головним же виявився не грим і не інші пристосування, а мистецтво актора. Володіючи дивовижною здатністю перевтілення, Сергій Шакуров створив образ старої, змученої хворобою й інтригами людини.

Знімався у фільмах Вадима Абдрашитова, Анджея Вайди, Андрія Кончаловського, Єгора Кончаловського, Еміля Лотяну, Микити Михалкова, Алли Сурикової, Петра Тодоровського, Марлена Хуцієва, Світлани Дружиніної, Ігоря Масленникова, Галини Юркової-Данелії, Євгена Марковського, Сергія Соловйова.

Ставав членом журі Вищої ліги КВК. Виступав на московській Красній площі: 9 травня 2005 року на концерті з піснею «Від героїв минулих часів», 12 червня 2015 — на святковому концерті «Від Русі до Росії». З 3 вересня по 18 грудня 2016 року був закадровим голосом документального проекту «Герої нашого часу» на телеканалі НТВ. З 27 жовтня 2017 по 11 серпня 2018 року вів телепередачу «Жди мене» на цьому ж каналі.

Сім'я Батько — Каюм Туффітович Шакуров, професійний мисливець, етнічний татарин. Мати — Ольга Сергіївна Шакурова (до шлюбу Щеглова), етнічна росіянка, тітка радянського художника-карикатуриста Євгена Щеглова. Перша дружина — Наталія Оленєва, акторка Центрального дитячого театру (нині РАМТ) Син Іван (нар. 1969) Онука Олена Онука Марія Онук Іван Друга дружина — Тетяна Кочемасова, акторка Дочка Ольга (нар. 1986) Онук Михайло Онука Анастасія Третя дружина — Катерина Михайлівна Шакурова (до шлюбу Бабалова), театральний продюсер Син Марат (нар. 2004)

Громадянська позиція Виступав в окупованому Росією Криму. Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку.

Фільмографія

 — Я солдат, мама — Пегаков  — Розбудіть Мухіна! — Саша Мухін 1967 — Відплата — Микола Ільїн  — Каратель — Тоні  — У лазуровому степу — Ігнат Бодягін 1970 — Був місяць травень — Маргослін 1970 — У Москві проїздом… — Стьопа  — Місяць серпень — Олексій Крашенінніков  — На розі Арбата і вулиці Бубулінас — Гена 1972 — Четвертий — Дік  — Земля Санникова — Губін (немає в титрах)  — Свій серед чужих, чужий серед своїх — Забелін  — Сто днів після дитинства — Серьожа  — Сибіріада — Спиридон Соломін  — Смак хліба — Степан Сєчкин, директор цілинного радгоспу «Безмежний» 1979 — Вірою і правдою — Сергуня  — Рятувальник — Андрій Ларіков 1980 — Крах операції «Терор» — Иван Васильевич, «эсер Пронин», чекист  — Жарт? — Риконд 1981 — Портрет дружини художника — Павло 1981 — Два рядки дрібним шрифтом — Голубков 1981 — Всім — дякую! — Дмитро 1981 — Кохана жінка механіка Гаврилова — механік Гаврилов  — Хто стукає у двері до мене... — Гера 1982 — Спадкоємиця по прямій — О. С. Пушкін  — Анна Павлова — Михайло Фокін 1983 — Термін давності 1983 — Рецепт її молодості — Бомбіто, шлюбний аферист 1983 — Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Скарби Агри — Джонатан Смолл  — Парад планет — Султан, м'ясник  — Площа Повстання — Максим Федоров 1985 — Особиста справа судді Іванової — Сергій Іванов  — Сліди перевертня (Vilkolakio pėdsakai) — Альошин 1986 — Літні враження про планету Z — Олексій Павлович 1986 — Обличчям до обличчя — Дмитро Степанов 1986 — Весела хроніка небезпечної подорожі — Пелей / Діоген / Птах / Старий  — Друг — Микола Нікітін, «Колюн», колишній артист «Москонцерта» 1987 — Перша зустріч, остання зустріч — Шольц 1987 — Візит до Мінотавра — Слідчий Тихонов / Антоніо Страдіварі  — Француз — Анатолій 1988 — Артистка з Грибова — Шура Гололобов  — Дві стріли. Детектив кам'яного століття — Ходок 1989 — Острів — Рудий  — Розпад — Журавльов 1990 — Самогубець — Семен Семенович Подсєкальников 1990 — Собачий бенкет — Аркадій 1990 — Ворог народу — Бухарін — Сталін  — Армавір — Аксюта 1991 — Божа тварина — Олексій Сичов  — Воля 1992 — Ескадрон — поручик Єгор Журін  — Роман в російському стилі (Роман «Alla Russa») — Сергій Петрович 1994 — Один посеред Росії 1994 — Пси-2. Остання кров — полковник Якушин 1994 — Хагі-Траггер — Аль Гарун  — Журавлина в цукрі — Олександр Васильович Йолкін  — Вальс-Бостон  — Пан Тадеуш — капітан Микита Риков 2000 — Різдвяна містерія — — Таємниці палацових переворотів (фільми 1-4) — Олександр Меншиков  — Дикунка — Олександр Львович Ашметьєв  — Щоденник камікадзе — Вадим Коливанов 2002 — Антикілер — «Хрест», злодій в законі 2002 — Лялька — губернатор  — Антикілер 2: Антитерор — «Хрест», злодій в законі 2005 — Брежнєв — Леонід Ілліч Брежнєв  — Жесть — головлікар  — Консерви — Фома 2007 — На шляху до серця — Леонід Андрійович Солодовников 2007 — Параграф 78 — член Військового трибуналу  — Дурна зірка — Едуард Романович  — О, щасливчик! — Костянтин Германович 2009 — Приватний розшук полковника у відставці — Валерій Петрович Ходасевич  — Приватний розшук полковника у відставці 2 — Валерій Петрович Ходасевич 2010 — Пірат і піратка 2010 — Зворикін-муромець — Володимир Зворикін  — Петро Перший. Заповіт — Ромодановський 2011 — Біла гвардія — Скоропадський 2011 — Висоцький. Дякую, що живий — Семен Володимирович, батько Висоцького 2011 — Товариші полицейські — Василь Сергійович Кислов («Базіль»), кримінальний авторитет  — Після школи — Ярослав Єгорович, директор школи, учитель домоводства для дівчаток  — Скарби О. К. — дід Азім 2013 — Дід 005 — Олег Степанович  — Повітова драма — князь Грохольський  — Велика — Олексій Петрович Бестужев-Рюмін  — Слідчий Тихонов — генерал-полковник МВС СРСР Володимир Шарапов 2016 — Екіпаж — Ігор Миколайович Гущін, батько Олексія Гущіна  — Берізка — Олександр Миколайович Яковлєв, міністр''  — Балканський рубіж  — Молодіжка

Примітки

Література Закржевская Л. С. Шакуров. М., 1982; Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.491; Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.859; Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.399-400.