Володисла́в Валентин Федоро́вич гербу ОгінецьОстанній галицький боярин (26 травня 1845, с. Білітівка, нині Білинівка — 22 грудня 1917, Київ / 21 січня 1918, Вікно)Kiwniewicz S. Fedorowicz Władysław Walenty (1845—1918)… — S. 391. — український галицький земельний магнат, публіцист, культурно-просвітницький, громадсько-політичний діяч, меценат. Дійсний член НТШ.

Життєпис Народився 26 травня 1845 року в с. Білітівка (пізніше — Скалатського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Білинівка Чортківського району Тернопільської області, Україна). Син дідича-народовця Івана Федоровича з села Вікно (Тернопільщина) та його дружини Кароліни з Наг(х)ліків (, померла передчасноKiwniewicz S. Fedorowicz Władysław Walenty (1845—1918)… — S. 390.), вихований батьком в українському патріотичному дусі. Власник земельного маєтку в с. Вікно. Охрещений за унійним обрядом. Мав сестру Людмилу (?—1849).

Закінчив Першу класичну гімназію в Тернополі в 1864 році. Під час повстання 1863 року мав намір взяти в ньому участь, але цьому різко спротивився батько — противник будь-яких повстань. Під впливом директора гімназії о. Василя Ільницького зацікавився філософсько-історичними науками й мистецтвом. Після закінчення гімназії продовжував за кордоном у товаристві о. В. Ільницького. У Відні заприязнився з Артуром Ґроттґером, який учив його рисунку.

Два роки вчився у Віденському університеті (право) (1866—1868Волинський Б., Головин Б., Пиндус Б., Ханас В., Чемера Г. Федорович Володислав Іванович… — С. 511.). Закінчив право у Львові. У 1868—1870 р. навчався в Сорбонні, Колєж де Франс (Париж), пізніше подорожував майже всією Європою (Англія, Франція, Швейцарія, Італія, Німеччина), Росією.

Успадкувавши маєток батька 1871 р., швидко потроїв його. За даними Адама Бонецького, йому належали маєтки у селах Вікно, Товсте, Шляхтинці та інших. Запровадив зразкове хліборобське господарство, ткацьку майстерню (працювали майстри А. Івахів, А. Турик) у Вікні, в Товстому — боднарсько-ковальсько-гончарську школу.Волинський Б., Головин Б., Пиндус Б., Ханас В., Чемера Г. Федорович Володислав Іванович… — С. 512.

У 1873—1877 роках — голова товариства «Просвіта» у Львові, його почесний член (дав товариству на видавництво шкільних книжок 12 000 ґульденів), фінансував археологічні розкопи в Галичі й археологічну виставку у Львові. 1873—1874 років у його маєтку у с. Вікно проживав український маляр Корни́ло Устияно́вич (малював портрети, пейзажіДуда І., Мельничук Б., Пиндус Б., Щербак Л. Устиянович Корнило Миколайович // ).

1879—1882 — посол до австрійського парламенту (Палата послів, посол від українців за сприяння польського комітету; обраний від курії сільських громад в окрузі Жовква — Сокаль — Рава-Руська в 2-му турі після гострої боротьби з кандидатом старорусинів). Згодом досмертний член Палати Панів з 1902 рокуBoniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 5. — S. 269., відстоював інтереси українців. Домігся від цісаря Австро-Угорщини ухвали про викладання українською мовою в старших класах академічної гімназії у Львові.

У 1885 р. брав участь в складі депутації, яка протестувала в цісаря Франца Йозефа проти реформу ордену Василіян.

Зібрав у Вікні скарби народного мистецтва, заснував там школу і виробництво килимів. З нагоди відвідин Тернополя 1887 року наступником престолу архикнязем Рудольфом влаштував там українську етнографічну виставку — єдину в Галичині своїми розмірами й багатством (секретарем і кореспондентом працював Іван ФранкоМельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 12.).

22—23 листопада 1884 року (за іншою версією у квітні 1883 року) відвідав разом з Іваном Франком Яблунів (побували у маєтку графа Р. Чарторийського; «силуваний візит» для І. ФранкаМельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 26.). Після написання І.Франком половини біографії батька наполягав, щоб той «прикрасив» дещо з минулого І.Федоровича, тому співпраця завершиласьМельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 28..

У 1894 р. брав участь у фундуванні українського етнопавільйону Виставки у Львові. Сприяв спробам українців зблизитись з австрійцями, поляками, зокрема, ініціативам Куліша, Барвінського. Через це мав складні стосунки з поляками, на нього писали пасквілі. Стоячи поміж таборами, не міг стати послом Галицького сейму ні як поляк, ні як українець. Засідав у Скалатській повітовій раді 1876—1882 років. Був куратором крайової колодійсько-ковальсько-гончарської школи в Товстому; заснував школу килимарства у Вікні.

27 липня 1917 року його маєток пограбували, підпалили збільшовичені російські солдати під час відступу війська з Галичини і знищили архів, велику бібліотеку, збірку старих українських килимів та ґалерію картин (всього бл. 300 штук, зокрема, одне полотно, певне, було роботи Кранаха-старшого, також їх авторами Шимон Чеховіч, Юліуш Коссак та інші).

Видав спогади про мандрівки Європою «Studya artystyczne, literaskie i spolecznie», праці батька; зібрав матеріяли для великої історичної праці про події 1809 року, опублікував I-й том французькою мовою.

У 2021 році в селі Вікно Гримайлівської громади Тернопільської області розпочався процес створення музею Володислава Федоровича.

На базі історико-краєзнавчого музею у с.Вікно, започаткованого в 2007 році Ганною Чемерою, планують організувати виставкові зали зі зразками унікальних килимів, предметів побуту, експозиціями світлин та архівних матеріалів.

Сім'я Донька — письменниця Іванна Кароліна, відома як Дарія Віконська.Бубній П. Мельничук Б. Віконська Дарія //

Примітки

Джерела Волинський Б., Головин Б., Пиндус Б., Ханас В., Чемера Г. Федорович Володислав Іванович // Володислав Федорович (1845-1917) [Текст] / О. Кравченюк // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 633-634. Володислав Федорович - останній галицький боярин, видатний просвітянин і меценат [Текст] // Гомін волі [Текст]. — 2021. — № 44 (18 листоп.). — С. 2 : фот. Гулей І. За силу й перемогу. Про Дарію Віконську та її книжку // Вільне життя плюс. — Тернопіль, 2016. — № 38 (15774) (18 трав.). — С. 4. Знаменитий Федорович із Вікна : [про мецената, колекціонера, громад. і політ. діяча В. Федоровича] / Л. Островська // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2021. — № 45 (10 лист.). — С. 7 : фот. Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — 280 с. — ISBN 978-966-457-087-6. Музей Федоровича - родзинка села Вікно [Текст] / О. Біднюк // Голос народу [Текст]. — 2022. — № 5 (3 лют.). — С. 4 : фот. Пам'ять бузкової гори [Текст] : до 175-річчя з дня народження мецената укр. просвітництва В. Федоровича / Г. Чемера // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 21 (27 трав.). — С. 7 : фот. У Вікні пошановують славних Федоровичів [Текст] : [іст.-краєзнав. музей "Незабутні імена" в с. Вікно Гримайл. громади осучаснили] / Л. Вітрянна // Сільський господар плюс Тернопільщина [Текст]. — 2021. — № 46 (17 листоп.). — С. 3 : фот. Федорович Володислав //

Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1902. Cz. 1. — T. 5. — S. 269. Kieniewicz S. Fedorowicz Władysław Walenty (1845—1918) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 390—391.

Посилання Історія Галичини у трьох книгах життя письменницького роду † Володислав Федорович. Władysław Walenty Fedorowicz