Софі́я Володи́мирівна Федо́рцева (до шлюбу Сабат) (, Помонята (нині — Рогатинського району Івано-Франківської області) — 15 червня 1988 р., Львів) — українська драматична акторка героїко-трагедійного плану й майстриня мистецького читання, народна артистка УРСР.

Життєпис Закінчила польську середню школу у Стрию.

У 1920 р. закінчила Вчительський інститут (Жіночу семінарію) у Львові, отримала диплом вчительки. Того ж року взяла шлюб з Федем Федорцівим, з яким зустрічалася близько двох років.

Видавши себе за польку, вступила до драматичної студії при Львівській консерваторії (українців туди не брали), закінчила її у 1923 р.

З 1923 р. працювала естрадною артисткою мистецького читання у Львові.

У 1926 р. дебютувала на професійній сцені у ролі Олени у мелодрамі «Тайфун» під керівництвом Й. Стадника.

У 1927 р., отримавши запрошення до театру «Березіль», звернулася до уряду УРСР з проханням про дозвіл приїхати до радянської України. Переїхавши до Харкова (як думала, тимчасово), невдовзі перевезла туди свою доньку (чоловік залишився у Львові та помер 5 березня 1930 р. у лікарні після невдалої операції).

З 1927 р. працює у театрі «Березіль», з 1934 р. — у Харківському академічному українському драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка.

З 1946 р. — народна артистка УРСР.

У 1960 р. залишила театр.

Померла 15 червня 1988 р. у Львові. Похована на 75 полі Личаківського цвинтаря.

Софія Фецорцева — авторка спогадів про Леся Курбаса, І. Мар'яненка, П. Тичину, В. Стефаника, Ф. Федорцева. Авторка цікавого репортажу "Березіль" на мандрівці" ("Діло", 1930) про гастрольні виступи березільців у Херсоні, Запоріжжі, Дніпропетровську, відвідини Дніпрових порогів тощо.

Ролі

У театрі Олена («Тайфун» Лендьєва), Небаба («Диктатура» Івана Микитенка), Інгігерда («Ярослав Мудрий» Івана Кочерги), Емілія («Отелло» Вільяма Шекспіра), Маруся («Дай серцю волю …» Марка Кропивницького) Головні ролі у п'єсах Максима Горького, Олександра Корнійчука та ін.

У кіно Шкандибиха («Лимерівна» за Панасом Мирним), баба Олена («Любов на світанні» Ярослава Галана) та ін.

Виступала в радіо і на концертах з мистецьким читанням.

Нагороди

орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медалі

Примітки

Джерела

 — С. 603. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Софія Володимирівна Федорцева (1900—1988). Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Софія Володимирівна Федорцева (1900—1988). Опис фонду. Фонд № 173, опис № 1. Федорцева Софія Володимирівна Лесь Курбас