Ша́хи —  інтелектуальна гра на спеціальній дошці (шахівниці), яку поділено на 64 світлі й темні клітини (поля). Кожен з гравців (їх два) має 16 шахових фігур: вісім пішаків, дві тури, двох коней, двох слонів, ферзя та короля. Фігури білого і чорного кольорів — один з гравців грає білими фігурами, другий — чорними.

В офіційних змаганнях час на обдумування регламентований: для цього використовують спеціальний годинник. «Класика» передбачає доволі великий ліміт часу кожному гравцеві (наприклад, 1,5 години на 40 ходів, потім ще 30 хвилин на певну кількість ходів тощо). Коли на партію виділяється менша кількість часу, то таку партію називають рапід (наприклад, 0,5 год. на партію чи 15 хв. на партію кожному гравцеві). Бліц — це партія тривалістю традиційно 5 хвилин. Останніми десятиліттями використовують практику додавання певної кількості секунд (інкремент) за кожний зроблений хід. Відповідно, бліц грають із регламентом 2+5, 3+3 тощо. Перша цифра тут — хвилини, які кожен з гравців має на всю партію, друга — секунди за кожний зроблений хід. Партія з найменшою кількістю часу — 1 хв. кожному гравцю на всю партію — називають "куля". Гра без годинника — це так звані «легкі партії». Зазвичай так грають аматори — їх мільйони в усьому світі.

Походить від стародавньої індійської гри чатуранґа, яка, крім того, є ймовірним предком східних стратегічних ігор сянці, чангі і сьоґі. На відміну від східних ігор, початкове розташування фігур є асиметричним щодо вертикальної осі. Шахи потрапили до Європи в 9 столітті внаслідок завоювань Омеядів в Іспанії. У сучасному вигляді шахи сформувались наприкінці 15 століття, остаточно правила стандартизовано в 19 столітті.

Будучи найпоширенішою настольною грою сучасності, поєднує в собі елементи мистецтва (уяви), науки (логічно-точний розрахунок) і спорту.

Кожен гравець починає гру, маючи 16 фігур: одного короля, одного ферзя, дві тури, двох коней, двох слонів, а також вісім пішаків. Кожен з шести типів фігур рухається по-різному, найсильнішою фігурою є ферзь, а найслабшою — пішак. Однак пішак, який досяг восьмої горизонталі (поля перетворення), за бажанням гравця може перетворитися на будь-яку фігуру свого кольору (крім короля). Мета гри — поставити мат королю суперника, тобто оголосити шах, від якого ніяким способом не можна захиститися. Для досягнення мети гравці задумують свої плани, обирають стиль гри, який відповідає їхньому досвіду та розумінню гри.

Дебют — початкова стадія гри. Міттельшпіль — середина гри. Ендшпіль — кінцева стадія. Позиційна гра передбачає поступове покращення своєї позиції, обмеження можливостей суперника. Тактичні операції — комбінаційна гра, жертви з метою оголосити мат чи отримати матеріальну перевагу. Зазвичай спочатку ініціативою володіють «білі», які починають партію. Завдання «чорних» — нейтралізувати ініціативу суперника, «зрівняти» гру, перехопити ініціативу. Перемогти у грі можна не лише поставивши мат, а й досягши вирішальної матеріальної переваги — тоді гравець «складає зброю» — здається. Програш також фіксується, якщо гравець не встиг зробити потрібної кількості ходів протягом наданого часу. Якщо жодна зі сторін неспроможна досягти перемоги або ж сторони з спортивних міркувань ухиляються від боротьби, тоді фіксується нічия (правилами передбачено випадки, коли гра може закінчитися внічию: пат, «вічний шах», на дошці недостатньо матеріалу, щоб поставити мат тощо).

Перший офіційний чемпіон світу з шахів, Вільгельм Стейніц, завоював свій титул 1886 року. Починаючи з 1948 року, чемпіонат світу відбувається під егідою Міжнародної шахової федерації (ФІДЕ). ФІДЕ також присуджує звання, що фіксують рівень кваліфікації гравців (для отримання звання треба виконати відповідну встановлену норму в змаганнях): майстер ФІДЕ, міжнародний майстер, міжнародний гросмейстер. Багато національних шахових організацій мають власні системи титулів. ФІДЕ організовує також чемпіонати світу серед жінок, чемпіонати світу серед юніорів, серед ветеранів, чемпіонати світу з рапіду і бліцу, а також шахові олімпіади — популярні змагання серед національних команд. ФІДЕ є членом Міжнародного олімпійського комітету, що можна розглядати як визнання шахів видом спорту. Кілька національних спортивних організацій (наприклад, іспанська Consejo Superior de Deportes) також визнають шахи видом спорту. Шахи були включені в програму Азійських ігор 2006 і 2010 років. Існують також і чемпіонат світу з комп'ютерних шахів. Можливість грати онлайн відкрила аматорські та професійні змагання для широкої різноманітної групи гравців. Окрім практичної гри, існує жанр шахової композиції — складання етюдів і задач. Шахові композитори (проблемісти) намагаються втілити красиві ідеї, які в практичній грі часто залишаються непоміченими або завуальованими. Проводяться конкурси зі складання етюдів і задач та, відповідно, їх розв'язання.

Починаючи з другої половини 20-го століття, запрограмовані на гру в шахи комп'ютери грають зі зростаючим успіхом, за силою гри набагато обійшовши найсильніших гравців серед людей. Перемагати майстрів і гросмейстерів шахові програми почали в середині 1970-х років. Починаючи з 1990-х років, комп'ютерний аналіз робить значний внесок у теорію шахів, особливо в ендшпілі. Комп'ютер IBM Deep Blue став першою програмою, яка здолала чинного чемпіона світу з шахів у матчі — Гаррі Каспарова 1997 року. Сучасні шахові програми (наприклад, Alpha Zero) набагато перевершують навіть найсильніших гросмейстерів, тому люди з цими програмами вже не грають. Програми грають між собою. Поява сильних шахових рушіїв, які працюють на портативних пристроях, спричиняє занепокоєння щодо на турнірах. Зазвичай викриття гравця-читера тягне за собою його дискваліфікацію.

Існує багато варіантів шахів з різними правилами, фігурами, шахівницями. В один з них, "Шахи Фішера", грають за звичайними правилами шахів, але починають з однієї з 960 можливих стартових позицій (пішаки в кожної з сторін стоять на другій горизонталі, як і у звичайних шахах, а ось фігури — інакше, їхнє розташування визначає комп'ютер випадковим чином; але розташування фігур у гравців є симетричним). Шахи Фішера набули широкої популярності, а також певного визнання з боку ФІДЕ. З цього різновиду шахів проводять чемпіонати світу.

Шахи мають виховне значення: сприяють розвитку концентрації уваги, вміння долати труднощі та планувати власні дії, логічно мислити. Оскільки у грі в шахи виявляються особливості людської особистості, їх використовують як модель для наукових досліджень у психології та педагогіці. Їх використовують також для моделювання систем штучного інтелекту.

Правила

Правила гри в шахи встановлює Міжнародна шахова федерація ФІДЕ (Fédération Internationale des Échecs). Правила, які публікують національні керівні органи, неафілійовані шахові організації, комерційні видавці тощо, можуть різнитися. Востаннє ФІДЕ переглядала правила у 2017 році.

Загальні положення Гра у шахи ведеться двома гравцями за дошкою, що має 64 клітини чорного та білого кольору, фігурами білого та чорного кольорів. Шахова дошка зазвичай називається шахівниця. Шахівницю розміщують так, що її перша горизонталь перебуває біля гравця, що грає білими. При цьому крайнє праве кутове поле h1 має бути білим. Кожен з гравців має 16 шахових фігур: вісім пішаків, дві тури, двох коней, двох слонів, ферзя та короля. Гравці роблять ходи по черзі. Під час кожного ходу гравець може перемістити лише одну фігуру. Винятком є рокіровка — спільний хід турою та королем. Гру розпочинає той з гравців, що грає фігурами білого кольору. При переміщенні своєї фігури на клітину зайняту фігурою суперника, він знімає фігуру суперника з дошки. Такий хід називають «взяття».

Правила пересування фігур

Пішак — пересувається лише вперед по вертикалі. Перший хід пішака — білого з другої, а чорного з сьомої горизонталі — можна зробити одразу на дві клітини, перестрибнувши через третю або шосту горизонталь. З усіх інших горизонталей пішак може пересуватися лише на одну клітину вперед. Крім цього пішак може взяти будь-яку фігуру супротивника, що перебуває попереду нього на відстані однієї клітини по діагоналі. Якщо білий пішак досягнув восьмої горизонталі, або чорний — першої то він може перетворитися на будь-яку фігуру (окрім короля) того ж кольору, що й пішак. Тура (вежа, колісниця) — пересувається на будь-яку кількість клітин по вертикалі, або горизонталі. Кінь — єдина фігура у грі, яка може перестрибувати через інші фігури — свої та суперника. Хід конем схожий на літеру «Г». Кінь пересувається на одну клітинку по вертикалі та дві по горизонталі, або навпаки — на дві по вертикалі, та одну по горизонталі у будь-якому напрямку. Слон (офіцер, єпископ)— пересувається на будь-яку кількість клітин по діагоналі. Король — ходить на одну клітину по вертикалі, горизонталі або діагоналі або на дві, якщо це рокіровка. Ферзь (Королева) — пересувається на будь-яку кількість клітин по вертикалі, горизонталі або діагоналі.

Додаткові правила та винятки при виконанні ходів Заборонено робити хід, після якого король гравця, що ходив, опиняється під атакою фігур суперника. Не можна робити хід на клітинку, що зайнята власною фігурою. Фігури не можуть перестрибувати через власні фігури та фігури суперника (єдиний виняток — кінь). Спеціальний хід рокірування виконують королем і турою. Цей хід можливий за виконання трьох умов: король та тура до цього жодного разу не ходили; тура після, а король до і після виконання рокірування не повинні перебувати під атакою фігур суперника; жодна фігура суперника не повинна мати можливість бити поле, на яке робиться рокіровка. Рокірування виконують так: короля пересувають по горизонталі на дві клітини. Після цього туру встановлюють на клітинку, через яку перестрибнув король під час пересування. Взяття на проході — правило згідно з яким, якщо пішак робить хід на дві клітинки та при цьому перестрибує через клітинку, яку атакує пішак супротивника, то він може бути вбитий пішаком супротивника. При цьому пішак супротивника пересувається на клітинку, через яку перестрибнув пішак. Перетворення — якщо пішак дійшов до останньої горизонталі, то він перетворюється на будь-яку іншу фігуру того ж кольору, крім короля. Перетворення відбувається одразу з моменту ходу на останню горизонталь. Перелік фігур, на які може перетворюватися пішак, не обмежений тими фігурами, що вже зняті з дошки (наприклад, усі вісім білих пішаків, дійшовши до останньої горизонталі, можуть перетворитися на вісім ферзів).

Деякі шахові терміни

Шах — становище під час якого король того гравця, чия черга робити хід, перебуває під атакою фігур суперника. Мат — шах, від якого не має захисту. Гравець, який поставив мат королю суперника виграє партію. Пат — становище, коли жодна з фігур того гравця, чия черга робити хід, не може зробити хід дозволений правилами, а фігури суперника не дали королю суперника шах. Після встановлення на шахівниці пату партія оголошується нічиєю.

Перемога, нічия Партія оголошується виграною одним із суперників якщо: Оголошено мат королю суперника. Суперник визнав себе переможеним. У разі закінчення часу на годиннику одного з гравців, та за наявності у суперника достатнього матеріалу для оголошення йому мату, якщо цей гравець грає найгіршим чином. Партія оголошується нічиєю якщо: На шахівниці виникло патове становище. За взаємною згодою гравців. Закінчився час на годиннику одного з гравців, при цьому у його суперника немає достатнього матеріалу для оголошення йому мату, якщо цей гравець грає найгіршим чином. За 50 ходів не було побито жодної фігури, та не було зроблено жодного ходу пішаком. Три рази повторюється позиція на шахівниці.

Контроль часу