Діакрити́чний знак, діакри́тик (від  — «розрізняльний») — це гліф, доданий до літери або до основного гліфа. Слово «діакритик» є іменником, хоча іноді воно вживається в атрибутивному значенні, тоді як «діакритичний» є лише прикметником. Деякі діакритичні знаки, як-от акут á, гравіс à та циркумфлекс â (усі показані над літерою a), часто називають наголосами. Діакритичні знаки можуть з'являтися над або під літерою або в іншому місці, наприклад, усередині літери або між двома літерами.

В латинській абетці діакритичні знаки можуть розрізняти омоніми, наприклад французькі là («там») і la (артикль), які обидва вимовляються як /la/. У гельській мові крапка над приголосним вказує на замовлення відповідного приголосного. В інших системах письма діакритичні знаки можуть виконувати інші функції. Системи вказівки голосних, а саме арабська система харакат ( ـِ, ـُ, ـَ тощо) та івритська система ніккуд ( ַ◌, ֶ◌, ִ◌, ֹ◌, ֻ◌ тощо), позначають голосні, які не передаються за допомогою основної абетки. Індійська вірама ( ् тощо) та арабська сукун ( ـْـ ) позначають відсутність голосних. Кантиляційні знаки позначають просодію. Інші випадки використання включають ранню кириличну риску заголовка ( ◌҃ ) та єврейське гершаїм ( ״ ), які, відповідно, позначають скорочення або акроніми, а також грецькі діакритичні знаки, які показують, що літери абетки використовувалися як цифри. У в'єтнамській мові та офіційній системі латинізації мандаринської мови ханью піньїнь у Китаї діакритичні знаки використовуються для позначення тонів складів, у яких зустрічаються виділені голосні.

В орфографії літеру, змінену діакритичним знаком, можна розглядати як нову, окрему букву або як комбінацію літери–діакритика. Це залежить від мови та може відрізнятися від випадку до випадку в межах мови.

У деяких випадках літери використовуються з тією ж функцією, що й допоміжні гліфи, оскільки вони змінюють звук літери, що стоїть перед ними, як у випадку h в англійській вимові sh і th. Такі буквосполучення іноді навіть зіставляються як одна окрема літера. Наприклад, написання sch традиційно часто розглядалося як окрема літера в німецькій мові. Наприклад, у віденських публічних бібліотеках слова з таким написанням перераховувалися після всіх інших слів, написаних через s (до оцифрування).

Історія Найдавнішими діакритичними знаками були, ймовірно, позначення довготи, короткості та наголосу у грецькому письмі.

Діакритики найширше використовуються в мовах, що мають латинську абетку. Це пов'язано з тим, що в класичній латинській мові не було шиплячих звуків, носових голосних, палаталізованих (пом'якшених) голосних, які були або розвинулися в інших мовах, особливо неспоріднених.

Класифікація Діакритичні знаки можна класифікувати різними способами. За місцем відображення: надрядкові, підрядкові, внутрішньорядкові За способом відображення: такі, що вільно приставляються до основного знака і такі, що вимагають змінення його форми За фонетико-орфографічним значенням: знаки, що мають фонетичне значення (що впливають на вимову): знаки, що надають літері нове звукове значення, відмінне від звичайного алфавітного (наприклад, чеські č, ř, ž); знаки, що уточнюють варіанти вимови якого-небудь звука (наприклад, французькі é, è, ê); знаки, що вказують на те, що літера зберігає своє стандартне значення в такому оточенні, коли її звучання повинне мінятися (наприклад, французьке ï); просодичні знаки (що уточнюють кількісні параметри звуку: тривалість, силу, висоту тощо): знаки довготи й короткості голосних (наприклад, давньогрецькі ᾱ, ᾰ); знаки музичних тонів (наприклад, китайські ā, á, ǎ, à); знаки наголосу (наприклад, грецькі «гострий», «важкий» і «вбраний» наголоси: ά, ὰ); знаки, що мають тільки орфографічне значення, але не впливають на вимову: знаки, що дозволяють уникати омографів; знаки, що нічого не позначають і використовуються за традицією (наприклад, придих в церковнослов'янській, який завжди пишеться над першою буквою слова, якщо та — голосна); знаки ієрогліфічного значення (вважаються діакритичними тільки з позицій типографіки): знаки, що вказують на скорочене або умовне написання (наприклад, титло в церковнослов'янській); знаки, що вказують на застосування букв у інших цілях (та ж титла в кириличному записі чисел). За формальним статусом: знаки, за допомогою яких утворюються нові літери алфавіту (в західній термінології їх іноді називають модифікаторами, а не власне діакритичними знаками); знаки, поєднання букв, які не вважаються окремими літерами (такі діакритичні знаки зазвичай не впливають на порядок алфавітного сортування). За обов'язковістю застосування: знаки, відсутність яких робить текст орфографічно неправильним, а іноді і нечитабельним; знаки, що використовуються лише в особливих випадках: у книгах для початкового навчання читанню, у священних текстах, у рідкісних словах із неоднозначним читанням тощо.

Таблиця Назва Опис, код Приклад Використання Роздільні знаки Акут ⟨ ́⟩, /-подібна риска над буквоюU+0301áНаголос (українська).á«Гострий наголос» (грецька, романські й слов'янські мови).ń, ѓПалаталізація (пом'якшення) приголосного (польська, хорватська, македонська і лужицька мови).áДовгий звук (чеська, словацька, угорська мови).óЗміна звуку (у польській позначає у).á2-й тон в піньїні (китайська мова).Гравіс⟨`⟩ \-подібна риска над буквоюU+0300àГравіс («важкий наголос»; грецька, романські, південнослов'янські мови)à4-й тон в піньїні (китайська мова).Умляут⟨¨⟩ дві крапки над буквоюU+0308ë, ï, üТрема (роздільне прочитання буквосполучення; грецька, романські та інші мови).ä, ö та üУмляут (асиміляція голосних; германські, фінські, словацькі, тюркські мови).ёЙотування е (російська, білоруська мови).їЙотування і (українська мова).ї, ѵ̈Кендема (над і чи іжицею для читання їх як [і]; церковнослов'янська мова).ӥЗміна голосного в позиції між м'якими приголосними (фонетична транскрипція російської мови).Циркумфлекс⟨^⟩⟨ ̑ ⟩ шапка над буквою(^ клин: U+0302, ̑ кругла: U+0311,ст.-сл. знак м'якості: U+0484,над парою букв: U+0361) â, ê, û…Камора, циркумфлекс («полегшений наголос»; грецька, романські, південнослов'янські мови).âДовгий гортанний [ɑ] (латинська транслітерація перської).ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝЦиркумфлекс (шипляча вимова звуків: [ч], [дж'], [х], [ж], [ш]; есперанто)îЗміна вимови (â,î → [и]; румунська мова).ê, ŝЗміна вимови у латинській транслітерації кирилиці (ê → російське «э»; ŝ → «щ»).ж͡джОдин складений приголосний звук (африкат).

Перелік

Наголос акут (´) подвійний акут (˝) гравіс (`) подвійний гравіс (̏) бревіс (˘) inverted breve (̑) гачек (ˇ) седиль (¸) циркумфлекс (ˆ) умлаут (¨) крапка (·) hook, hook above (̡ ̢ ̉) horn (̛) iota subscript (ͅ) макрон (¯) огонек (˛) perispomene (͂) кільце (˚, ˳) rough breathing (῾) легкий придих (᾿) апостроф (’) bar (◌̸) двокрапка (:) кома (,) дефіс (˗) тильда (~) камора (҄) pokrytie (҇) титло (҃) anusvara (ं ং ം) chandrabindu (ँ ఁ) nukta (़) virama (् ് ్ ් ್) chandrakkala (്) дакутен (ﾞ) хандакутен (ﾟ)

Джерела Словник іншомовних слів. Головна редакція УРЕ, 1974 р. Посилання