Гіпо́теза дода́тків () — це гіпотеза походження П'ятикнижжя Біблії. Згідно з гіпотезою додатків текст П'ятикнижжя був написаний шляхом численних дописувань нових текстів різноманітними писарями до основного документу. В результаті в тексті П'ятикнижжя з'явилась велика кількість розбіжностей та неточностей. Поряд з Документарною гіпотезою та Фрагментарною гіпотезою є однією гіпотез походження П'ятикнижжя.
Додаткова гіпотеза розроблялася протягом 19-го та 20-го століть, головним чином через невдоволення адекватністю документальної гіпотези, і досягла апогею в 1970-х роках з публікацією робіт Джона Ван Сетерса , Рольфа Рендторфа та Ганса Генріха Шміда . У своїй книзі « Вступ до Біблії» Куглер і Гартін стверджують, що «робота Джона Ван Сетерса найкраще відображає відродження додаткової гіпотези».
Підсумок гіпотези Ван Сетерса приймає «три джерела або літературні шари в П'ятикнижжі», які стали відомими як Яхвіст (J), Священик (P) та Второзаконик (D). Ван Сетерс упорядкував джерела хронологічно як DJP та уточнює, що він не розглядає джерела (J) та (P) як незалежні документи, а як прямі доповнення:
Джерело Второзаконня (D), ймовірно, було написано приблизно у сьомому столітті до нашої ери та вплинуло на створення « Історії Второзаконня» (від Книги Ісуса Навина до 2 Царів ) на ранньому етапі вавилонського полону . Джерело Яхвіста (J), ймовірно, було додано приблизно 540 р. до н. е. наприкінці вавилонського полону, вплинувши на історії від оповіді про створення світу з книги Буття до смерті Мойсея ( від Книги Буття до Книги Виходу та Книги Чисел ).
Жрецьке джерело (P), ймовірно, було додано приблизно 400 р. до н. е. в період Другого Храму .
Хоча ця гіпотеза не є єдиним переглядом документальної гіпотези, вона є однією з небагатьох, що стоять на передньому краї досліджень П'ятикнижжя, і її пропонували багато вчених. Див. також Документарна гіпотеза Фрагментарна гіпотеза
Примітки