Іспанське Марокко ( ; ) — територія на півночі Марокко, складова Іспанської імперії, яка в 1912–1956 роках перебувала в колоніальній залежності від Іспанії, згідно з Феським договором. Площа протекторату становила близько , з котрих лише 14% були придатні для ведення сільського господарства, іншу частину території займають гори та напівпустелі.

Територіальні межі

Територія іспанського протекторату Марокко включала північну частину країни (за винятком Сеути та Мелільї, які були у складі Іспанії з XVI і XV століть, відповідно), сектор Тарфая, й Іфні. Столицею було місто Тетуан.

Іншою частиною країни керувала Франція, під назвою Французьке Марокко, також у 1912–1956 рр.

Місто Танжер було оголошено міжнародною зоною, хоча цей статус було припинено під час Другої світової війни, у час тимчасової окупації іспанськими військами. Від 14 червня 1940 року було зайняте іспанськими військами, під приводом захисту від італійського вторгненняC.R. Pennel, Morocco Since 1830, A History.

Рифська республіка на чолі з лідером партизан Абд ель-Крим була сепаратистська держава, яка існувала в регіоні Ер-Риф 1921–1926 рр., коли вона була скасована спільною експедицією іспанської армії в Африці і французьких військ під час Рифської війни.

Історія

Систему протекторату було створено під час Другої Іспанської Республіки. Офіційно підтримувалась ісламська правова система каді.

Марокканські євреї — сефарди, у великій кількості мешкали в цій частині Магрибу після вигнання з Іспанії і Португалії у 1492 р. і 1497 р., відповідно, після закінчення Реконкісти, мали розвинуту торгівлю та мали прибуток від вільного від податків Танжеру і торгової активності в цьому районі.

Громадянська війна в Іспанії почалася в 1936 р. з повстання іспанських військ в Марокко під командуванням Франциско Франко проти республіканського уряду. Ці війська стали основою національної армії, також увібрали значну кількість марокканських військ.

1956 року Французьке Марокко отримало незалежність, а Іспанія віддала більшість своїх територій, зберігши влади над суверенними територіями Іспанії (зокрема Сеута і Мелілья) та іншими колоніями за межами Марокко, як-от Іспанська Сахара.

Не бажаючи це прийняти, Марокканська армія визволення 1958 року розпочала операцію, відому як війна Іфні, за місто Сіді-Іфні. За договором 1969 року це місто перейшло до Марокко, а Іспанія отримала певні торгові привілеї в місцевих портах.

Див. також

Європейські анклави в Північній Африці до 1830

Примітки