Андрі́й Ана́нійович Хви́ля (справжнє прізвище Олінтер або Олентир; 19 серпня 1898; Рингач  — 10 лютого 1938, Москва) — український радянський державний діяч з колишніх боротьбистів. Письменник і літературний критик, агітатор та громадський обвинувачувач на судовому процесі у Димівській справі 1924 року. Спричинився до ліквідації багатьох діячів української культури, брав участь у репресіях селян і відбиранні зерна на території Одещини під час Голодомору в Україні (1932—1933).

Член Всеукраїнського центрального виконавчого комітету. Член ЦК КП(б)У в 1927—1937 роках. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У з 29 листопада 1927 до 27 травня 1937 року. Кандидат у члени Секретаріату ЦК КП(б)У з 9 квітня 1929 по 5 червня 1930 року. Розстріляний в роки Великого терору (1937), реабілітований посмертно через відсутність у його справі складу злочину (1957).

Життєпис

Ранні роки Народився 19 (31 за новим стилем) серпня 1898 року в с. Рингач (тоді у складі Бессарабії, нині Новоселицький район Чернівецька область, Україна) у бідній селянській родині. Закінчив Хотинську вищу початкову школу в 1915 році, після чого вступив до Полтавського землемірного училища. Під час навчання в училищі став членом «Юнацької спілки». До 1917 року були неперевірені дані про те, що Хвиля міг бути інформатором у поліції і видавати своїх товаришів по ЮС у ПолтавіБойда А. Одеський період життя Андрія Хвилі (1924—1925) // Південний Захід: Одесика. — 2025. — Вип. 37. — С. 170.

У боротьбистах Восени 1917 року Хвиля-Олінтер вступив до УПСР, приставши до лівої течії майбутніх боротьбистів. Псевдонім Хвиля узяв 1917 року.

Активний учасник встановлення радянської влади. За дорученням Центрального комітету як губполітемісар УПСР (боротьбистів) Хвиля-Олінтер з травня 1918 року, протягом кількох місяців, веде підпільну роботу на Волині. Восени 1918 року — в Полтавському підпіллі, де з губернським повстанським комітетом бере участь у підготовці повстання проти гетьмана Скоропадського. Згодом, через страх бути страченим як більшовицький агент, був змушений тікати з Полтави на ВолиньЮренко О. Хвиля (Олінтер) Андрій Ананійович. Реабілітовані історією. Полтавська область. Науково-документальна серія книг. Кн. 5 / Упорядник О.А.Білоусько. — Київ-Полтава : Оріяна, 2007. — С. 621. .

Більшовик У червні 1919 року вийшов з партії боротьбистів і вступив до КП(б)У. У 1919 році призначений головою Подільського губревкому і губкому КП(б)У. Бувши секретарем губкому у Вінниці, брав участь в укладенні договору про перехід УГА на бік РСЧА в лютому 1920 року.

Влітку 1920 року став секретарем Волинського губкому КП(б)УЗО. У 1921—1922 роках — на посаді голови Сумського окружного виконкому. У квітні 1924 року ЦК КП(б)У відрядив Хвилю-Олінтера до Одеси завідувачем агітпропвідділу Одеського губкому партії.

У травні 1924 р. увішов до складу Одеського губкому КП(б)У. Основне завдання, яке виконував Андрій на Одещині — кураторство «питання Бессарабії» у зв'язку з утворенням в 1924 році молдавської автономії в складі УСРРХвиля А. Вони з гарматами — ми з братерською допомогою. Известия, 30 сентября 1924. № 1447. С. 1..

Був представляв громадське обвинувачення на судовому процесі по «Димівській справі» (вбивство сількора Малиновського) у жовтні 1924 р.Суд над вбивцями сількора Малиновського. Селянська Правда, 24 жовтня 1924. № 110. С. 2.

Орієнтовно з весни 1925 року працює в Центральному Комітеті КП(б)У, спочатку заступником завідувача агітпропвідділу (1925—1926), а потім — завідувачем відділу преси (1926—1928), завідувачем культпропвідділу та агітпроппресвідділу (1928—1933). Входить до складу ЦК і Оргбюро ЦК КП(б)У, обирається до Всеукраїнського ЦВК у 1927—1937 роках. Від 28 лютого 1933 до 1936 року працює першим заступником народного комісара освіти УСРР, а в 1936—1937 роках — начальника Управління у справах мистецтва при Раднаркомі УСРР. Багато акторів та інших творчих людей у роки реабілітації Хвилі стверджували, що на цьому посту він був надмірно вимогливим і педантичним. Зі слів Миколи Межуєва, Хвиля часто любив робити колегам подарунки у вигляді видань під його редакцією або картин українських художників з власної колекціїБойда А. Постать Василя Порайка у свідченнях Миколи Межуєва (за матеріалами слідчої справи) // Сіверянський літопис. — 2024. — № 5. — С. 129..

Реалізатор радянських репресій Андрій Хвиля особливо відзначався в «боротьбі проти українського націоналізму» і спричинився до ліквідації багатьох діячів української культури за часів Павла Постишева.

Бувши своєю людиною в домі Олександра Шумського — наркома освіти, одного з творців українізації, Хвиля незабаром відіграє не останню роль в інтригах та боротьбі проти нього, яку вів Л. Каганович, активно включається в гучну кампанію боротьби з «шумськізмом» та «хвильовизмом». 1934 року, в одному з програмно-публіцистичних виступів, звинуватив Шумського у близькості до «українських фашистів». Хвиля належав до числа тих, хто якнайактивніше цькував Миколу Скрипника.

Хвиля-Олінтер відіграв не останню роль у трагедії української нації — Голодоморі (1932—1933). Взимку 1932—1933 року Хвиля-Олінтер як уповноважений ЦК КП(б)У з питань хлібозаготівель перебував на Одещині. 10 січня 1933 року він, доповідаючи Центральному Комітету про проведену роботу, вказував на сотні репресованих селян, а іноді й цілі села, сотні центнерів відібраного «утаєного» хліба. І водночас нарікав, що репресії не дають бажаних наслідків, мало допомагають хлібозаготівлі.

На тему боротьби проти націоналізму має низку публіцистичних і літературно-критичних праць: «Национальный вопрос на Украине» (рос. мовою, 1926); «Ясною дорогою. Рік на літ. фронті» (1927) — критичний твір супроти українських письменників Миколи Зерова, Миколи Хвильового та Валеріана Підмогильного, де автор мав на меті засудити твори цих авторів за «відрив від ідей соціалізму». «Під академічним забралам» (1928). «Від ухилу в прірву» (1928). «Трубадури українського фашизму» (1930) та інші.

Після усунення Миколи Скрипника Хвиля-Олінтер був автором першої переробки українського правопису в напрямі зближення української мови з російською.

Арешт, страта та реабілітація У листопаді 1936 року репресований. Під час VIII Надзвичайного з'їзду Рад СРСР Хвилю допитували Микола Єжов і Лазар Каганович. Лише втручання голови Раднаркому України Панаса Любченка, що особисто їздив до Сталіна й відстояв Хвилю, тоді врятувало його. 13 серпня 1937 року знову заарештований і мав стати однією з ключових фігур сфабрикованої справи про «буржуазно-націоналістичну організацію колишніх боротьбистів».

20 серпня 1937 року спільно ще з 8 арештантами (В. Порайко, М. Межуєв, О. Триліський та ін.) етапований з Києва в МосквуБойда А. Постать Василя Порайка у свідченнях Миколи Межуєва (за матеріалами слідчої справи) // Сіверянський літопис. — 2024. — № 5. — С. 125.. На пленумі ЦК КП(б)У 29 серпня 1937 року виключений зі складу Центрального Комітету. 8 лютого 1938 року Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила його як одного з «організаторів і керівників антирадянської націонал-фашистської диверсійно-терористичної організації в Україні, яка своєю метою ставила повалення Радянської влади» і «агента польської розвідки» до страти. Розстріляний 10 лютого 1938 року. Реабілітували Хвилю-Олінтера в судовому порядку 22 вересня 1956 року.

Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора (№ 5464, 1936) — вручення нагороди відбулось за особистого сприяння Панаса Любченка.

Примітки

Джерела та література

Замковий В. П. Сторінки біографії Андрія Хвилі // Український історичний журнал. — К. : Наукова думка, 1989. — № 3. — С. 121.

Стан на мовному фронті. Доповідь тов. Хвилі // Вісті ВУЦВК. — 1933. — 30 червня. Українське народне мистецтво / упорядник Андрій Хвиля. Юренко О. П. Хвиля Андрій Ананійович // Українська народна приказка / упоряд. Андрій Хвиля. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1936. — 576, 8 с. Войналович В., Юренко О. Щоб трагічне не повторилося (А. А. Хвиля). Репресоване краєзнавство. — К., 1991. — С. 324—333. Хвиля А. Вони з гарматами — ми з братерською допомогою. Известия, 30 сентября 1924. № 1447. С. 1. Бойда А. Одеський період життя Андрія Хвилі (1924—1925). Південний Захід: Одесика, 2025. Вип. 37. С. 169—183. Бойда А. Постать Василя Порайка у свідченнях Миколи Межуєва (за матеріалами слідчої справи). Сіверянський літопис. — 2024. — № 5. — С. 121—134. Юренко О. Хвиля (Олінтер) Андрій Ананійович. Реабілітовані історією. Полтавська область. Науково-документальна серія книг. Кн. 5 / Упорядник О.А.Білоусько. Київ-Полтава: Оріяна, 2007. С. 619 – 626. Суд на вбивцями сількора Малиновського. Селянська Правда, 24 жовтня 1924. № 110. С. 2.

Посилання

Експерт Українська народна приказка / упоряд. Андрій Хвиля. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1936. — 576, 8 с.