Херсон

Херсо́н ()   — місто на півдні України, адміністративний центр міської громади та Херсонського району, обласний центр Херсонської області. Розташоване на правому високому березі річки Дніпро. У 1960—1980-х роках важливий економічний центр півдня України. В період із 1990-х років втратив свій потенціал, особливо після окупації Херсонської області з урахуванням постійних обстрілів міста. На сьогодні необхідне переосмислення міста у контексті відновлення та розвитку. Важливий залізничний вузол на перетині ліній Миколаїв — Снігурівка та Херсон — Джанкой, морський торговельний та річковий порт. Поблизу Херсона розташоване місто-супутник Олешки, з яким із кінця 2022 року немає транспортного сполучення через пошкодження Антонівського мосту.

6 березня 2022 Указом Президента України, з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройного російського вторгнення в Україну, місту присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України». З початку березня 2022 місто перебувало під тимчасовою російською окупацією, проте 11 листопада 2022 під час контрнаступу в Херсонській області Збройні сили України визволили його від російських загарбників. Після деокупації мешканці Херсона постійно потерпають від частих зумисних атак російських дронів.

Назва Назву міста визначила російська імператриця Катерина II 18 червня 1778. Проте термін «Херсон» виник раніше: із 1764 існувала Херсонська провінція, у 1776 з колишніх запорожців було сформовано поселенський Херсонський пікінерний полк.

Етимологія Херсон — ойконім, що виник унаслідок поширеної тоді в уряді Російської імперії моди на «давньогрецькі» назви античної епохи, на честь однієї з грецьких колоній в Криму — Херсонеса—Таврійського. Ця назва постала на основі давньогрецького апелятива «півострів»Херсон // Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — : ВЦ «Академія», 2014. — С. 492. — ISBN 978-966-580-454-3.

Історія

Стародавня історія Терен сучасного міста Херсона був заселений ще з дохристиянських часів. Перша людина з'явилася на цій території в епоху міді та бронзи. На місці, де була розташована Херсонська фортеця, а нині міститься один з центральних парків, було знайдено скіфське поховання IV—III ст. до н. е.

Середньовіччя

Поблизу міста у XI—XIII ст. розташовувалася давньоруське місто-порт Олешшя, яке контролювалося київськими князями й було «морськими воротами» Київської РусіБуйських С. Б., Ієвлев М. М. Про осіле населення понизь Дніпра та Південного Бугу у X—XIII ст. // Наук. журнал «Археологія», 1991, № 4. — С. 89—104.. На карті XII ст. Нузхат ал-Муштак арабського географа Аль-Ідрісі, за деякими припущеннями Олешшя згадується під назвами Уліски та МулісаД. Я. Вортман, А. Г. Плахонін. Олешшя // .

Заснування міста На мапах XVII—XVII ст., приблизно на місці Херсона, було розташовано місто під назвою Біліховичі (Bilehowisce)Ф. И. Цивильский. Населенные пункты междуречия Белозерки и Ингульца до основания Херсона // Минуле і сучасність: Херсонщина. Таврія. Каховка (16—17 вересня 2016 р.): Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної краєзнавчої конференції / Упоряд. М. В. Гончар. — Каховка — Херсон: Гілея, 2016. — C. 173—175Цивільський Ф. Ф. И. Цивильский. Херсон первинний: Як зводили місто та де були Біліковичі // Кавун.City. — 22 серпня 2022 Місто Біліховичі було позначене у книзі Себастьяна де Учедо «Покажчик відомого світу» 1672 року у списку міст Європейської ТартаріїSebastián de Ucedo. Índice del mondo conocido. — Milan, 1672. — p. 361 . Біліховичі було внесене до списку трьох головних міст Єдисану в книзі «Система Географії» 1701 року англійського картографа Германа Молля.

У 1737 році під час Російсько-турецької війни 1735—1739 років на правому березі Дніпра на землях Запорізького Війська Низового запорізькими козаками було побудовано поселення і укріплення Олександр-Шанц, який за Нової Січі був центром Інгульської паланки. Перевіз мав головну економічну функцію — переправляти на правий берег видобуту в Прогноях (подарованих Війську кримським ханом) сіль. Таким чином до самого Зруйнування Запорізької Січі, перші 38 років свого існування Перевіз, або на російських картах Олександр-шанц, був українським в усіх сенсах містечком, центром Перевізької паланки, тобто в ньому постійно перебували до двох сотень козаків, чумаків, плотогонів і корчмарів.Роль Росії в заснуванні Херсона перебільшена історичними міфами.

Перевіз був поновлений під час російсько-турецької війни (1768—1774), із 1775 тут існувала поштова станція. Після зруйнування Січі царицею, в 1775, Старий Перевіз, ще не називаючись Херсоном, вже був центром Херсонського повіту, Херсонської єпархії і з 1776 Херсонського пікінерського полку, сформованого з тих самих запорожцівРоль Росії в заснуванні Херсона перебільшена історичними міфамиС. Г. Водотика, Т. С. Водотика. Херсон, обласний центр // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2013. — 688 с..

За Кючук-Кайнарджійською мирною угодою 1774 року між Османською імперією і Росією, до Російської імперії відійшли землі між Дніпром і Південним Бугом. Щоб убезпечити їх від можливих нападів, новим господарям краю треба було спорудити нову потужну фортецю, а заразом і надійний флот. Для визначення місця під фортифікацію відрядили експедицію, яку очолив віце-адмірал , який був командувачем Азовського флоту. Саме він запропонував будувати корпуси суден під прикриттям укріплень Олександрівського Шанцю, а вже потім, провівши їх до Глибокої гавані, у Дніпровсько-Бузькому лимані споряджати їх, ставити гармати та щогли. План Сенявіна був схвалений рескриптом Катерини II у грудні 1775 року. Саме так і будували кораблі в Херсонському адміралтействі, аж до його ліквідації у 1827 році.

Херсон запозичив свою назву в давньогрецького міста Херсонеса Таврійського (грецьке Χερσόνησος, Херсонесос означає півострів). На карті імперії з'явилося нове місто — Херсон, указ про заснування якого 18 червня 1778 року підписала Катерина II. У Херсоні розпочиналося будівництво Чорноморського флоту. Вересневого дня 1783 року зі стапелів адміралтейської верфі було спущено на воду перший 66-гарматний великий корабель «Слава Єкатєріни».

Одним із засновників міста став князь Григорій Потьомкін-Таврійський, а керівником будівництва фортеці — Іван Ганнібал — двоюрідний дід Олександра Пушкіна. Визначним організатором флоту був адмірал Микола Мордвинов, а адмірал Федір Ушаков не лише брав участь у створенні бойових кораблів, а й готував їхні екіпажі до дій проти османського флоту.

У 1787 році командувачем російського війська при Херсоні та Кінбурні було призначено Олександра Суворова.

Наприкінці XVIII століття Херсон відіграв важливу роль у розвитку внутрішніх і зовнішніх економічних зв'язків Російської імперії. Через Херсонський порт здійснювалася торгівля з Францією, Італією, Іспанією та іншими країнами Європи.

З Херсоном були тісно пов'язані долі багатьох історичних осіб України, Польщі та Росії XVIII століття.

Саме тут запорозьку славу примножували козаки та їхні отамани: Сидір Білий, Захарій Чепіга, Антон Головатий, зусиллями яких було створено Чорноморське козацьке військо.

Новий час

У 1803 році Херсон став центром губернії, що охоплювала мало не цілий південь тодішньої України. У місті розвивалося цивільне суднобудування, виростали підприємства з переробки продукції сільського господарства. Після 1861 року намітилося значне зростання економічного потенціалу краю. З проведенням днопоглиблювальних робіт у руслі Дніпра Херсон знов набув значення важливого морського порту. На початку XX століття десятки мільйонів пудів хліба щороку вивозили звідси до Великої Британії, Німецької імперії, Данії та інших держав.

Промислові підприємства міста постачали продукти харчування, вироби легкої промисловості, суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, лісообробки. У 1907 р. залізнична колія з'єднала Херсон з великими містами країни, а у 1908 році дала струм перша міська електростанція.

Станом на 1914 рік населення Херсона перевищило 80 тис. осіб. Місто було не лише адміністративним, а й культурним центром Південної України. Тут функціонувало понад 50 шкіл, училища, 6 гімназій. Висококласних спеціалістів готувало земське сільськогосподарське, морехідне, медичне, комерційне училища, учительська семінарія. У місті діяли театр, музичне товариство, бібліотеки, два музеї. Значну роботу з розбудови та доброустрою виконувала міська дума.

Під час радянсько-української війни

Звістку про повалення самодержавства в Херсоні одержали 2 березня 1917 року. Після проголошення першого універсалу Центральної Ради органом влади в місті було проголошено українську губернську Раду на чолі з колишнім учителем Володимиром Чехівським. Того ж року зусиллями херсонських українців у місті виникла перша українська політична організація «Українська Хата», яка стала кузнею українських державотворчих процесів на Херсонщині. 10 грудня 1917 Херсонська губернська рада визнала Херсонщину невід'ємною складовою УНРИзвестия Херсонского уездного земства. — 1917. — 17 грудня. — С. 1651—1652.

Всі партії перейшли в місті на легальне становище. У Херсоні діяли партії українських націонал-демократів, есерів, кадетів, більшовиків, меншовиків тощо.

18 січня 1918 року місто захопили більшовицькі війська. Цей період тривав два місяці. Була проведена націоналізація підприємств, ліквідовано попередній адміністративний апарат, встановлено «революційний порядок».

5 квітня 1918 року австро-німецькі війська за допомогою Українських Січових Стрільців взяли Херсон. В Україні розпочалося правління гетьмана Павла Скоропадського, яке тривало 8 місяців.

На зміну прийшла влада Директорії, а 29 січня 1919 року в місто прибули британо-франко-грецькі війська.

8 березня 1919 року під час радянсько—української війни більшовицькі загони Никифора Григор'єва окупували місто, а влада перейшла до «Ради робітничих та солдатських депутатів». Під її керівництвом проводилася політика «воєнного комунізму».

З 13 серпня 1919 року Херсон перейшов під контроль військ Добровольчої армії Півдня Росії під командуванням генерала Антона Денікіна.

16 квітня 1920 року Херсоном остаточно заволоділа Червона армія та встановлена радянська влада. ПеріодВстановили владуВтратили владу5 грудня 1917 рокуСтворено Воєнревком радОсередок Центральної Ради18 січня 1918 рокуВоєнревком захоплює владуОсередок Центральної Ради19 березня — 5 квітня 1918 рокуОборона більшовиків на чолі з «Радою п'ятьох»Австро-німецькі війська, Центральна Рада5 квітня — листопад 1918 рокуЦентральна Рада, Гетьманат, Австро-німецькі війська у містіПідпільний Воєнревком28 листопада — грудень 1918 рокуСтрайкова боротьба більшовиківДиректорія24 січня — 2 лютого 1919 рокуВисадка британських, французьких та грецьких військ.Більшовицький Воєнревком27-30 січня 1919 рокуБільшовицький ВоєнревкомВійська Антанти10 березня 1919 рокуВхід Червоної армії у містоДиректорія, Добровольча армія Денікіна25-29 травня 1919 рокуЗагони Матвія Григор'єва у містіЧервона армія13 серпня 1919 рокуДенікінська арміяЧервона армія3 лютого 1920 рокуЧервона армія Уборевича захопила містоДиректорія, Денікін

Під час радянської окупації України

Ранній СРСР У березні 1923 році Херсон став центром Херсонської округи. До червня 1925 року, коли губернії було ліквідовано, він входить до складу Одеської губернії. У 1925 році в місті проживало 46 230 осіб. Були створені великі промислові підприємства: кондитерську фабрику (1928), консервний завод (1929), електромашзавод (1932), бавовнянопереробний завод (1933), у 1931 році збудовано нові корпуси судноремонтного заводу, закінчилося спорудження елеватора — одного з найбільших у державі, споруджувався нафтопереробний завод. Збільшив обіг вантажів херсонський порт (у 1939 році через нього було перевезено 1 млн тонн вантажів).