Конгре́с місце́вих і регіона́льних владОфіційний сайт Конгресу Офіційний сайт Конгресу Місцевих і Регіональних Влад — загальноєвропейська політична асамблея, що представляє місцеві та регіональні органи влади сорока шести держав-членів Ради Європи. Відома з 1957 по 1983 рік як Конференція місцевих влад Європи, а з 1983 по 1994 рік – як Постійна конференція місцевих та регіональних влад Європи, її роль полягає у сприянні місцевій та регіональній демократії, покращенні місцевого та регіонального управління та зміцненні самоврядування органів влади відповідно до принципів, викладених у Європейській хартії місцевого самоврядування.

Конгрес складається з двох палат: Палати місцевих органів влади та Палати регіонів, і проводить свої пленарні засідання двічі на рік у Палаці Європи у Страсбурзі, де розташований його постійний секретаріат.

Дві палати мають загалом 612 членів, кожен з яких повинен обіймати виборну посаду (вони можуть бути регіональними або муніципальними радниками, мерами або головами регіональних органів влади) та які представляють понад 130 000 органів влади в різних штатах. Конгрес заохочує процеси децентралізації та регіоналізації, а також транскордонну співпрацю між містами та регіонами. Конгрес проводить регулярні моніторингові візити до всіх держав-членів, щоб оцінити їхнє впровадження Європейської хартії місцевого самоврядування, спостерігає за функціонуванням місцевих та регіональних виборів у своїх державах-членах та створює міжнародні договори, що встановлюють спільні європейські стандарти для захисту прав місцевих органів влади.

Історія

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи заснований рішенням Комітету Міністрів Ради Європи № 94 (3) від 14 січня 1994 року. Прийняття Статуту і закріплення в ньому повноважень Конгресу є результатом інституційної еволюції, що почалася в 1953 р., коли Парламентська асамблея Ради Європи провела міжнародну конференцію, присвячену питанням місцевого самоврядування, після підписання Європейською Радою місцевих органів влади () Європейської хартії місцевих свобод в тому ж році. Ідея періодичного проведення конференцій була підтримана Комітетом Міністрів в 1956 р., і вже 12 січня 1957 року в Страсбурзі відбулося наступне засідання під головуванням Жака Шабан-Дельмаса, який очолював Європейську конференцію місцевого самоврядування до січня 1960 року.

У 1960 р. під час проведення щорічної конференції вперше була висловлена ідея інституціоналізувати конференцію, надавши їй відповідний юридичний статус. Рішенням Комітету Міністрів 13 вересня 1961 р. був схвалений Статут (Хартія) Конференції. Відповідно до статті 17 Статуту «Комітет міністрів може створити для цілей, які вважатиме необхідними, різного роду комітети або комісії консультативного або технічного характеру».

19 лютого 1975 Комітет міністрів вніс поправки до Статуту Конференції з метою розширення її компетенції, в тому числі як консультаційного органу відносно регіонів. Крім того, було змінено назву органу, що став Конференцією місцевих і регіональних влад Європи. Найменування органу змінювалося згодом неоднократно. Отже, у 1979 р. Конференція стає Постійною конференцією місцевих та регіональних влад Європи. Найважливішим досягненням Постійної конференції є розробка Європейської хартії місцевого самоврядування, відкритої для підписання країнами членами Ради Європи 15 жовтня 1985 року. Хартія набула чинності 9 вересня 1988 року. Країни, що підписали Хартію, беруть на себе зобов'язання про визнання принципу автономії місцевих органів влади і закріплення його у внутрішньодержавному праві.

Під час першого саміту Ради Європи у Відні 9 жовтня 1993 року, глави держав та урядів країн-учасниць підтвердили свій намір створити спеціальний консультативний орган, що представляє місцеві та регіональні органи влади держав-членів Ради Європи. Внаслідок цієї заяви, в 1994 році рішенням Комітету Міністрів був прийнятий статутний документ про заснування Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи та виділення в ньому двох палат. У 2005 році під час саміту у Варшаві глави держав та урядів членів Ради Європи знову повернулися до питання про важливість місцевої і регіональної демократії в Європі і підкреслили провідну роль Конгресу у реалізації цієї місії.

У жовтні 2010 року Конгрес ухвалив комплексну реформу своїх структур та діяльності, спрямовану на посилення впливу його діяльності та підвищення її ефективності й актуальності для європейських громадян та їхніх обраних представників. Зокрема, структурні зміни включали створення трьох нових комітетів, які замінили чотири попередні: Моніторинговий комітет, Комітет з питань управління та Комітет з поточних справ. Крім того, було створено Статутний форум, мандат членів Конгресу подовжено з двох до чотирьох років, а вимога про 30-відсоткове представництво жінок у національних делегаціях поширювалася також на запасних членів. Роль Бюро як виконавчого органу Конгресу була посилена, а прийняті тексти підлягали чіткішій та конкретнішій процедурі подальших дій.

У світлі цієї реформи Комітет міністрів у січні 2011 року прийняв переглянутий варіант Статутної резолюції та Статуту Конгресу. Конгрес прийняв свої нові Правила процедури у березні 2012 року. У жовтні 2012 року він затвердив свої пріоритети на 2013–2016 роки. Ці пріоритети зосереджені на 5 сферах: моніторинг місцевої та регіональної демократії, спостереження за місцевими та регіональними виборами, цільова допомога після моніторингу та спостереження, місцевий та регіональний вимір прав людини та впорядкована тематична діяльність.

Роль Конгрес представляє понад 200 тисяч європейських муніципалітетів і регіонів, будучи місцем для обговорення загальних проблем, обміну досвідом і розвитку взаємодії. Найважливішими метою Конгресу є забезпечення участі муніципалітетів і регіонів у процесі європейської уніфікації та функціонування Ради Європи, просування демократії і співробітництвом між органами влади різних рівнів і різних держав. Конгрес займається такими специфічними питаннями як, наприклад, безпека в муніципалітетах, міжкультурний і міжрелігійний діалог, міграція, культура, освіта та багатьма іншими. У зв'язку з цим Конгрес заохочує ефективну організацію місцевих та регіональних влад в усіх державах-членах Ради Європи, особливо в так званих «молодих демократіях», досліджує стан місцевої і регіональної демократії, ступінь реальної участі громадян в реалізації влади, представляє інтереси місцевих та регіональних влад при виробленні європейської політики, заохочує прикордоннє співробітництво з метою встановлення та підтримання миру, толерантності і довгострокового розвитку, а також створення Єврорегіонів. Крім того, Конгрес здійснює наглядові місії при проведенні муніципальних та регіональних виборів за запитом держав-членів Ради Європи.

Конгрес виносить рекомендації з питань свого ведення і представляє їх до Комітету міністрів і (або) в Парламентську Асамблею. Конгрес також приймає резолюції, доводить їх до відома місцевих та регіональних органів влади в Європі та здійснює контроль за їх виконанням за допомогою моніторингу. У рамках своєї компетенції Конгрес виконує переважно три типи звітів:

1) Звіти з моніторингу. Мова йде про вивчення стану місцевої та регіональної демократії в країнах — членах Ради Європи, і такі звіти готуються окремо по кожній державі. Діяльність з моніторингу є важливою передумовою для конструктивного політичного діалогу з органами влади держав-членів Ради Європи стосовно муніципальної та регіональної демократії, і, крім того, дозволяє Конгресу виробити ефективні юридичні інструменти для взаємодії з виконавчими, законодавчими (представницькими) органами публічної влади, ЗМІ в різних державах. Законодавство багатьох країн зазнало змін внаслідок звітів Конгресу. В наш час держави зобов'язані письмово повідомити Конгрес про прийняті ними заходи щодо зміни внутрішнього законодавства, що, безумовно, сприяє підвищенню ролі Конгресу.

2) Звіти загального характеру. Дана форма роботи передбачає загальний аналіз дотримання Європейської хартії місцевого самоврядування в державах-членах, а також в державах-кандидатах на вступ до Ради Європи.

3) Звіти по спостереженню за виборами. Конгрес періодично здійснює місію спостереження за муніципальними та регіональними виборами, що є найважливішою складовою компетенції Конгресу, оскільки вибори є індикатором фактичного стану муніципальної та регіональної демократії. Спостереження за виборами включає в себе не тільки спостереження за процедурою голосування, але й аналіз виборчої кампанії, внаслідок чого представники Конгресу проводять зустрічі з політичними партіями, з керівництвом країни і опозицією, з виборчими комісіями, так само як з представниками ЗМІ та правозахисниками. За результатами спостереження Конгрес ухвалює рекомендації та резолюції для органів державної влади відповідних держав.

Структура

Бюро Бюро Конгресу, що складається з членів Палати місцевих органів влади та Палати регіонів під керівництвом Президента Конгресу, відповідає за організацію пленарних засідань, координацію роботи двох палат та комітетів, а також за організацію місій зі спостереження за виборами та моніторингу, бюджет та всі питання, які необхідно розглянути між двома пленарними засіданнями.

Повний список членів Бюро Конгресу

Палати

Палата місцевих органів влади

Головним завданням Палати місцевих влад є оцінка стану місцевої демократії та спостереження за місцевими виборами на основі Європейської хартії місцевого самоврядування. Палата також займається соціальними питаннями та підтримує співпрацю європейських міст, таку як міжкультурний діалог, електронна демократія чи мультикультуралізм. Вона сприяє принципам місцевої демократії за межами Європи, зокрема, через євро-арабський діалог між містами та євро-середземноморську співпрацю. На своїх засіданнях, які відбуваються двічі на рік під час пленарних засідань, Палата місцевих влад проводить тематичні дебати з таких питань, як боротьба з радикалізацією, міста проти тероризму, міграція, захист культурної спадщини, а також приймає рекомендації та резолюції. За необхідності Палата місцевих влад також може вимагати від члена написати звіт з відповідного питання його/її компетенції. Палата місцевих влад повинна розглядати питання, що стосуються її юрисдикції, а саме: суттєві та актуальні питання, що стосуються місцевого виміру в Європі, і за необхідності може порушити дебати під час сесії Конгресу. Список членів цієї Палати можна знайти тут.

Палата регіонів Палата регіонів складається з представників органів влади, що діють між місцевим та центральним рівнями влади. Орган влади повинен мати або самоврядні, або державні повноваження. Він повинен бути здатним ефективно брати на себе повну відповідальність за значну частину питань, що становлять суспільний інтерес, в інтересах своєї громади, а також враховувати принцип субсидіарності. Палата регіонів збирається двічі на рік під час пленарних засідань Конгресу, проводить дебати з таких питань, як регіоналізація в Європі, та приймає резолюції та рекомендації. Вона займається, серед іншого, роллю регіонів у державах-членах Конгресу, регіональною демократією, міжрегіональним співробітництвом та регіональною економікою. Склад цієї Палати можна знайти тут.

Статутний форум З прийняттям переглянутого Статуту Конгресу 19 січня 2011 року колишній Постійний комітет був замінений Статутним форумом. Цей Форум складається з голів усіх національних делегацій разом із членами Бюро Конгресу. Форум діє від імені Конгресу між сесіями та може бути скликаний у будь-який час Президентом Конгресу, якщо він вважає це за необхідне.

Комітети