Проблема індукції — це філософська проблема що ставить під сумнів раціональність передбачень про неспостережені речі на основі попередніх спостережень. Такі висновки про неспостережуване на основі спостережуваного називаються "індуктивними". Девід Юм, сформулював цю проблему в 1939, стверджував що немає не-циклічного обґрунтування таких індуктивних суджень, хоча він визнавав що всі їх роблять і вони є необхідними.
Питання чи призводить індуктивне мислення до отримання нових знань. Тобто, що є обґрунтуванням наступного: узагальнення властивостей класу об'єктів на основі спостережень за окремими представниками цього класу (наприклад, умовивід з того, що «всі бачені мною лебеді білі, тому всі лебеді білі», з наступним відкриттям чорного лебедя) або переконання, що послідовність подій в майбутньому відбуватиметься так само, як і в минулому (наприклад, що всі закони фізики будуть дійсними і надалі).
Ця проблема ставить під сумнів всі емпіричні твердження та знання, отримані через науковий метод пізнання. Хоча проблема сходить своїм корінням до пірронізму в античній філософії, Девід Юм акцентував її в середині 18 століття, і отримав найвідомішу відповідь від Карла Поппера через два століття.
Див. також Чорний лебідь (книжка)
Зноски #9662: Most recently updated in 16 October 2007