Миха́йло Іва́нович Хмелько́ (23 жовтня 1919, Київ — 15 січня 1996) — український радянський живописець і педагог, професор з 1962 року; член Спілки радянських художників України.

Життєпис Народився 23 жовтня 1919 року в місті Києві (нині Україна) у сім'ї робітника заводу «Арсенал», революціонера та партійного діяча Івана Миколайовича Хмелька та домогосподарки. З дитинства захоплювався малюванням, з 10 років відвідував художню студію Михайла Ярового.

У 1933 році вступив до Київського художнього технікуму та влаштовався гравером до Першої державної типографії. З 1935 року навчався в Одеському художньому технікумі, який закінчив у 1940 році, після чого одразу був призваний до Червоної армії артилеристом-обчислювачем.

Брав участь у Другій світовій війні. Почав війну в Сім'ятичах на Берестейщині, дивізії, у якій служив художник, вдалося вибратися з оточення та пройти до Ніжина. В Ніжині Михайло Хмелько пройшов перепідготовку та став сапером-картографом. Невдовзі був тяжко поранений поблизу Гребінки та відправлений до польового шпиталю в Лубнах, де потрапив в окупацію. Потрапити назад на фронт Хмелькові не вдалося, і він повернувся до матері в Київ. У Києві підробляв тим, що писав портрети на замовлення та допомагав по господарству в приміських селах. Після того, як Київ знову взяли радянські війська, Хмелько приєднався до бригади фронтових художників Політуправління Першого Українського фронту.

В 1946 році закінчив Київський художній інститут, де вчився у Карпа Трохименка.

З 1948 до 1973 року викладав в Київському художньому інститутіХмелько Михаил Иванович — АртРу.инфо . З 1960 по 1970 роки був завідувачем кафедри живопису, керував майстернею історичного живопису (1960—1973). Викладав живопис, композицію, рисунок, досліджував методику живопису й особливості композиціїХмелько Михайло Іванович // Учені вузів Української РСР: Довідник. — К.: Видавництво Київського університету, 1968. — С. 450..

У 1951 — 1955 роках керував Спілкою художників УРСР, що дало змогу побувати у творчих відрядженнях в США, Канаді, Великій Британії, Японії та ряді соціалістичних країн. Член КПРС з 1954 року.

У 1970-х почав зловживати алкоголем, через що був звільнений з художнього інституту. У 1986 році почав працювати над автобіографією, але вона так і залишилася чернеткою. З початком перебудови попит на картини художника про партійних та військових діячів пропав, художник тяжко переживав розпад СРСР, крім того, почалися сімейні негаразди. Це, а також зловживання алкоголем, призвело до смерті Хмелька 15 січня 1996 року після тривалої хвороби.

Творчість

Автор багатофігурних композицій пропагандивного характеру: «Тост за великий російський народ» (1947), «Тріумф Батьківщини-переможниці» (1949, про Парад Перемоги), «Навіки з Москвою» (1951, про Переяславську раду), «Шахтарське весілля» (1957), «На вірність партії» (1958, про I з'їзд ВЛКСМ) тощо. Також писав картини на тему німецько-радянської війни, зокрема, «Форсування Дніпра» (1946), «Над Києвом прапор Перемоги» (1975) «1941 — оборона Києва. Голосіївський ліс» (1988).

У 1961 був запрошений на зустріч Юрія Гагаріна, за зібраним з якої матеріалом написав картину «Батьківщина зустрічає героя», яку згодом високо оцінив сам Гагарін.

Для Київського музею медицини створив діораму «Медична допомога у військах Богдана Хмельницького».

Творчість художника високо цінували провідні партійні діячі, зокрема, Йосип Сталін, Микита Хрущов, Климент Ворошилов та Володимир Щербицький. Хмельку присвячені деякі вірші радянських поетів.

З 1947 року регулярно брав участь у республіканських та всесоюзних виставках.

Твори художника зберігаються в київському Національному художньому музеї, московській Третьяковській галереї, музеях Львова та інших міст.

Учні

Балкінд Лев Володимирович; Басанець Олександр Дмитрович; Боровський Микола Степанович; Вайнштейн Михайло Ісакович; Васильченко Йосип Миколайович; Виродова-Готьє Валентина Гаврилівна; Гевелюк Микола Петрович; Гончаренко Сергій Іванович; Григор'єв Ігор Павлович; Григор'єва Майя Сергіївна; Даниленко Тамара Георгіївна; Дзюбан Іван Феодосійович; Дубіш Іван Іванович; Дубовик Олександр Михайлович; Животков Олег Олександрович; Журавель Володимир Кузьмич; Загубибатько Віктор Семенович; Заярченко Анатолій Васильович; Іванов Лев Олександрович; Ігнатьєв Петро Михайлович; Карнаухов Петро Георгійович; Куреньов Анатолій Анатолійович; Лавриненко В'ячеслав Іванович; Лантухов Олександр Іванович; Левич Яким Давидович; Лельчук-Мінська Марина Григорівна; Лєсницька Людмила Іванівна; Литвин Костянтин Маркович; Малишевський Юрій Іванович; Мовчан Борис Степанович; Неледва Галина Олександрівна; Нечай Степан Омелянович; Нечипоренко Генріх Вікторович; Пирогов Віктор Володимирович; Присталенко Віктор Олександрович; Ревенко Едуард Сергійович Стебловська Леоніла Петрівна; Титова Ольга Геннадіївна; Тишунін Василь Іванович; Чеканюк Вілен Андрійович; </div>

Відзнаки 1950-х роках був відзначений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора та медалями; премії Сталінська премія II ступеня (1948, за картину «Тост за великий російський народ»); Сталінська премія I ступеня (1950, за картину «Тріумф Батьківщини-переможниці»); почесні звання Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1951 року; Народний художник УРСР з 1963 року.

Примітки

Література

Хмелько Михаил Иванович — Биографии художников Хмелько Михаил Иванович — АртРу.инфо