Дзвінки́й гло́тковий фрикати́вний звук — тип приголосного звука, що існує в деяких людських мовах. Символ Міжнародного фонетичного алфавіту для цього звука — ʕ, а відповідний символ X-SAMPA — ?\.
Властивості
Глоткове місце творення (звук утворюється при зближенні кореня язика й задньої стінки глотки) Фрикативний (утворюється струменем повітря у глотці; протиставлення центральний/боковий не стосується цього звука) Ротовий (повітря виходить крізь рот) Механізм передачі повітря — егресивний легеневий (під час артикуляції повітря виштовхується крізь голосовий тракт з легенів, а не з гортані, чи з рота)
Вживання Фарингальні приголосні мало поширені. В багатьох мовах звук, що вважався глотковим фрикативним за ретельнішого вивчення виявляється надгортанним. Наприклад, арабський /ʕ/ деякі дослідники описують як надгортанний щілинний, надгортанний апроксимант або фарингалізовану гортанну змичку.Thelwall, Robin (1990), "Illustrations of the IPA: Arabic", Journal of the International Phonetic Association 20 (2): 37–41
МоваСловоМФАЗначення Абазинська«березень»Аварська«ручка»Берберська(Кабільська)«мій дядько»Іврит(в Іраці)«Іврит»(в Ємені)(у сефардів)Курдська(північний діалект)«хмара»Маршальська«це погано»Окситанська(південний Овернь)«лопата»Сирійська(Туройо)«Земля (планета)»Сіу(у накода)«дощ»Сомалійська«нормальний»Чеченська/«зима»Арабськаثعبان[θuʕbaːn]«змія»
Український звук г також описують як дзвінкий глотковий фрикативний. Місцем творення українського [г] вважали гортань, тому його називали гортанним приголосним Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л. А. Булаховського, — КиївЖ Радянська школа, 1951 — том 1, с. 147. Ларингоскопічні дослідження спростували цю поширену думку й довели, що місцем творення його слід вважати глотку — pharynx, отже, він є приголосним глотковим, або фарингальним. Рентгенокінематографічні дослідження переконливо розкривають механізм утворювання [г]. При творенні [г] виникає деяке зближення між задньою стінкою фаринкса й коренем язика, причому воно має не абсолютний, а відносний характер, тобто таке зближення не завжди найменше в порівнянні з творенням усіх голосних і приголосних, але воно завжди менше щодо наступного голосного або приголосного Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За заг. ред. І. К. Білодіда — К: Наукова думка, 1969 — с. 176.
Примітки