Чола (, ) — держава, що існувала на території Південної Індії під владою однойменної дравідської тамільської династії з 4 століття до н. е. до кінця 13 століття н. е., хоча частину цього часу як залежне князівство.
Історичні згадки Існує дуже мало письмових свідчень про Чолів до VII столітт. Основними джерелами інформації про ранніх Чола є давня тамільська література Санґам (близько 600 року до н. е.)K.A. Nilakanta Sastri, A History of Cyril and Lulu Charles, p 106, усні перекази, релігійні тексти, храмові та мідно-гравійні написи. Історичні події отримали величезну увагу в пізній період Чоли в довгих міфічних генеалогіях, включених до мідних грамот X та XI століть. Найдавніша версія цього знайдена на пластинах Анбіла.
Чола згадуються в едиктах Ашоки як одні з південних сусідів імперії Маур'їв (Великий наскельний едикт Ашоки № 13)"KING ASHOKA: His Edicts and His Times". www.cs.colostate.eduMa. Ile Taṅkappā, Ā. Irā Vēṅkaṭācalapati. Red Lilies and Frightened Birds. Penguin Books India, 2011. p. xii., що були з ним у дружніх відносинахSastri, K. A. N. (1984) , The CōĻas, University of Madras, p. 20. Також є короткі згадки про країну Чола та її міста, порти та торгівлю в «Періплі Еритрейського моря», а також у дещо пізнішій праці античного географа Клавдія Птолемея. Історична поема «Махавамса» V ст. розповідає про кілька війн між мешканцями Шрі-Ланки та Чоласа у I ст. до н.е.John Bowman, Columbia Chronologies of Asian History and Culture, p.401
Назва Поширена думка полягає в тому, що Чола є назвою правлячої родини або клану з незапам'ятної давнини. У тамільському лексиконі Чола означає «Соажі» або «Саей», що позначає новостворену державуArchaeological News A. L. Frothingham, Jr. The American Journal of Archaeology and the History of the Fine Arts, Vol. 4, No. 1 (Mar., 1998), pp. 69–125.
Інші поширені назви для Чола: ЧодаPrasad, G. Durga (1988), History of the Andhras up to 1565 A. D., P. G. Publishers, p. 120, Кіллі (கிள்ளி), Валаван (வளவன்), Сембіян (செம்பியன்) та ЧенніKalidos, Raju. History and Culture of the Tamils: From Prehistoric Times to the President's Rule. Vijay Publications, 1976. p. 43. Кіллі, можливо, походить від тамільського «кіл» (கிள்), тобто «копати» або «розрубувати», і передає тотожність до землекопа або працівника землі. Це слово часто є невід'ємною частиною ранніх імен Чола, але майже виходить з ужитку в пізніші часи. Валаван, найімовірніше, пов'язане з «валам» (வளம்) – родючість і означає власника або правителя родючої країни. Сембіян зазвичай сприймається як нащадок Шибі – легендарногоіндуїстського героя, чия самопожертва, врятувавши голуба від переслідування сокола, фігурує серед ранніх легенд ЧолаSastri (1984), pp. 19–20. Ченні тамільською мовою означає «голова».
Історія Раннії Чола
Династія походила з родючої долини річки Кавері. Про перших царів Чола відомо переважно з міфів і легендTripathi, Rama Sankar (1967), History of Ancient India, Motilal Banarsidass, p. 457. У довгих міфічних генеалогіях платини Анбіла наведено 15 імен до Віджаялая Чола, включаючи історичні Карікала, Перунаркіллі та Коченганнан. Пластина Тірувалангаду збільшує цей список до 44, а пластина Каньякумарі — до 52. Існують й інші списки, зібрані з літературних творів, таких як Калінгатупарані. Жоден з цих списків не збігається. Вони розповідають про володаря Кантамана, нібито сучасника мудреця Агаст'ї, чия відданість призвела до створення річки КаверіCholas I.. Також є історія про царя Ману, який засудив свого сина до смерті за те, що той випадково вбив теляту.
Ймовірно засновником держави був Іламчетчені. У «Махавамсі» згадується, що у 235 році до н.е. Еллалан Чола вдерся до Анурадхапури на Шрі-Ланці та завоював ї за допомогою армії МайсуруR, Narasimhacharya (1942). History of the Kannada Language. Asian Educational Services. p. 48. ISBN 978-81-206-0559-6. Тут він панував до 161 року до н.е., коли його було переможено Дутугемуну.
Наприкінці III ст. до н.е. Чола утворили союз з державою Чера проти Пандьї на чолі із Недунджчеліяна II, але союзники зазнали ніщивних поразок, що ймовірно сприяло початку послаблення Чола на півдні Індостану.
У II ст. до н.е. над Чола встановлено зверхність з боку держави Магамеґаваганів, що тривала до початку 100-х років н.е. У I ст. до н.е. також визнає зверхність держави Пандья. Протягом I—III ст. відбуваються культурні і торговельні контакти з Римською імперією, а держава Чола переживає економічне піднесення. В цей час столицею Чола стає ПугарThe Cilappatikāram: The Tale of an Anklet. Translated by Parthasarathy, R. Penguin Books. 2004 . pp. 6–8. ISBN 978-0-14-303196-3.
Серед царів Чола цього періоду виокремлюють Карікалу та КоценганнанаKulke, Hermann; Rothermund, Dietmar (2001), A History of India, Routledge, ISBN 978-0-415-32920-0, p. 104Sastri, K. A. N. (2002) , A History of South India: From Prehistoric Times to the Fall of Vijayanagar, Oxford University Press, p. 116. Немає можливості встановити порядок успадкування, закріпити їхні родинні стосунки один з одним та з багатьма іншими правителя того ж періодуSastri (2002), pp. 105–106. Карікала вів проти Чера та Панд'я, які утворили союз з близько 10 держав. У битвах при Венні і Вакайппарандалаї армія Чола завдала ворогам рішучих поразок, внаслідок чого встановив владу над регіоном ТамілакамKarashima, Noboru, ed. (2014). "States in Deccan and Kerala". A Concise History of South India: Issues and Interpretations. Oxford University Press. pp. 50–51. Потім Карікала Чола здійснив військовий похід на Шрі-Ланку, де захопив 12 тис.сінгалів, яких було перетворено на рабівWalking to Kataragama. International Centre for Ethnic Studies. 2007. ISBN 9789555801102.. Коценганнан також успішно воював проти Канайккала Ірумпорая, володаря Чери.
Відомо про внутрішню війну між Чола за владу. Наланкіллі та Недункіллі. Недункіллі ізолювався у форті в Авурі, який облягав Мавалаттан, молодший брат Наланкіллі.
Дхармаварчолан і Кіллівалаван перетворили святилище Шрірангам на великий храм, який зберігся дотепер. Вони заклали фундамент та основні будівлі. Наланкіллі, Тіру Мангай, Куласекаран, Раджамахендра та Тіру Вікрама було названо в храмі Шрі Ранганатхар у Тіруччіраппаллі як предків Кіллівалавана"27. King Killivazhavan". Archived from the original on 29 June 2020"Welcome to Sri Ranganathar Swamy Temple". Archived from the original on 30 October 2022..
Перехідний період Перехідний період тривав близько 3 століть від кінця епохи Сангам (близько 300 рік) до періоду, коли Пандья та Паллави домінували на півдні Індостану. Але спочатку у III ст. Калабра вторглася сюду, підкоривши тамтешні держави, зокрема й Чола, та правила до VII ст.Sastri (2002), pp. 130, 135, 137Majumdar, R. C. (1987) , Ancient India, Motilal Banarsidass Publications, p. 139, p. 268. Їх витіснила династія Пандья на межі VI—VII ст. під орудою КадунгонаKulke, Hermann; Rothermund, Dietmar (2001), A History of India, Routledge, p. 104Sastri (2002), p. 135.
Про долю Чола протягом цих століть відомо небагато. Вони являли собою маленьке князівство, хоча їхню гілки простежують до кінця V ст. в Раяласімі, чию державу згадується Юань Чан у VII ст.K.A., Nilakanta Sastri (1955). A History of South India from Prehistoric to the Fall of Vijayanagar. Oxford University Press. Відомі своїх будівельними роботами 1-й пол. V ст. Варараметаван та його син Кулаккотан. наприкінці того ж століття Чола укладає союз з Чера, закріплений шлюбом між Налконаї, донькою володаря Чола, й Недум Чералатана, про що свідчить поема «Шиллападікарам».
Частина Чола мігрувала зі своєї рідної землі Урайюр до земель телугу та правили звідти як васали Паллавів десь з 540 року. Кілька родин Чола, таких як Ренаті Чола, Поттапі Чола, Неллор Чола, Веланаті Чола, Наннуру Чола, Кондідела Чола, існували та стверджували, що походять від стародавнього царя Карікала ЧолаHultzsch, Eugene (1911–1912). "Epigraphia Indica". Epigraphia Indica. 11: 339. До сер. VIII ст. більшість гілок Чола перебували під зверхність Пандья, потім розділилися між Пандья і Паллавами.
Разом з тим Пандья та Паллави брали заміж принцес з династії Чола, можливо, з поваги до їхньої репутація як давнього родуChopra, P. N.; Ravindran, T. K.; Subrahmanian, N. (2003), History of South India: Ancient, Medieval and Modern, S. Chand & Company Ltd, p. 95. Численні написи Паллавів цього періоду згадують про їхню боротьбу з повстаннями ЧолаSastri (1984), pp. 104–105.
У другій чверті IX ст. Поттапі Чола під орудою раджи Віджаялаї зумів відновити незалежність свого князівстваK.A., Nilakanta Sastri (1955). A History of South India from Prehistoric to the Fall of Vijayanagar. Oxford University Press. pp. Page=139–140.
Імперські Чола
Період розквіту влади династії приходиться на проміжок часу з кінця IX століття до початку XIII століття. Віджаялая скористався нагодою, що виникла внаслідок війни між Пандья та Паллава близько 850 року, захопив Танджавур у Муттараяра та заснував імперію Чола, прийнявши титул «раджакесарі»Kulke, Hermann; Rothermund, Dietmar (2001), A History of India, Routledge, pp. 122–123. Адітья I скористався розбратом у середині держави Паллавів, щоб збільшити свою владу. 885 року разом з останніми Чола перемогли династію Пандья, окупували значну частину їх земель, за цим. 897 року було переможено Паллавів, а їх землі приєднано до імперії Чола. Водночас було встановлено союз з династією Західних Гангів. 903 року приєднано царство Конгу.
Продовжив розширення володінь наступний раджакесарі Парантака I, стикнувшись с союзом Пандья і сінгальською Анурадхапурою, яким 925 року було завдано поразки. Втім військова кампанія на о.Ілангай не досягла бажаного з підкорення острова. Проте Парантака I прийняв титул паракесарі. За цим було розширено імперію Чола до річки Неллора в Індостані, встановлено зверхність над державами Чера і Західних Гангів, що призвело до конфлікту з Раштракути, але зазнав поразки 949 року у війні з Крішною III, втративши регіон ТондаймандаламCholas IAli, Daud. "The Death of a Friend: Companionship, Loyalty and Affiliation in Chola South India." Studies in History, vol. 33, no. 1, Feb. 2017, pp. 36–60.. Ця поразка призвела до внутрішньої нестабільності протягом 30 років, що настала після смерті Парантаки I у 950 році. У 957 року володіння Чола зменшилися до невеликого володіння навколо Танджвура.
Відновлення потуги почалося з панування Парантаки II. Відбувалося накопичення ресурсів та посилення війська. Було завдано поразки Пандьї під командуванням спадкоємного принца Адіти Карікалана перемогла пандій та розширила королівство до Тондаймандалама. Адіту Карікалана було вбито в результаті політичної змови.
Лише за Раджараджі Чоли I та його сина Раджендри Чоли I, держава стала значною військовою, економічною і культурною силою Південної та Південно-Східної Азії. Протягом 993—994 років було переможено держави Пандья, Чера і Анурадхапура, землі яких було приєднано до імперії Чола. 998 року було подолано Західних Гангів. У 1000 році Раджараджа I провів землевпорядкування, щоб ефективно мобілізувати ресурси своєї імперіїEraly, Abraham (2011), The First Spring: The Golden Age of India, Penguin Books, p. 68.
Невдовзі починається період тривалих війн з Західними Чалук'ями, яким у 1002—1003 і 1007—1008 роках завдано поразки. 1006 року встановлюється зверхність на державою Хойсалів. За цим укладається союз зі Східними Чалук'ями, що забезпечив прямий шлях до гирла Гангу, а потім з державою Парамара. 1010 року завдається поразка Раннім Східним Гангам.