Сино́псис Ки́ївський (повна назва «ΣYΝΟΨΙΣЪ, или Краткоє собраніє ω(т) Различны(х) лѣтописце(в)…») — російськоцентричний історико-ідеологічний твір останньої третини XVII ст.. Компілятивний огляд української і східноєвропейської історії. Його вважають першим коротким нарисом історії України.Волощенко О. І. Київський Синопсис //
Вперше виданий у 1674 році в Києво-Печерській друкарні. Обґрунтовує тезу про єдність історії Великої, Малої і Білої Росії як неподільної династично-територіальної спадщини московських царів.
Сам твір друкувався без зазначення автора.Ірина Фаріон. «Синопсис» Інокентія Ґізеля як джерело мовної свідомості українців у другій половині XVII століття . Центр ім. Д.Донцова. 26 Лип 2017
Короткий опис Скомпонований у другій половині XVII століття «Синопсис» починається від давніх слов'ян і сягає другої половини XVII століття, приділяючи особливу увагу Київській Русі. У додатку до синопсису вміщено перелік (розпис) князів, гетьманів і митрополитів.
Автор «Синопсису» достеменно невідомий, хоча здебільшого приписують його архімандриту Інокентієві Ґізелю. Його ймовірним автором є економ Києво-Печерської лаври Пантелеймон Кохановський, а видавцем — типограф Іван Армашенко за благословення архімандрита лаври Інокентія ҐізеляМицик Ю. А. Синопсис виданий у Києві (1674) // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 565. . Надрукований вперше у 1674 році друкарнею Києво-Печерської лаври. Наступні два видання (1678 і 1680) містили значні доповнення, особливо 3-тє. З часом до середини 19-ого століття за 150 років «Синопсис» було перевидано близько 30-ти разів.
Автором «Синопсису» запозичені ідеї московських книжників XV—XVII ст. щодо спадкоємності влади давніх київських князів московськими. В «Синопсисі» також помітні віддзеркалення ним ідей, закладених ще середньовічним ченцем Філофеєм, особливо його уявлення про месіанську роль Москви «аки Третем Риме».
Ураховуючи політичне лідерство, що встановилося серед козаків на Лівобережжі після Української революції, ідеологічні концепції, висловлені у «Синопсисі», абсолютно не відповідали очікуванням світської частини української еліти. Ці концепції не лише ігнорували роль козацтва в історії України, але й не містили ідеологічного обгрунтування прийнятної для світської еліти моделі її взаємин з російською династією.Горобець В. М. Поліваріантність ідеологічного обґрунтування українсько-російської єдності: погляд з України // Україна і Росія в історичній ретроспективі: нариси: в 3 т. / ред. рада: В. М. Литвин (голова) [та ін.]; відп. ред. В. А. Смолій; НАН України, Ін-т історії України. — Київ: Наукова думка, 2004. — С. 175—176. — 531 с. — ISBN 966-00-0335-8
«Синопсис» було уживано як підручник історії не тільки в Україні, Білорусі та Росії, але й Сербії, Молдові, Болгарії.
Критична оцінка Для історичної концепції автора «Синопсиса» характерним є монархізм, провіденціалізм, промосковські тенденції, причому останні визначалися тодішньою політичною кон'юнктурою.
З погляду сучасної історичної науки, «Синопсис» викладав не встановлені історичні факти, а компіляцію з уявлень та традиційних легенд, тому вважається джерелом не стільки з історії, скільки з історичної міфологіїПівторак Григорій. Історична правда проти імперської облуди: Українці, білоруси, росіяни: три народи — три історії // День. № 184. — 9 жовтня, 2015 р..
Див. також Руїна
Примітки
Джерела та література Синопсис Київський Мицик Ю. А. Синопсис виданий у Києві (1674) // Жиленко І. В. Синопсис Київський. Лаврський альманах . — К., 2002. — 194 с.
«Синопсис» Інокентія Ґізеля як джерело мовної свідомості українців у другій половині XVII століття
Посилання Волощенко О. І. Київський Синопсис //