Стиль (від ) — прилад для писання у вигляді загостреної палички. Стиль — у загальному значенні — сукупність характерних ознак, особливостей, властивих чому-небудь (наприклад, строгого стилю меблі);
У вужчому значенні — сукупність характерних рис літератури або мистецтва тієї чи іншої епохи або науки, а також сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного народу, країни (голландський, російський, український стиль; східний, західний стиль).
Культура Сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу та напряму або індивідуальну манеру художника стосовно ідейного змісту й художньої форми. У загальнокультурологічному сенсі стиль — усталена форма художнього самовизначення епохи, регіону, нації, соціальної або творчої групи або окремої особистості. Див.: Стиль
Архітектура Особливості різних стилів в архітектурі і в орнаментиці слугували основою для особливої класифікації стилів і ордерів. Див.: Архітектурний стиль Архітектурні ордери
Література У літературі стиль — сукупність прийомів у використанні засобів мови, притаманна даній літературній школі, властива якому-небудь письменникові (авторський стиль) або літературному твору (ораторський, поетичний стиль), літературному напряму, жанрові. Див.: Стилізація Стилістика Стилістичні фігури
Мовознавство У мові й мовознавстві стиль — сукупність мовних засобів і прийомів, вибір яких зумовлений змістом, характером і метою висловлювання. Див.: Стилістика
Музика В музиці стиль стосується композитора або певної композиторської школи. Див.: Музичний стиль.
Менеджмент В менеджменті стиль керівництва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу. Див.: Стиль керівництва
Хронологія У хронології стиль — спосіб літочислення. Див.: Старий стиль Новий стиль
Інформатика Каскадні таблиці стилів Extensible Stylesheet Language
Інші значення Сукупність зовнішніх ознак, властивих певному народові (наприклад, візантійського стилю обличчя). Сукупність особливостей у побудові мови (телеграфний стиль), особлива манера словесного викладу («Отак собі у старовиннім стилі / Пишу я, брате, вірші на дозвіллі» М. Рильський). Побудова мови відповідно до норм синтаксису й слововживання (працювати над стилем); Характерна манера поводитися, говорити, одягатися (людина старого стилю). Стиль доби — сукупність ознак, характерних для певного часу. У давнину та середні віки стиль — паличка с загостреним краєм для писання по воску і тупим для стирання написаного.
Див. також Штиль (значення) Стиль мислення Фірмовий стиль
Посилання
Словник української мови / гол. ред. колегії І. К. Білодід. — том 9 («С»). — К: Наукова думка, 1978. — 918 с. — С. 697—698