Михайло Адамович Скорульський (, Київ - †21 лютого 1950, Москва) — український радянський композитор, піаніст, диригент, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1947 року), кандидат мистецтвознавства (1940). Батько артистки балету Наталі Скорульської.
Біографія Народився року в Києві. Син піаністки Н. Сенаторської (учениці М. В. Лисенка та В. В. Пухальського).
В 1910 році закінчив Житомирські музичні класи Російського музичного товариства, в 1914 році — Петербурзьку консерваторію як піаніст у Г. М. Єсипової і композитор у М. О. Штейнберга. Навчався у класі диригування М. М. Черепніна та в оперному класі Станіслава Габеля і Йосипа Палечека.
Викладав у музичних закладах Житомира (1908–1910, 1915–1933). Разом з В. С. Косенком організував Житомирське відділення товариства драматургів, письменників та композиторів. У 1915 р. організував і до 1933 р. керував Житомирським симфонічним оркестром, з яким виконував всі 6 симфоній П. І. Чайковського та 9 симфоній Л. Бетховена (за участі «Першого радянського хору» М. П. Гайдая).
У 1933–1941 та 1944–1950 р. р. — викладач Київської консерваторії (з 1937 року — доцент, з 1948 року — професор), у 1941–1944 р.р. — консерваторії м. Алмати.
Помер 21 лютого 1950 року у Москві. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Твори 1936 — балет «Лісова пісня» (за драмою Л. Українки; пост. 1946); 1939 — балет «Бондарівна»; (незакінч.) — балет «Снігова королева» (за Г.-Х. Андерсеном); 1948 — опера «Свіччине весілля» (за драмою І. Кочерги); 1917 — ода «Гімн вільному мистецтву»; 1943 — ораторія «Голос матері» (на слова М. Т. Рильського, П. Г. Тичини, М. П. Бажана та ін.); твори для оркестру — дві симфонії (1923; 1932); «Класична увертюра» (1928); «П'ять українських пісень» (1930); симфонічна поема «Турбаї» (1933); «Поема ентузіазму» (1934); «Степова поема» (пам'яті Амангельди Іманова — 1944); поема-казка «Микита Кожум'яка» (1949); концерт для фортепіано з оркестром (одночастинний — 1933); для орк. нар. інструментів — «Інтермецо на тему української історичної пісні» (1935); камерна музика — фортепіанне тріо (1924); струнний квартет (1929); два фортепіанні квінтети (1928; 1943); 2 фортепіанні сонати (1926); «Дитячий альбом» (1940); прелюдії для фортепіано; 34 романси на слова Лесі Українки, Павла Тичини, Володимира Сосюри та ін.; обробки народних пісень; хори; музика до театральних вистав та інше; науково-теоретичні праці — «Елементарні основи фортепіанної школи Г. М. Єсипової» (1932), «Курс вертикально-подвижного контрапункта строгого письма по системе С. И. Танеева» (1938-40).
Вшанування пам'яті
= Примітки
Література Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі — К.,2008.— стор. 168,197,280. Віктор Жадько. Український некрополь. — К. 2005. — стор. 292. М.Скорульський. Спогади. Листи. Матеріали. (Упорядкування, примітки, списки, іменний покажчик Скорульської Р. М.) // К.: «Музична Україна», 1988. — 326 с.
Посилання Бондарчук П. М. Скорульський Михайло Адамович //