о. Самсон Скрипецькийіноді помилково Скритецький → Бакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство / редкол.: М. Є. Станкевич, О. М. Голубець, Л. А. Кондрацька [та ін.] ; голов. ред. О. С. Смоляк. — Тернопіль: ТНПУ, 2014. — Вип. 1. — С. 221. ЧСВВ (іноді Соломон Скрипецький,Вуйцик В. Краснопущанський іконостас Василя Петрановича // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXXXVI. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — С. 413. у світі — Степан Скрипецький, 15 січня 1723, Хирів — після 1786) — василіянський чернець і священик, церковний маляр.
Життєпис Народився в місті Хирів на Львівщині, син Гавриїла і Євдокії.
Прийняв послух в Добромильському монастирі 30 вересня 1750 р. Після постригу 10 листопада 1751 р. залишений на 4 роки виконувати малярські роботи в Добромилі, звідки перейшов до Чернилівського Ліску, де написав ікону Матері Божої, яка пізніше прославилася як чудотворна. 1752 р. висвячений перемишльським владикою Онуфрієм Шумлянським на диякона, а 9 липня 1755 р. у Львівському монастирі св. Онуфрія єпископ львівський Лев Шептицький рукоположив його на священика. Працював у монастирях св. Йоана Богослова у Львові, у Різдва Христового (Жовква), Уневі (тут намалював 1767 року ікони для новозбудованої мурованоїВуйцик В. Краснопущанський іконостас Василя Петрановича … — С. 412. церкви Віцинського монастиряБакович О.. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття… — С. 221.). 1773 р. перейшов до Білини, а звідти до Задарівського монастиря, Щеплот, Краснопущі, Підгорянському монастирі поблизу Теребовлі. 1784 р. був ігуменом василіянського монастиря у Чорткові, потім був у Струсові і Язениці.
Примітки
Література Голубець М. Малярі-Василіяни на тлі західно-українського церковного малярства // Записки ЧСВВ. — 1930. — Т. 3. — ч. 3-4. — С. 465.
Мицько І. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець ХІІІ ст. — кінець ХХ ст.). — Львів «Свічадо», 1998. — С. 209—210.