Катрі́н Фаб'є́н Дорлеа́к (), відома під сценічним ім'ям Катрі́н Дене́в (; 22 жовтня 1943, Париж) — французька акторка, продюсерка, співачка та модель.

Має статус культової та однієї з найвидатніших, світової слави французьких акторок другої половини XX століттяCATHERINE DENEUVE newwavefilm.com Процитовано 3 грудня 2024. Також вважається однією з найкасовіших французьких акторок та «останньою мегазіркою Франції»Катрин Денёв kino-teatr.ru Процитовано 24 листопада 2024. Знімається в кіно з 1957 року. Набула суперзіркового статусу після каннського тріумфу музичного фільму Жака Демі «Шербурзькі парасольки» (1964). У наступні роки зміцнила репутацію провідної французької акторки, працюючи з цілою низкою визначних режисерів світового кіно, серед яких Луїс Бунюель, Роман Поланскі, Аньєс Варда, Теренс Янг, Роберт Олдріч, Жан-П'єр Мельвіль, Марко Феррері, Діно Різі, Тоні Скотт, Франсуа Трюффо, Андре Тешіне. Маючи статус різнопланової акторки, вона виконала безліч визначних ролей у різних жанрах: від комедій, драм, мюзиклів, трилерів до фентезі та історичних фільмів. Знялася в таких відомих картинах, як «Відраза» (1965), «Дівчата з Рошфора» (1966) «Денна красуня» (1967), «Трістана», (1970) «Останнє метро», (1980), «Голод» (1983), «Індокитай» (1991), «8 жінок» (2002). Номінувалася на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль та завоювала безліч інших нагород, зокрема дві премії «Сезар» за найкращу жіночу роль і почесну нагороду на трьох найбільших кінофестивалях у Каннах, Венеції та Берліні. 2020 року газета The New York Times поставила її на 21 місце у списку 25 найвидатніших акторів XXI століття«The 25 greatest actors of the 21st century (so far)» nytimes.com Процитовано 23 листопада 2024.

Ранні роки

Катрін Дорлеак народилася 1943 року у 17-му окрузі Парижа, у районі DENEUVE Catherine lesgensducinema.com Процитовано 10 березня 2024. Батько, (1901—1979), був актором театру і кіно, а також режисером дубляжу іноземних фільмів для студії Paramount. Її мати, Рене Сімоно (1911—2021), також була акторкою, працювала в театрі «Одеон». У тому ж театрі суфлеркою працювала її бабуся. Сімоно — лише сценічний псевдонім матері, її справжнє прізвище — Денев, яке надалі використовувала Катрін. Мати вела весь будинок, але роботу в театрі не залишила.

Катрін була третьою з чотирьох дочок у сім'ї; її сестрами були Данієль (27 жовтня 1936, донька актора Еме Кларіона), Франсуаза (народилася 21 березня 1942 року, загинула 26 червня 1967 року в автокатастрофі на ) і (народилася 14 грудня 1946 року). Вона виросла на , 146 (16-й округ) і навчалася у , який був неподалік«Les adresses de Catherine Deneuve» archive.wikiwix.com Процитовано 10 березня 2024. Крім цього, вона й сестра мали блискучу домашню освіту та виховання — їх навчали музики й мов, танців і гарних манерКатрін Деньов: легендарна французька акторка tsn.ua Процитовано 12 червня 2024.

Сім'я Дорлеак не мала нічого спільного з богемою. За словами Катрін, батьки «грали в театрі, а театр — це дисципліна. Крім того, це така професія, якою займаються вечорами, що давало нам змогу протягом дня вести нормальне життя». Усі сестри, які виросли в акторській родині, так чи інакше пов'язали своє життя з театром і кіно«Катрин Денев. Красавица навсегда» (Андрей Плахов) litmir.club Процитовано 3 грудня 2024.

Кінокар'єра

Дебют у кіно У дитинстві, як і її сестра Франсуаза, Катрін дублювала дитячі голоси у фільмах студії ParamountCatherine Deneuve, Elle s'appelait Françoise…, Michel Lafon, 2017, 47 p. books.google.com.ua Процитовано 30 листопада 2024. У віці 13 років Катрін уперше виступила перед камерою як статистка у комедійній драмі Андре Юнебеля «Гімназистки» 1957 рокуA 70 ans, Deneuve n'arrête pas leparisien.fr Процитовано 25 грудня 2023Renée Dorléac ou la traversée du siècle lepoint.fr Процитовано 25 грудня 2023. Через три роки Франсуаза переконала Катрін пройти кінопроби на роль молодшої сестри її героїні у фільмі «Двері хлопають»«Catherine Deneuve: „C'est ennuyeux de vieillir“» psychologies.com Процитовано 25 грудня 2023. Хоча режисер зрештою взяв Катрін на цю роль, сама вона згадувала, що їй просто сподобалося грати з сестрою, і вона не планувала продовжуватиL'actrice et comédienne Catherine Deneuve castprod.com Процитовано 25 грудня 2023. Щоб її не плутали з сестрою, вона вирішила взяти прізвище матері й від того часу фігурувала в титрах під прізвищем Денев, про що іноді жалкувала.

1960 року актор Мел Феррер знайшов схожість між Денев і своєю дружиною Одрі Гепберн, після чого запросив її на роль у драмі «Ловелас», де також знялася Даніель Дар'є«Catherine Deneuve, l'album souvenir de sa carrière» radiofrance.fr Процитовано 25 грудня 2023.

1960-ті роки

1961 року Денев знялася разом зі співаком Джонні Голлідеєм в одній з новел комедії «Парижанки» Марка АллегреHors-série «Johnny, la légende» — Catherine Deneuve: «C'est pour moi que Johnny a chanté 'Retiens la nuit'» parismatch.com Процитовано 18 грудня 2023. Вона зіграла школярку Софі, у якої почався роман з гітаристом«Les Parisiennes» toutsurdeneuve.free.fr Процитовано 11 серпня 2024. На зніманні вона познайомилася з режисером і сценаристом Роже Вадимом, старшим від неї на 15 років, з яким у неї розпочався роман2017 vue par Catherine Deneuve: «Que les choses s'apaisent» lesinrocks.com Процитовано 18 грудня 2023. Їхні стосунки, що тривали з 1961 по 1964 рік, принесли Денев певну популярність, однак її сприймали радше як публічну особу, ніж як акторкуCinéma. «Comment un mythe peut-il durer ?» nonfiction.fr Процитовано 18 грудня 2023. 1963 року, коли у Денев народила від Вадима сина , режисер запропонував їй першу головну роль у фільмі «Порок і доброчесність», що торкався теми нацизму і був вільною екранізацією роману «» маркіза де Сада«Portrait Christian Vadim L'insouciant» liberation.fr Процитовано 18 грудня 2023. За словами акторки це був її «перший серйозний фільм»«Le vice et la vertu» toutsurdeneuve.free.fr Процитовано 11 серпня 2024.

Ще 1961 року режисер Жак Демі обрав Денев на головну роль у своєму новому фільмі «Шербурзькі парасольки». Проте фільм зняли лише через два роки, оскільки акторка завагітніла, і режисер погодився відкласти зйомки. Під музику Мішеля Леґрана Денев виконала роль Женев'єв, продавчині парасольок, яка під тиском своєї матері погоджується одружитися з багатим ювеліром, попри те, що вона закохана і вагітна від Ґі, гаражного механіка, який пішов на Алжирську війну. Представлений на Каннському кінофестивалі 1964 року, фільм, створений у вигляді поетичної, але водночас жорстокої «казки», отримав тріумфальний прийом і здобув «Золоту пальмову гілку»«La Croisette, sa muse» telerama.fr Процитовано 18 грудня 2023. Крім цього, фільм мав великий успіх у критики та аудиторії і дав початок кар'єрі Денев«Spécial Jacques Demy», Cahiers du cinéma, no 438,‎ décembre 1990..

На зніманні «Шербурзьких парасольок» Денев познайомилася з франко-польським режисером Романом Полянським, який щойно зняв свій перший повнометражний фільм «Ніж у воді» (1962). Хоча вона була зачарована Полянським, вона відмовилася зніматися в написаній ним екранізації твору «Наївні жирондисти», вважаючи, що це «роль для ідіотки». Пізніше Полянський запросив її до проєкту, заснованого на оригінальному сценарії, який він написав у співавторстві з , — на що Денев погодилася. В результаті вона зіграла у «Відразі» (1965) роль молодої жінки з шизофренією, чия відраза до сексуальності доводить її до смерті. Під час зйомок, які проходили в Лондоні, між режисером і акторкою встановилися близькі стосунки«Extraits d'interviews de Catherine Deneuve/Extraits d'interviews de Roman Polanski» toutsurdeneuve.free.fr Процитовано 2023. Стрічка мала успіх у критики та публіки й здобула нагороду «Срібний ведмідь» на Берлінському кінофестивалі 1965 рокуCatherine Deneuve, la Lumière de 2016 gala.fr Процитовано 18 грудня 2023.

1966 року Денев з'явилася в комедії «Життя багатіїв». Це був перший повнометражний фільм режисера Жана-Поля Раппно, події якого відбувалися за часів Другої світової війни. Він розповідав історію пари, що ворогує між собою: Жерома, тихої, «домашньої» людини, та Марі, молодої енергійної жінки, якій набридає флегматичність її чоловіка, і вона зачаровується бійцем Руху ОпоруLa Vie de Chateau (1966) allmovie.com Процитовано 18 грудня 2023. Фільм, на зніманні якого Денев вперше зустрілася з Філіппом Нуаре, мав великий успіх у публіки, зібравши понад 1,7 мільйона глядачів«Ce soir à la télé : Catherine Deneuve n'avait que 22 ans, mais elle était déjà une immense actrice» msn.com Процитовано 18 грудня 2023.

1967 року акторка возз'єдналася з Жаком Демі для знімання мюзиклу «Дівчата з Рошфора», де знялася разом зі своєю сестрою Франсуазою Дорлеак, а також з Джином Келлі, Джорджем Чакірісом і Даніель Дар'є. Фільм розповідає історію сестер-близнючок, учительок танців і музики, які мріють поїхати до Парижа і користуються нагодою втілити це, коли до міста приїжджає трупа ярмаркових артистів«Pourquoi „Les Demoiselles de Rochefort“ est l'un des plus beaux films du monde» lesinrocks.com Процитовано 18 грудня 2023Les Demoiselles de Rochefort: Arte rend hommage à Jacques Perrin, ce week-end premiere.fr Процитовано 18 грудня 2023. Як і «Шербурзькі парасольки», «Дівчата з Рошфора» мали великий успіх, коли вийшли на екрани кінотеатрів. Стрічка зблизила Катрін і Франсуазу, але протягом тривалого часу цей фільм був для Денев неприємним спогадом через смерть Франсуази невдовзі після його виходу«„Deneuve je n'aime pas trop“: Catherine Deneuve regrette d'avoir choisi un nom de scène pour sa carrière (VIDEO)» programme-television.org Процитовано 18 грудня 2023.

Того ж року на екрани вийшов фільм «Денна красуня», вільна екранізація Жозефа Кесселя. Продюсери фільму , які бажали бачити у головній ролі саме Денев, довірили його знімання Луїсу Бунюелю«REVUE DE PRESSE DE „BELLE DE JOUR“ (LUIS BUÑUEL, 1966)» cinematheque.fr Процитовано 18 грудня 2023. Фільм розповідає історію молодої буржуазної жінки, закоханої у свого чоловіка і яка, маючи садомазохістські мрії без сексуального задоволення в шлюбі, вирішує зайнятися проституцією. Тоді Денев часто грала молодих жінок, покірних соціальним умовностям«Pourquoi il faut absolument redécouvrir „Belle de jour“, de Luis Buñuel» lepoint.fr Процитовано 19 грудня 2023. У «Денній красуні» це кінематографічне зображення покірності традиціям у поєднанні з еротизмом, іноді насильницьким, але завжди без відвертості, виражало соціальний переворот, що відбувався в той час. За спогадами Денев, роль була ризиковою для неї, бо сильно контрастувала з роллю юної романтичної дівчини з «Шербурзьких парасольок»«Catherine Deneuve, ensorcelante et lumineuse» lefigaro.fr Процитовано 19 грудня 2023. Крім того, у «Денній красуні» Денев втілила фантазію про трансгресію, водночас обережно дотримуючись соціальних умовностей. Створений нею образ справив враження у період переходу від класицизму до модерну, від традиційності до емансипації. Хоча зустріч з режисером стала однією з найважливіших у її житті, їхні стосунки під час знімання були напружені через протилежність характерів. Також, за словами Денев, Бунюель хотів зробити фільм ще відвертішим, з більшою кількістю сцен оголення, але вона завадила цьому і вважає, що це пішло на користь картині«À voix nue: Entretien avec Catherine Deneuve» vanityfair.fr Процитовано 19 грудня 2023. Спочатку заборонений французькою цензурою, фільм «Денна красуня» був згодом дозволений після низки скорочень. Він привернув увагу понад двох мільйонів глядачів і здобув нагороду «Золотий лев» на Венеційському кінофестивалі«REVUE DE PRESSE DE» BELLE DE JOUR «(LUIS BUÑUEL, 1966)» cinematheque.fr Процитовано 19 грудня 2023.