Ілля́ Іллі́ч Сла́тин (19 липня 1845, Бєлгород — 13 квітня 1931, Харків) — український музично-громадський діяч, піаніст, педагог і диригент.
Студіював у Петербурзі (1869 року закінчив Петербурзьку консерваторію) та Берліні. 1871 року виступав як диригент у Відні, Празі й Дрездені.
1871 року заснував у Харкові відділення Імператорського російського музичного товариства (ІРМТ), а 1 жовтня того ж року відкрив при ньому музичні класи. Протягом 1882—1883 року формувалася професійна база школи, яка передувала народженню Харківського музичного училища, директором якого одноголосно був обраний І. І. Слатин і перебував на цій посаді 49 років (1883—1921).
У 1887 Петербурзьке відділення Російського музичного товариства обрало його почесним членом.
У 1917 на базі Харківського музичного училища створив Харківську консерваторію) і був її директором (до 1921).
На основі створеного ним симфонічного оркестру 1919 року було організовано симфонічний оркестр Харківської філармонії.
З ним виступали М. Іпполітов-Іванов, Антон і Рубінштейни, С. Танєєв, П. Чайковський (був в дружбі і листуванні з П. І. Чайковським).
Примітки
Література
Ганзбург Г. Слатін Ілля Ілліч // Українська музична енциклопедія. – Т. 6. – Київ: видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2023. – С. 459. Щербінін Ю. Л. Біля джерел музичної культури Харкова // Харківські асамблеі. Міжнародний музичний фестиваль 1992 р. «Барокко та ХХ століття». Збірка матеріалів / Упорядник Г. І. Ганзбург. — Харків, 1992. Кравець В. Ф. До 150-річчя Іллі Слатіна // Харківські асамблеї-1995. Міжнародний музичний фестиваль «Роберт Шуман і мистецька молодь»: Збірка матеріалів / Упорядник Г. І. Ганзбург. — Харків, 1995. — С. 28-36.
Посилання Телевізійна програма про І. Слатіна УРЕ