Смірнов Павло Петрович () (9 вересня (21 вересня) 1882, Симбірськ — 2 квітня 1947, Москва) — російський радянський історик. Лауреат Сталінської премії (1943 р.).
Життєпис Закінчив Київський університет, в якому був учнем М. Довнар-Запольського. 1912 — 1920 — приват-доцент, доцент і екстраординарний професор (з 1919) Київського університету; 1921 — 1923 — професор Київського Інституту Народної Освіти на катедрі історії Росії. 1923 р. заарештований і засуджений за звинуваченням в співробітництві з польською розвідкою на процесі «Центру Дій», потім засланий до Туркестану. 1927 — 1934 — професор Середньоазіатського державного університету в Ташкенті. 1938 — 1947 — професор Історико-Архівного Інституту в Москві. Дослідник соціально-економічної історії Московщини XVI — XVII вв.
Його ідеї, викладені в монографії «Волзький шлях і стародавні руси», розвивав Омелян ПріцакТолочко А. П. Очерки начальной руси. — К., СПб., 2015. — C. 119..
Головні праці Города Московского государства в первой половине 17 ст. (т. І, випуск 1 — 2, 1917 — 1919), Посадские люди и их классовая борьба до середины 17 ст. (тт. І — II, 1947 — 1948). Волзький шлях і стародавні руси. Нариси з руської історії VI — IX вв. (1928).
Література Кобченко К. А. «Жіночий університет Святої Ольги»: історія Київських вищих жіночих курсів / К. А. Кобченко. - К., 2007.
Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка : минуле й сьогодення/ Під ред. проф. Г. Д. Казьмирчука - К., 2004. Ульяновський В.І. Київська науково-дослідна кафедра історії України академіка М. П. Василенка: нові матеріали/ В. І. Ульяновский // UKRAINICA : архівні студії. - К., 1997.-Bun. 1.
Примітки
Посилання Постать професора Павла Смирнова кріз призму історіографічних досліджень