Полта́вський академі́чний обласни́й теа́тр ляльо́к — обласний театр ляльок у місті Полтаві. У 2009 році театру присвоєно статус академічного.
Директор установи — Вітряк Тетяна, головний режисер — Смеречук Сергій.
Історія Заснований 1938 рокуПолтавський театр ляльок // Полтавщина: Енцикл. довід.., К.: УЕ, 1992, стор. 776. Ідея створення в Полтаві театру для дітей з'явилась у першого його директора М. Заславського. Реалізувати її виявилось нелегко, ось як про згадував його засновник:
Першим режисером і художнім керівником театру стала артистка Республіканського театру ляльок — Зіна Пігулович. У перший рік роботи новоствореного творчого колективу були поставлені такі постановки як: "«Чарівна ялинка», «Троє поросят», «Гусеня». Серйозним здобутком у творчості молодого театру стали вистави за класичними творами — «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського та «Коза-Дереза» Миколи Лисенка.
Розвиткові закладу сприяло поповнення творчого складу новими молодими акторами: Л. Костенко, Н. Холодій, С. Розенгурт, Г. Никоненко, В. Лукашевич, А. Даниско, Л. Литвин, М. Долуда–Кондратьєва, Ю. Кондратьєв.
Німецько-радянська війна застала колектив Полтавського театру ляльок у Лубнах, де він перебував на гастролях. Заклад було розформовано, діяльність на час бойових дій — припинено.
Після звільнення Полтави від німецько-фашистських загарбників 1943 року, Полтавський обласний театр ляльок поновив свою роботу. Спочатку — при обласній філармонії, а в грудні 1944 року — починає працювати самостійно.
Попри те, що театр було евакуйовано, він продовжив своє існування і функціонування, навіть під час окупації. Тимчасово очолив театр А. Багмет (1942—1944 рр.) "Та, напевне, нині мало хто знає, що в період окупації ляльковий театр у Полтаві також існував. Його створення і діяльність пов'язані з ім'ям відомого українського фольклориста, письменника, лексикографа та педагога Андрія Багмета. 1943 року він, як і багато інших його колег, теж потрапив у жорна сталінських репре- сій, як такий, що перебував на окупованій ворогом території, та ще й обіймав керівну посаду працював директором дитячого театру. " …«За спогадами Віри Долуди: „Для мене було дорогим те, що я мала на руках довідку, що працюю у ляльковому театрі, і це давало гмені можливість залишатися в Полтаві“… Про це ж згадував і Антон Кононович: „Багмет старався всіма правдами й неправдами утрима- ти молодь, що працювала в театрі, від насильницької відправки до Німеччини…“ … „Та після звільнення Полтави від фашистів, а саме 30 вересня 1943 року, Андрій Євгенович був заарештований органами НКДБ. Підставою для арешту послужив донос одного з колишніх його співробітників, у якому той звинувачував Багмета у співпраці з фашистами, у приналежності до підпільної організації українських націоналістів, яка діяла на Полтавщині у роки окупації, а також у тому, що він склав підручник для других класів початкової школи, який мав націоналістичний ухил. Після численних допитів як самого звинуваченого, так і свідків, які характеризува- ли Багмета виключно позитивно, слідство змушене було визнати, що зібрані матеріали є недостатніми для того, щоб справу доводити до суду. Тому 14 лю- того 1944 року її було припинено, а звинуваченого звільнено з-під варти.“ У повоєнний час директором театру став Михайло Золотарьов. 30 квітня 1944 року художнім керівником призначено Лідію Костенко. Вона долучилася до трупи театру у 1939 році. Лідія Миколаївна окрім гарного володіння ляльки, як написано у збірці, що була випущена на честь 60-річчя театру: „завжди вміла піднести ляльку до висоти героїчної символіки, гротеску“, мала неперевершені здібності організатора. Тому саме вона стає художнім керівником та режисером у відродженні театру ляльок. За 18 років творчості здійснила близько 50 постановок, паралельно зігравши безліч чудових ролей.
Поряд з Л. Костенко головним художником театру стає Корній Посполітак (1945—57 роки). Його залученість привносить художні та стилістичні реформи в оформлення ляльок, додаючи механізацію до нового „життя ляльки на сцені“. За роки своєї діяльності художник створив близько 36 вистав.
Деякий час театр містився за адресою: провулок Гончарний, 10, а у листопаді 1946 року обласний виконком передає театрові приміщення дитячої бібліотеки при школі № 1 по вулиці Ванцетті, 8.
1955 року головним режисером стає А. Колтипін, а головним художником стає Є. Орлова (1957—82 рр.). За 23 роки творчої діяльності вона стала художником близько 90 вистав.1969 року їй присвоєно звання заслуженого працівника культури УРСР.
1960 року театр нарешті отримав стаціонарне приміщення. А у вересні наступного, 1961 року, після капітального ремонту, заклад відсвяткував вводини у приміщенні по вулиці Жовтневій, 16. 1962 року театру присвоєно ІІ категорію, а акторський склад розширено. В театрі ставляться нові постановки й творчі заходи (зустрічі, свята), колектив активно гастролює (винятково в СРСР).
1963 року художнє керівництво театру очолює М. Золотарьов. За 10 років своєї режисерської діяльності він створив близько 40 постановок. „Михайло Семенович віддав Полтавському театру ляльок 30 років свого життя, саме він сформував справжню творчу театральну атмосферу театру, його традиції.“
„У 1975 році через аварійний стан приміщення стаціонару закривають, а театр повністю переходить на роботу у сільській місцевості. Проте театр живе, репертуар поповнюється новими виставами режисерів: М. Циганського, І. Жигунова та В. Сірика“. Починаючи від 1978 року директором Полтавського обласного театру ляльок є С. Ніколаєва.
Значною подією цього періоду стало зведення й відкриття 22 березня 1983 року по вулиці Пушкіна (нині вул. Юліана Матвійчука) нового просторого, спеціально обладнаного приміщення „Казковий палац“ для Полтавського обласного театру (перша така будівля в Україні). У цей час у театрі вибудовується творчий тандем режисера М. Лукішко та художника В. Козуба, які здійснили близько 20 постановок. Завідуючою літературною частиною на цей момент була Л. Демченко, робота якої внесла вагомий внесок у збереженні історії театру. Також цього року на посаду завідуючого музичної частини призначено В. Якубовича, музика та композиції якого лунали майже у всіх виставах театру цього періоду. „…В. Якубович тонко відчуває специфіку творчості для дітей…“
У 1985—91 роки театром керує П. Рямов, а головним режисером стає народний артист України В. Мірошниченко (1985). Він вперше виводить актора за межі ширми у поле дії драматичного актора у виставі „Погляд Медузи“. У 1986 році головним режисером стає заслужений артист України В. Кашперський.
1988 року театр відзначає 50 років. Саме в цей час в репертуарі з'являється вистава „Пірамід Хеопса“, яка здебільшого набуває рис не класичної лялькової, а великої драматичної вистави. Також на честь ювілею була зроблена постановка вистави — концерту „Що вміють ляльки“.
Не дивлячись на складну ситуацію, театр починає шукати можливості до творчої реалізації, початку експериментів у театральному просторі сцени, подеколи відходячи від класичних ширмових вистав. на це послугувала відсутність режисера. Як про це зазначають: „З 1989 по 1992 рік театр без режисера, але працює на повну потужність. Для постановки запрошуються провідні режисери лялькарі…“. подібний сценічний досвід допоміг до більшого розкриття талантів акторів та всього художнього складу театру.
1990 року колектив Полтавського театру ляльок нагороджений обласною премією ім. П. Артеменка. У цьому ж році творчий колектив (уперше за час свого існування) відбуває з гастролями за кордон (до Польщі).
Від 1991 року директором театру був заслужений працівник культури України В. Пилипенко. Новий директор ставить на меті посилити впізнаваність театру та полтавського колективу не тільки на теренах Полтави, України, а і світу в цілому. Так в листопаді 1992 року в Полтаві вперше проводиться Всеукраїнський фестиваль „Прем'єри сезону“, де В. Пилипенко приймав безпосередню участь в організації даного фестивалю. Вистава „Бабусині пригоди“ (реж. Я. Грушецький, худ. В. Безуля, композитор В. Якубович) була визнана однією з найкращих вистав фестивалю. „Директор розумів, що без головного режисера театр існувати не може, тому у березні 1992 року на посаду головного режисера він запрошує заслуженого артиста України, члена Спілки театральних діячів України А. Поляка“. Великою та масштабною подією в репертуарі театру стає створення вистави „Ніч на Івана Купала“ (реж. А. Поляк, худ. В. Безуля, композитор В. Якубович). Вистава виконана у концепції „чорного кабінету“, що створює індивідуальне життя ляльки, так як актор-аніматор є прихованим від очей.
1998 рік — створення вистави „Енеїда“ (реж. А. Поляк, худ. В. Безуля, композитор В. Якубович). Вистава продовжує традиції попередньої вистави, створюючи враження окремого існування ляльки. Але в цей раз, творча група доповнила виставу більш складними системами ляльок. подеколи на одну ляльку треба було до трьох акторів, щоб надати „чистоти жестів“ персонажеві. Вистава створена на честь 200-річчя однойменного твору І. П. Котляревського.
1998 році Полтавський театр ляльок був обраний „представляти мистецтво України на VII Міжнародному фестивалі театрів ляльок в Тегерані (Іран)…“.» На фестивалі було представлено вистави з 21 країн світу. Театр почав виходити на Міжнародний рівень, отримуючи запрошення на фестивалі до Китаю, Німеччини, Польщі, Ірану, що дало можливість говорити про українське театральне мистецтво у світі.
Від 2002 року на посаді директора Полтавського обласного театру ляльок — Ірина Чернікова. У цей час до театру приходить режисер О. Іноземцев.
Згідно з Наказом Міністерства культури і туризму України від 12 листопада 2009 театрові присвоєно статус академічного, відтоді офіційна назва закладу — Полтавський академічний обласний театр ляльокУ Полтавському обласному ляльковому театрі цього дня свято — йому присвоїли статус академічного // новина за 15 грудня 2009 року на Полтавська телевізійна студія «Місто» .
Від 2017 року на посаді директора Полтавського театру ляльок — Тетяна Вітряк.
Від 2019 року головним режисером театру стає Ніко Лапунов (2019—2024). Режисер прагнув розширити можливості театру ляльок не тільки за рахунок створення нової художньої естетики. За його художнього керівництва, була сформована нова політика театру, що була направлена на розвиток не тільки дитячого репертуару, але і на зміцнення вистав вечірньої сцени.
Знаковою роботою режисера стала постановка вистави-містерії «Великий Льох» (2021 р., за однойменною поемою Т. Г. Шевченка). Відмовившись від побутового прочитання тексту автора, режисер створив складний художньо-символістичний простір. Центральну мізансцену займала симультанна декорація «місця розритих могил». У той самий час, декорація використовувала функції — вертепної скриньки. А використання автентичного фольклорного музичного супроводу дозволили розкрити глибинну філософську концепцію містерії.
Також, володіючи фаховою освітою актора та режисера, а такожж значним художньо-прикладним досвідом (зокрема у сфері сценографії, моделювання і дизайну одягу, а також авторської вишиіки), він послідовно застосовував метод синтетичного театру (синтетичного режисерського мислення).
Діяльність театру під час пандемії COVID 2019 Під час карантинних обмежень, спричинених пандемією COVID-19, Полтавський театр ляльок тимчасово перейшов на дистанційний режим роботи. З метою адаптації до нових умов колектив трансформував творчу діяльність у відеоформат. Було запущено трансляції вистав онлайн, а також створено низку цифрових медіапроєктів, серед яких:
«Крукоруки ТВ» (пізнавально-розважальний контент для дітей); «Світ казок» (відеочитання літературних творів); «Персоналії» (цикл відеоінтерв'ю з акторським складом театру).
Діяльність театру на початку повномасштабного вторгнення (з 2022 року) З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року частина творчого та технічного колективу театру мобілізувалася до лав Збройних Сил України та підрозділів Територіальної оборони.