Марі́я Сергі́ївна Леви́тська ( 13 квітня 1955, м. Київ, Українська РСР, СРСР) — українська художниця театру і кіно. Член Національної спілки кінематографістів України та Національної спілки театральних діячів України. Головна художниця Національної опери України (з 1989-го). Заслужена діячка мистецтв України (1995). Лавреатка Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2003). Академік Національної академії мистецтв України (2017). Народна художниця України (2006). Дочка художниці Ірини Левитської (1927—2012).
Життєпис Народилася 13 квітня 1955 року в творчій родині київських інтелігентів. Дід — професор-офтальмолог, батько — професор радіофізики, бабуся — балерина, актриса, мати — художницяГолубєва Т. Чарівниця театру / Тетяна Голубєва // Музика. — 2003. — № 3. — С. 5..
Закінчила Київський художній інститут за спеціальністю художниця театру (1981, майстерня Данила Лідера).
У 1981—1989 рр. працювала на Київській кіностудії ім. Олександра Довженка.
З 1989 р. — головна художниця Національної опери України.
Здійснила низку постановок у драматичних та музичних театрах України, оформлювала оперні, балетні та драматичні вистави в Польщі, Словенії, Ізраїлі, Канаді.
Учасниця понад тридцяти художніх виставок, серед яких персональні виставки в Україні (1987, 1988, 2000, 2002, 2005, 2015), Японії (1990), Канаді (1992), Польщі (1991, 1996), Ізраїлі (1997).
24 березня 2023 р. в експозиційній залі Президії Національної академії мистецтв відкрилася персональна виставка Марії Левитської, на якій художниця представила близько сотні ескізів костюмів до оперних та балетних вистав, створених у різні періоди її творчості.
Роботи Марії Левитської зберігаються у Державному музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, Театральному музеї ім. О. Бахрушина (Москва) у приватних колекціях в Україні, Канаді, Польщі, Словенії, Німеччині, Ізраїлі.
Творчість Авторка художнього оформлення понад 160 опер, балетів, драматичних постановок, концертних програм. У творчому доробку художниці декілька тисяч ескізів театральних костюмів.
Створила костюми та декорації до вистав Національної опери України, серед яких класичні опери («Лючія ді Ламмермур» (1987) і «Любовний напій» (2009) Гаетано Доніцетті, «Дон Жуан» Моцарта (1989), «Мазепа» (1991) та «Іоланта» (2011) Петра Чайковського, «Травіата» (1994) «Макбет» (2007), «Бал-маскарад» (2008) і «Дон Карлос» (2012) Джузеппе Верді, «Мадам Баттерфляй» (1995), «Турандот» (2003) і «Манон Леско» (2006) Джакомо Пуччіні та інші) і балетні постановки ( «Лебедине озеро» (1995, 2009), «Спляча красуня» (1997) і «Лускунчик» (2004) Петра Чайковського, «Попелюшка» Сергія Прокоф'єва (1989), «Ніч перед Різдвом» (1993) і «Вікінги» (1998) Євгена Станковича, «Жар-птиця» (1998) і «Петрушка» Ігоря Стравинського, «Шехерезада» Миколи Римського-Корсакова (обидві — 2001), «Весілля Фіґаро» Моцарта (2006) тощо).
Головний режисер Національної опери Анатолій Солов'яненко так охарактеризував творчість художниці: «Її сценографічні рішення завжди гармонійно поєднують історичну достовірність і власне авторське бачення, а костюми вражають винахідливістю, достовірністю та красою»Левитська М. Музи і музика мого театру. — Київ, 2016. — С. 5.. Майстриня працює також у жанрі станкового живопису, графіці, в техніці батику.
2016 року у київському видавництві «Либідь» вийшла книга-альбом Марії Левитської «Музи і музика мого театру: автопортрет у декораціях»Ковальчук О. Марія Левитська : [рец. на кн. М. Левитської «Музи і музика мого театру» (Київ, 2016)] / Олена Ковальчук // Образотворче мистецтво. — 2017. — № 3. — С. 128 : іл..
Роботи в театрі Національна опера України імені Тараса Шевченка — «Лючія ді Ламмермур» опера Гаетано Доніцетті — «Дон Жуан» опера Вольфганга Амадея Моцарта 1989 — «Попелюшка» Сергія Прокоф’єва — «Мазепа» Петра Чайковського — «Ніч перед Різдвом» Євгена Станковича — «Травіата» Джузеппе Верді — «Лебедине озеро» Петра Чайковського 1995 — «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні — «Спляча красуня» Петра Чайковського — «Вікінги» Євгена Станковича 1998 — «Жар-птиця» Ігоря Стравинського — «Петрушка» Ігоря Стравинського 2001 — «Шехерезада» Миколи Римського-Корсакова — «Турандот» Джакомо Пуччіні — «Лускунчик» Петра Чайковського — «Весілля Фіґаро» Вольфганга Амадея Моцарта 2006 — «Манон Леско» Джакомо Пуччіні — «Макбет» Джузеппе Верді — «Бал-маскарад» Джузеппе Верді — «Лебедине озеро» Петра Чайковського 2009 — «Любовний напій» опера Гаетано Доніцетті — «Іоланта» Петра Чайковського — «Дон Карлос» Джузеппе Верді
Фільмографія Художниця-постановниця — «Фантастична історія»
Художниця по костюмах — «Повернення Баттерфляй» — «Поцілунок» 1983 — «Паризька драма» — «Капітан Фракасс» (т/ф, у співавт. з Інною Биченковою) — «Кармелюк» — «Спомин» — «Фантастична історія» (у співавт. з Е. Погожевою) — «Ціна голови» (у співавт.)
Нагороди та відзнаки 1983 — дипломантка «За кращу роботу» на Міжнародному фестивалі «Празьке квадрієнале» 1994 — лавреатка театральної премії «Київська пектораль» 1995 — Заслужена діячка мистецтв України 2000 — лавреатка премії «Людина року — 2000» 2003 — лавреатка Національної премії України ім. Тараса Шевченка 2007 — лавреатка мистецької премії ім. Д. Лідера 2006 — Народна художниця України Кавалериня ордена княгині Ольги ІІІ (2001) і ІІ (2015) ступенів 2016 — Кавалериня ордена «Зірка Італії».
Примітки
Посилання
Офіційний сайт
Левитська Марія — Персони | Національна опера України Марія Левитська на kino-teatr.ru Марія Левитська на порталі Національної академії мистецтв України
Джерела
Левитська М. С. Музи і музика мого театру: автопортрет у декораціях / Марія Левитська; передмова А. Солов'яненка, М. Резніковича. — Київ : Либідь, 2016. — 240 с. : іл. Вергелис О. Цветные сны о черно-белом. (Художница Мария Левитская: фрагменты географии) / Олег Вергелис // Art Line : культурно-аналітичний журнал. — 1998. — № 12. — С. 5— 7 : фот. — (рос.) Субботіна Л. Марія Левитська. Нотатки з минулого : [інтерв'ю з художницею] / Любов Субботіна // Кіно-Театр. —2001. — № 3. — С. 26—28. Москалець О. Поліжанрова художниця, або Просто Марія Левитська : [інтерв'ю з художницею] / Олександр Москалець // Музика. — 2012. — № 3. — С. 42— 47 : фот.