Левітіна Софія Марківна — українська письменниця.
Народилася 28 липня 1891 р. у м. Новгород-Сіверському (тепер Чернігівська область) в родині вчителя. Померла 8 листопада 1957 р. у Ялті.
Закінчила філософський факультет у Берні (Швейцарія), 3 курси жіночого медичного інституту в Петербурзі. Друкувалася з 1922 р.
Автор сценаріїв фільмів: «Пригоди фабриканта» (1924), «В пазурах Радвлади» (1926).
Була членом Спілки письменників України.
Також була політпрацівником у Червоній армії, та на радянській партійній роботі. Є авторкою: повісті «Пиріжки», збірок оповідань «Етапи», «Голос серця», п'єс «Вирок», «Банкрут», «Товариш», «Знедолені», «Великий кордон».
У своїх творах неправдиво зображала події в Україні після жовтня 1917 року, зокрема — злочинні хлібозаготівлі 1932—1933 років.
Як політпрацівник брала активну участь у політичних звинуваченнях, зокрема: Панаса Любченка, Івана Микитенка, Миколи Скрипника, Миколи Хвильового, Олександра Шумського.
Література Письменники Радянської України 1917—1987. К., 1988. — С.351.
Джерело Експерт